Уляна Андрійчук — тернополянка, що творить глиняні дива (фото)

«Глина, як жива істота, потребує уваги на кожному етапі виготовлення виробу. Цей матеріал не терпить поспіху чи несерйозності. За глину не можна братись у поганому гуморі чи з примусу, бо нічого з того не вийде — переконалась багато разів», — каже тернопільська майстриня, засновниця арт-студії кераміки та гончарних виробів «Гніздо» Уляна Андрійчук.

З нею я розмовляю про те, чому серед гончарів рідко побачиш жінку, чому авторські керамічні вироби не з дешевих, а ще про складнощі й приємності роботи з глиною.

«Якби мені раніше сказали, що я працюватиму з глиною, — нізащо не повірила б», — усміхається Уляна Андрійчук. За освітою моя співрозмовниця архітекторка. На першому курсі, коли вивчала скульптуру, до глини нічого, крім відрази, не відчувала. Але на то були причини – заняття відбувались в холодному підвальному приміщенні, тому на дотик глина була аж ніяк не приємна. А що скульптура випадала на останні пари п’ятниці, пані Уляна була ініціаторкою їх прогулів.

Через кілька років усе змінилось. Якось пані Уляні  сподобалась маленька глиняна пташка і вона вирішила зліпити собі таку. «Пташку я так і не зробила, але мені вдались інші скульптурки, горнятка і так помалу все почалось. Потім вчилась у тернопільських майстрів Руслана Друка та Ольги Мельничук. А відтак створила свою студію. Нині отримую величезне задоволення від роботи з глиною», — розповідає майстриня.

До речі, у виборі назви для арт-студії теж відіграли роль пташки. Під час ремонту в ній на підвіконні звила гніздо пара горлиць і вивела пташенят, так і з’явилось «Гніздо».

Запитую, чому серед гончарів так мало жінок. Пані Уляна розповідає, що гончарство складне заняття, не зважаючи на те, що його значно полегшують сучасні матеріали й інструменти. Складне в багатьох значеннях цього слова, зокрема й тому, що для підготовки глини, а відтак створення виробу, приміром його формування на гончарному колі, потрібна фізична сила й витривалість.

— Я обрала для себе дещо легший шлях — кераміку. Проте опанувала й гончарство, бо важливо знати, як глина поводить себе у різних ситуаціях. Коли тільки почала займатись керамікою, думала, що буде легше. Але ця робота потребує багато специфічних знань і навичок — це справа, в якій чогось можна досягнути тільки методом проб і помилок, — провадить мову далі майстриня. — Була довга історія, поки я навчилась приклеювати вушко до горнятка, аби воно не тріскало при випалі. Виявляється, його треба обгорнути поліетиленом. Робота із глиною — часозатратне заняття та й хобі не з дешевих — ціни матеріалів прямо пропорційні якості. По-друге, випал виробів  затратний. Зазвичай потрібно два випали – перший триває чотири години, другий — більше десяти. Тому й виходить, що  собівартість таких робіт досить висока.

Але воно того варте, адже авторський виріб це ще й неповторний вигляд і особлива енергетика. Величезна перевага глини, на думку пані Уляни, в тому, що цьому матеріалові можна надати будь-якої форми. Спочатку Уляна Андрійчук пробувала себе в різних виробах, але зрозуміла, що це розсіює енергію і нічого доброго з того не виходить, адже глина не любить, коли нею легковажать. Тому вирішила займатися виготовленням посуду, намиста й горняток.

— Мені подобаються нестандартні й оригінальні речі. Приміром, кожну намистину роблю вручну. У намисті поєдную елементи різних форм, текстур, комбіную кольори. Так виріб має неповторний вигляд й енергетику. Традиційна кераміка занудна для мене – мені подобаються незвичні форми. Тому мої горнятка нестандартні, але оригінальність поєдную зі зручністю. Той же підхід застосовую до тарілок. Хоча досягнути гармонії задуманого і втіленого буває складно — лише недавно мені вдалось підкорити тарілку такої форми, про яку мріяла рік. Крім експериментів з формою, експериментую з кольорами й текстурами. Приміром, для тарілок планую використати поєднання молока й глазурі — це створить ефект текстури дерева.

Уляна Андрійчук каже, що глина щоразу дивує, і кожен день відкриває щось нове.

— Мені завжди так не хочеться чекати, поки піч вистигне — так хочеться глянути, як воно там, а цього ж не можна робити! Попри всі труднощі робота з глиною приносить мені величезне задоволення. Поки займаюсь керамікою просто для себе, але, думаю, невдовзі перетворю це хобі у бізнес, бо поєднувати його з іншими заняттями складно.

Анна Золотнюк.  

Фото Руслана Гаврилюка.