Під опікою трьох сестер-монахинь у селі неподалік Тернополя — 12 самотніх жінок: найстаршій – 86 років, наймолодшій – 36
Будинок милосердя Св. Вероніки міститься в селі Петриків, що неподалік Тернополя. Тут під опікою трьох сестер-монахинь жіночого монастиря служебниць Господа та Діви Марії з Матара Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ мешкають 12 самотніх жінок. Найстаршій – 86 років, наймолодшій – 36. Нелегка доля судилася кожній. За станом здоров’я їм потрібна постійна підтримка та допомога, а ще – увага, турбота, піклування. Після складного періоду життя вони все це отримали в Будинку милосердя Св. Вероніки.
– Недуги приходять разом зі старістю й тоді особливо важлива підтримка рідних, а наші підопічні залишилися самотніми. Через кепське здоров’я вони не можуть обходитися без сторонньої допомоги, тож докладаємо всіх зусиль, щоб забезпечити їм гідний догляд, оточити піклуванням і любов’ю, – розповідає настоятелька Будинку милосердя Святої Вероніки, матінка Марія Сеник. – Звичайно, без допомоги доброчинців, людей активних, небайдужих і милосердних, обійтися неможливо. І дякувати Богові, такі люди є.
З настоятелькою Будинку милосердя, матінкою Марією та ще однією монахинею – сестрою Марією зустрілися в адміністративному корпусі ТНМУ, в кабінеті проректора з науково-педагогічної та лікувальної роботи, професора Степана Запорожана.
Як розповіли монахині, завдяки підтримці керівників медуніверситету вдалося значно поліпшити догляд за старенькими, які отримали лікарські консультації та висококваліфіковану медичну допомогу. Потребуючі пройшли курс лікування й загалом потрапили в поле зору медиків.
Про своїх підопічних черниці розповідають з любов’ю та співчуттям. «Більшість з них дуже немічні, декому потрібно допомогти підвестися з ліжка, погодувати, покупати, розрадити словом, підтримати фізично й морально. Кожен наш день починається з молитви. Коли гарна погода – виходимо на прогулянку. Полюбилися літнім людям і заняття з малювання, де всі охочі творять олівцем чи пензлем. У Великодній час традиційно водимо гаївки та «Подоляночку». Осінь життя, на жаль, приходить разом з недугами. У наших підопічних вони різні. У когось порушена координація рухів, хтось недочуває чи погано бачить, комусь треба допомогти впоратися з високим тиском… Тому без медичної допомоги не обійтися. Один з нещодавніх випадків: 75-річна старенька стала помічати, що дедалі гірше бачить. Ми звернулися за допомогою до лікарів і вона успішно пройшла курс лікування в офтальмологічному відділенні університетської лікарні. За потреби наших підопічних відвідує лікар-терапевт, який обстежить пацієнта, проконсультує. Надзвичайно важливою є також допомога студентів-медиків. Вони вимірюють артеріальний тиск, роблять масаж, а ще – ведуть зі старенькими розмови. Адже потреба в спілкуванні є завжди».
Для черниць та їхніх підопічних ця повноцінна допомога – медична, гуманітарна – надзвичайно важлива. Кажуть: «Вірні християнському покликанню, робимо все можливе, що від нас залежить, а Бог благословляє й посилає людей, які нам допомагають. Хочемо щиро подякувати представникам ТНМУ ім. Івана Горбачевського, які своєю працею творять добро. Ми молимося за наших доброчинців щодня й просимо для них Божої ласки – і духовної, і матеріальної. Нехай Мати Божа опікується Вами, а всещедрий Господь винагородить Ваші старання й благословить Вас на многії та благії літа!».
Лідія ХМІЛЯР
Коментарі вимкнені.