Тернопільська стилістка Ольга Вінницька: “Випадковостві не випадкові”

Тернополянка Ольга Вінницька 8 років працювала юристкою. Жінка вирішила змінити фах і стала стилісткою. Про нову професію та те, що спонукало її до змін Ольга розповіла Суспільному.

За словами Ольги, ідея змінити фах прийшла до неї не одразу.

“До цього підштовхнула випадковість. Із дитинства я мріяла стати поліцейською і дуже любила гратися ляльками та шити для них одяг. Я була дуже щаслива, коли мені подарували омріяну ляльку-барбі і я для неї пошила чимало одягу. В рух йшло все: мамині і бабусині сукні, блузки. А потім я шила одяг для ляльок моїх подруг. Одній із моїх подруг з Канади родичі присилали одяг і вона приносила його, щоб я пошила сукні для її та своїх ляльок. І так мій маленький “бізнес” розвивався, поки ми не порізали шубу і батьки нас за це насварили. Але згодом я захопилася професією юриста. Уже дорослою знайшла анкету, яку в школі вели всі дівчатка, пишучи про свої мрії. В анкеті за 5 клас було запитання: “Ким ти хочеш стати?”. І в мене було написано, що я хочу стати юристкою”.

Ольга навчалася у школі з поглибленим вивченням іноземних мов. Її батьки хотіли, щоб вона вступила на факультет міжнародних відносин, але Ольга пішла вчитися на юридичний факультет.

“Навчання було цікавим. Крім теоретичних знань, я здобувала й практичні, адже почала працювати у Тернопільському міськрайонному суді. Я працювала в суді, в нотаріаті, у банківській сфері. Рухалася вгору кар’єрними сходинками. Але з часом залишила цю професію через особисті вподобання й цінності. Це було професійне вигорання”.

“Випадковості не випадкові”

Стилістка каже, що одного дня натрапила на рекламу майстер-класу, під час якого в онлайн-режимі стиліст мав розповідати про свою професію.

“Тоді цей фах був мені зовсім чужим, але я підписалася і прослухала цю розповідь. Після того я відвідувала курси цього стиліста і мені сподобалося. Я почала дізнаватися усе більше й більше про цей фах. Виконувала практичні завдання і навіть їздила для цього до Києва. В якийсь момент я зрозуміла, що не хочу залишатися на своїй роботі і написала заяву на звільнення. У мене були заощаджені кошти, я знала, що матиму за що жити і вирішила дати собі час відчути і подумати, що я хочу робити далі. Спробувала стати стилістом. Тоді я ще не розуміла, куди це все може привести, просто робила те, що мені подобається. І це “вистрілило”. Я не знаю, як так вийшло, що до мене почали звертатися люди. Але відчула, що нічим інших займатися не хочу. І тепер я впевнена, що випадковості не випадкові”.

“Не можна рубати ідеї”

Ольга розповідає, що коли звільнялася з роботи, чимало людей її від цього відмовляли.

“Мені казали: ти маєш хорошу посаду і зарплату. Кому потрібно те, що ти задумала? Я не погоджувалась. Не можна рубати ідею під час її зародження”.

Жінка каже, віднайти стиль людини – це набагато більше, ніж просто змінити гардероб.

“Для мене стиль – це не лише про одяг. Це про те, щоб людина знайшла свій образ, свій імідж, у якому їй буде зручно. Важливо, щоб людина почувалася комфортно і була впевнена в собі. Якщо людина собі подобається в дзеркалі – то і свої цілі й плани вона швидше реалізовує, в неї немає невпевненості і страху, що щось не так. Це працює”.

Стиліст на свою роботу затрачає не менше часу, ніж юрист, – каже Ольга Вінницька.

“У юриста є робочі години, але часто він працює понаднормово, адже буває, що знайти потрібну в законодавстві інформацію нелегко. У стиліста те ж саме. Окрім того, що він працює з клієнтами вдень – якщо є ще якісь проєкти, то він працює значно довше. У мене був проєкт, над яким я багато працювала як стиліст, тоді не спала цілий тиждень. Я працювала над ним вночі, адже крім моєї роботи – я виконувала ще багато організаційних справ, це був режим нон-стоп. Або коли я роблю підбірки одягу для людей, займаюся пошуками, розписую все клієнтові – то я можу це робити навіть до 5 години ранку”.

У подкасті Суспільного “Друге дихання” Ольга розповіла, що отримує задоволення від своєї роботи. Найбільша нагорода – коли людина задоволена зміною іміджу чи новим гардеробом.

“Мені дуже подобається, що у наш час можна бути модним і виглядати по-різному. Іноді сумно дивитися на те, що маючи такий великий вибір одягу, люди ходять однаково одягнуті, як копії один одного”.

“Пірни з головою уводу, а там побачиш, холодно чи тепло”

За словами Ольги Вінницької, треба зважуватися на зміни, не варто боятися нового, треба відпускати те, до чого вже душа не лежить.

“Якщо є бажання займатися чимось новим – треба це зробити. Якщо не спробувати – людина не знатиме, чи ця справа їй підходить. Я не закликаю змінювати професію різко, одразу звільнившись з роботи. Працюючи, можна знаходити час для нового хобі, вподобань, цікавих курсів, нової освіти або фаху. І поступово вдасться перейти туди, де людина буде почуватися комфортніше. Якщо виникають думки, що ти не на своєму місці, або що ти вартий більшого, або у тебе виникла якась ідея – то не можна її відкидати. Не треба боятися, варто робити перші кроки, а потім зрозумієш чи подобається тобі процес і результат. Цього року я була на морі, було прохолодно, і от ти стоїш на березі і пробуєш пальчиками чи холодна вода, адже хочеться скупатися. І я думаю: та пірни з головою в воду, а там відчуєш – холодно чи тепло. Те саме і з роботою. Хочеш змінюватися – змінюйся і не вагайся!”.