Лиш вона, лиш вона… Вже не п’янітиме від дешевого вина

Україна старша від мене на два роки. Така собі ювілейна чувіха з синьо-жовтим віночком, старою прабабциною вишиванкою і китайською спідницею та сумкою, в котрій усілякі пристойні і непристойні речі дзеленькотять(не будемо їх перелічувати, бо то безглузда й марудна справа, картата торбечка ж бо доволі велетенська).

Україна непогана дівчина: «фігурова» і в Карпатах, і в районах Криму.  Очі має гарні: подивився колись хтось в їхню синь і ледь не втопився в тих морях-озерах, правда сльози солені-солені, емоційна Україна вкрай, – плаче часто.

Передалась їй, правда, від «старшої»(?) лжесестри у спадок проблема з Чорнобилем (то такий болючий зуб, із котрого тхне радіацією). Україні там все щось підліковують, а чи ж просто обіцяють допомогти, але то трохи дорого, а вона не має грошей, аби поставити якісну та постійну пломбу. Втім, і це не біда. Ще трохи важкувато їй з газом. Ні, ви не подумайте, її не пучить, то швидше проблема «старшої»(?) лжесестри. Україні ж,- навпаки: недостатньо газу. Не знаю, мабуть, у гастроентерологічній практиці пояснення цій хворобі не здайдеться, але проблема є. Чортові газопідвідні труби! Вони мали б підлікувати такий дефект в її організмі, втім, їх часто грозять перекрити лихі лікарі «старшої»(?) лжесестри, Росії. А Україна ж не така й багата, їй ще б інші болячки підлікувати, одягнутися, врешті, навести макіяж.

Україна вміє гарно співати у різні голоси. Яким з них їй співати, вибирають чотири «шарящі людини» у спеціальній програмі, котру по телевізору показують. Двоє з цих людей, при тому, не тутешні, але ж їм видніше, який голос для України милозвучніший.

Репертуар України теж змінився: вона ж поліглот, це на початках рідною щебетала і «не п’яніла від дешевого вина» і « вставала, пила чай з молоком, молилася на теплий душ». Тепер вона те переросла, тепер непогано  б було і лжесестрин глагол підівчити, і англійською ноту затягнути.

Україна вміє малювати, танцювати, писати, гарно балакати і невигідно підписувати усілякі документи. Але ж на те й вона дівчина,- папери паперами, зате готувати добре вміє…Вареники, крученики, борщі – то все її слава.

А може Україна вже не дівчина? Кажуть, в неї СНІД виявили. І алкоголізм. І наркозалежність. І смалить, кажуть, по закапелках. Але я не вірю, що все настільки серйозно. Україна ще непогано збереглася. Має, правда проблеми з судинами, але до приходу Євро (кавалер-бізнесмен із Заходу, обіцяв допомогти) їх мають «підлатати» (принаймні, життєвоважливі) для того, щоб вдало відбувався обмін інвестиційних речовин.

Ще Україна вічно метається. Між друзями і не зовсім друзями. Україна дуже наївна і довірлива, вона вірить широкобедрій лжесестрі Росії і шикарній Америці, а поки вони її «по-дружньому юзають», Україна працює прибиральницею на Італійського мачо.

Має Україна пару загноєних вугрів на обличчі-Києві. Оті ВР, Кабмін і ще з десяток інших по всьому тілу. Кожні 4-5 років відвідує косметолога, котрий ту висипку «підліковує». В її голові роїться стільки думок, позицій, ідей, світоглядів, переконань, суперечливостей, релігій, що дивно, як вона до сих пір не зійшла з розуму.  Допоки одні голоси радять Україні одне, зовсім інші «мозкові центри» координують її рухи.

Але тим-то взагалі, Україна й цікава чувіха, – бо має прагнення до життя. Бо двадцять років не рубіж, бо є в неї мрії, надії, є довга і цікава дорога. Є час на зміни. І хоч я молодша на два роки, у мене стільки часу не буде, я не проживу стільки, скільки процвіте вона. Я не така розумна, не така красива, не така досвідчена, як моя Україна. Я не така талановита. Я не така міцна і стійка до життєвих колізій, бо мене не вбивали і не кидали по тюрмах, і не «розводили» на «дєньгу». А вона пережила і переживе. І дай їй, Боже, здоров’я, сили, розуму, достатку та просто щастя!

З першим серйозним ювілеєм тебе, моя Україно!

Ірина Вихрущ