Боявся заговорити в Тернополі фіналіст «Шансу», львівський співак Владіслав Левицький

На зустрічі з журналістами в Тернопільському центрі комунікацій, наш земляк, музикант та засновник гурту «Нічлава», Андрій Підлужний, наголосив, що він не колишній тернополянин. А також представив співака, котрий на його думку наділений надприроднім, красивим, неймовірним вокалом. 

– Бувший тернополянин мене не можна назвати. Бо я ним залишаюся, будучи навіть в тому, скажімо, смішному Києві, – сказав Андрій Підлужний.

В співі, як і в сексі, важлива техніка

– Владіслав Левицький – мій колега, гарний, талановитий молодий співак, – розпочав Андрій Підлужний. – Ну, його молодим, звичайно, вже не назвеш. В тому сенсі, що він вже побував на багатьох різноманітних відомих концертах, різноманітних майданчиках, і вже має популярність, і’мя. Якщо я не помиляюся, то кількість його прихильників сягає вже близько 12 чоловік (сміється –прим.ред.). Мені дуже приємно співпрацювати з Владіславом Левицьким. Це неймовірно талановитий хлопець. В мене таке враження, що ті кияни і люди, від яких залежить шоу-бізнес, мають відсутнє поняття смаку: музичного, етичного, естетичного.

За словами Андрія, в Україні красивішого чоловічого вокалу він ще не чув. І навіть порівняв техніку співу із сексом.

– Звичайно, нам в голову вбили: той золотий голос, той срібний, той ше якийсь. Але насправді голос же не від сили залежить, а від вміння користуватися ним. Є певна техніка, – пояснював Андрій Підлужний у Тернополі. – Це навіть можна з сексом порівняти. Перепрошую за таке порівняння, але воно правдиве. Тобто, можна мати здоровий «цей», але нічого не вміти, а можна мати менший, але це робити …

Потрібно вклонитися тим, хто не працює «під копірку»

Після такого представлення Андрієм Підлужним тернопільським журналістам молодого львівського співака, заговорив і сам Василь Левицький (Владіслав – це його сценічне псевдо).

– Андрій настільки розхвалив мій голос, що я навіть боявся перше слово до вас сказати, щоб не розчарувати, – жартував Владіслав Левицький.

Співак розповів, що колись по телевізору бачив цікавих людей, від яких міг черпати певну творчу складову, енергію. А зараз ці люди сидять поруч – це Андрій Підлужний, Юлія Лорд, Ростислав Домішевський…

– Завдяки їм, багато хто може вирости творчо, просто черпаючи те, що роблять люди, які абсолютно ніким не заангажовані, – сказав ВладіславЛевицький. – Ці люди просто роблять те, від чого їх пре і від чого пре величезну кількість людей. Їм треба віддати належне і віддати низький уклін.

Львівянин вважає, що всі працюють «під копірку» і створюють спрогнозований продукт, який має продаватися. Тому, якшо буде більше таких музикантів, які творитимуть те, що відчувають внутрішньо, то в Україні не будуть збирати стадіони глядачів, використовуючи потенціал армії. А будуть збиратися стадіони глядачів, які дійсно хочуть чути цю музику і просто кайфують від неї.

Як в 1990-ому, так і в 2200-му, якісна музика – актуальна

На запитання, чи є щось спільне між шоу-бізнесом 90-х і теперішнім, Владіслав відповів, що він, як музикант, може розділити музику на певні категорії. Люди, які не мають музичної освіти, можуть розрізняти лише поп, рок, іншу музику по якихось певних критеріях. А він поділяє її лише на два види: якісна і неякісна. Як і в 90-х, так і в 2200-му році категорія якісної музики завжди буде актуальна.  Співаки, присутні на зустрічі з журналістами в Тернопільському центрі комунікацій 26 квітня, порадили слухачам, котрі не мають музичної освіти, покладатися лише на власні відчуття. Адже саме вони й приведуть до правильної, якісної музики.

Що пов’язує Андрія Підлужного і Тіну Кароль

Андрій Підлужний у Тернополі  також поділився планами щодо свого повернення на сцену для створення якісної музики.

– Не хочу наперед загадувати, але моє повернення на сцену буде супроводжуватися дуетом з  Тіною Кароль, – казав наш земляк. – Якщо, звичайно, вона не передумає.

Нагадаємо, саме завдяки Андрію Підлужному, Тіна Кароль виконує україномовні пісні. Так, в репертуарі співачки є три пісні нашого земляка: «Ніжно», «Не дощ», «Шукай мене».

Люба Вовк, «Погляд»
Фото Володимир Явнич, “Погляд”