Куди це поділись наші патріоти?

Куди це поділись наші патріоти?.. Чи то їх снігом замело, чи то знову  відома усім “жаба” задавила, коли побачили, що  нашому хлопцеві щось путнє вдалося зробити?.. Чи то їм “долярами та єврами” зовсім  свідомість позаліплювало?.. Чи то вже справді такі лихі часи прийшли, що навіть несила своїх підтримати?..  Такі думки снують в моїй голові від того дня, коли у Тернопіль привезли в  прокат фільм Михайла Іллєнка ” Той, що пройшов крізь вогонь” .
Чуєте!!! Дійсно, хороший мистецький фільм рідною мовою!!! Чому порожні зали кінотеатру? Не розумію! Так у “Перемозі” холодно, а в “Подолянах” – тепло. Прошу вас, патріоти – українці, підтримайте своє кіно! Воно ж наше, а значить найкраще!
А фільм справді вдався, я й сама не сподівалася! Такий у нас вмиротворено-оптимістичний настрій панував у родині після перегляду, що й годі словами переказати!
А мова наша на фоні чужих мов звучить, як …музика! А актори які… красиві, як любив сам Довженко! А колорит який… барвистий, як у Параджанова в  “Тінях звбутих предків! А спецефекти… ну-у-у ще трішки дотягнути , але вже  захоплюють…
А брати Капранови!!! Просто по Станіславському!!! Аплодую! А гумор… такий тонкий аж до зворушення… проймає!
Лелеки… Лелеки, як символ над Україною… Щоразу  повертаються додому… Перечекають лихо, перетерплять та й повертаються… Скоро знову весна… до України знову повернеться радість разом з лелеками. Чуєте, патріоти – українці, не нарікайте вже так гірко бувало й гірше! Краще підіть та по-людському підтримайте хоч тих, хто ще щось для нас добре робить.

P. S. Після перегляду цього фільму мені здалося, що велике мистецтво творити кіно знову повернулося до України! Дай Боже!
Файний, як би сказала моя покійна бабуня, кінорежисер той Михайло, з нашого українського роду Іллєнків!!!