Танці на кістках: Степан Барна про День перемоги

В другій світовій війні загинуло 27 мільйонів громадян СРСР. Більш ніж у всіх інших держав, що брали участь у війні разом узятих. Левова частка загиблих – українці. Майже в кожній родині були убиті та замордовані. По Україні та всьому СРСР було стерто з лиця землі купу сіл та населених пунктів. Матеріальні втрати СРСР булу грандіозні. Люди, що населяли території совєтів пережили пекло.

Відголоски війни чутно і досі. Першим що приходить в голову, це одна старенька бабця, яка колись зверталась до мене за допомогою. В ці дні вона йде на могили, поминати своїх батьків і родичів, що загинули. В роки війни її двох братів нашвидкоруч змобілізували, через місяць обидва загинули. Мати з батьком загинули від німецької авіабомби, котра влучила в їх будинок. Сестру замордували НКВДисти, за участь в ОУН. Вижила лише вона. Немає жодної родини яку минула війна, один мій дід, помер з осколками в тілі отриманими під Варшавою, воюючи не в “заградотрядах” а на передовій в рядах червоної армії. Другий дід, поплатився правом проживати на рідній землі у 1945році, лише через намаганя бути українцем.

Коли дивившись в їм в очі, та слухаєш історію їх життя, в серці немає нічого окрім співчуття і болю. Ніякого свята. Жахлива туга.

Показовим є те, що в СРСР “день перемоги” не святкували до 60-х років, поки не підросла нова генерація, якій можна було вішати локшину на вуха. Вона ж не бачила того, що було під час війни.

Бо “день перемоги” це не свято, а вид пропаганди. В людей з гори, що започатковували його тоді, та зараз нав’язують нам, не має і не було ніяких сентиментів що до війни, лише рафінований цинізм. Мені важко назвати їх людьми.

Сотні тисяч тіл ще не знайдені і не поховані, значить війна триває. Але ця війна вже за наші серця. Котрі хочуть занапастити. Хочуть щоб ми брали учать в “карнавалі” над трупами, в цьому антихристиянському дійстві. Замість того, щоб ми вшановували зі скорботою, усіх загиблих.

У всьому світі це день жалоби за загиблими. А не свято звеличення дій тоталітарної держави. В цей день ми маємо просити Бога за наших загиблих пращурів, прийти до їх могил та вшанувати їх. Ми європейці, і маємо ними залишатись.