Агентурна діяльність “сексотів” РВ НКДБ і РВ НКДБ на Вишнівеччині у період визвольної боротьби з більшовицьким окупантом. Частина двадцять п’ята

Продовження. Частина ПЕРША – ТУТ, ДРУГА – ТУТ. ТРЕТЯ – ТУТ. ЧЕТВЕРТА – ТУТ. П’ЯТА – ТУТ. ШОСТА – ТУТ. СЬОМА – ТУТ. ВОСЬМА – ТУТ. ДЕВ’ЯТА – ТУТ. ДЕСЯТА – ТУТ. ОДИНАДЦЯТА – ТУТ. ДВАНАДЦЯТА – ТУТ. ТРИНАДЦЯТА –ТУТ. ЧОТИРНАДЦЯТА – ТУТ. П’ЯТНАДЦЯТА – ТУТ. ШІСТНАДЦЯТА – ТУТ. СІМНАДЦЯТА – ТУТ. ВІСІМНАДЦЯТА – ТУТ. ДЕВ’ЯТНАДЦЯТА – ТУТ. ДВАДЦЯТА – ТУТ. ДВАДЦЯТЬ ПЕРША – ТУТ. ДВАДЦЯТЬ ДРУГА – ТУТ. ДВАДЦЯТЬ ТРЕТЯ – ТУТ. ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА – ТУТ.

Р. 31 Справа Ч.:

12/48 Район Вишнівець Литвиненко Павло, бувший  участковий РВ МВС. Агент РВ МВС і РВ МДБ, кличка «ЯСТРУБ»  Вишнівецького району, Тернопільської області. 

ПРОТОКОЛ ДОПИТУ:

«В Котюжинах стрінувся зі Щербатим, з яким пішов до Кутровського, щоб скласти документи на звільнення його від податку. Полагодивши з Кутровським, ми пішли до Козири Петра, якого також звільнили від податку та виготовили документи на це. Від Козири пішли до Загадзєя Федоха, якого рівнож я звільнив від податку. Опісля ми зайшли до Пальчука Калини. Ідучи, Щербатий сказав, що цей може дати дещо додому, коли його звільнити від податку, а крім цього, може розказувати про все, що робиться в селі. Тут я спитав, чи Щербатий не буде розказувати. Він відповів, що й так все розказує. В Пальчука я докінчував оформляти документи на звільнення попередніх людей, а Щербатий за цей час шепотом (я чув їх мову) говорив господареві, щоб просив мене про звільнення від податку, але за це треба щось “перекинути” (дати). Коли я закінчив писати акти, він почав мені говорити про звільнення. У висліді розмови я сказав йому, що побачу, який з нього буде чоловік. Тоді він почав говорити, що я ще не знаю його, що він може все зробити, і т.п. Після цього я запропонував йому розказати все, що знає про Вітюка Андрія. Він відповів, що про нього нема що так розказувати, бо він хло! пець добрий. Тоді я сказав, що це мало, і запропонував розказати ще, що знає про його брата Прокопа. Він відповів, що цей пристав у прийми під ліс до Кривчик, і про нього не може нічого сказати. Я сказав, що це мало і треба більше розказати. Він відповів, що про це нема що говорити й запропонував краще пообідати. Я погодився. Під час обіду при горілці я дальше продовжав попередньо перервану розмову. При цьому я сказав, хто краще розкаже, Пальчук, чи Щербатий. Тоді Щербатий сказав, щоб Пальчук не скривав, а розказав людям, які то вони (Вітюки) були в 1944–45 рр. Тоді цей рішився і розказав, що в 1945 р. Андрій був десь з півроку в бандерівцях, опісля прийшов і живе вдома. Про Прокопа сказав, що він ще молодий і був у ЧА. Тоді я спитав, що він робить зараз, де буває. Калина відповів, що це вже треба узнати на хуторі близько нього. Я спитав, в кого там можна розпитати. Тоді Щербатий сказав, що найбільше можна довідатися від матері Захарія Вітюка. Я погодився на його пропозицію і на закінчення спитав, чи вони обидва будуть говорити, що будуть знати. Вони погодилися. Після цього я сказав Калині, що коли він буде працювати для мене, то звільню його від податку. На цьому наша розмова закінчилася. Ми пообідали і пішли на хут. Лісовики, щоб зайти до матері Захарія – Вітюк Пестини. Подорозі в ліску я стрінув Паращука з групою, я віддав йому документи, після чого він сказав, щоб звільнити йому ще Гончарука Антона Івановича і Плєвачук Катерину Михайлівну зі с. Котюжин. Нашої розмови Щербатий не чув. Коли я наздігнав його, він спитав, що я говорив з Паращуком. Я відповів, що питав його, куди піде. Так ми зайшли до Песті, з якою почали говорити. Після привітання та розмови на різні господарські теми, я запропонував їй розказати про своє горе. Слово по слові я довідався від неї, що Андрій , як ніч так  день кудись ходить, а найбільше до Прокопа. При цьому вона сказала, що Захарій ніде ні кроку не був, то попав, а він (Андрій) і досі сидить вдома. Вкінці я спитав, куди він ходив цього тижня. Вона відповіла, що цього тижня він був три рази у Прокопа в Кривчиках. Після цього я спитав, чи вона буде дивитися, куди він буде ходити. Вона погоди лася і сказала, що про все буде говорити. Від Пестини ми пішли в село, де Щербатий залишився, а я пішов додому. При відході я сказав, щоб він завтра був у Кривчиках (він також фінагент на Кривчики). Додому я прийшов у 5 годині і тому, щоб не йти до Подмазова завтра рано, бо далека дорога, рішив піти ще цього дня. Стрінувшись з Подмазовим в його кабінеті, я сказав, що Вітюк Андрій часто буває у свого брата Прокопа, лісничого в Кривчиках, який живе під лісом. Про Чемериса сказав, що цього тижня дальше не ходив нікуди, лише був у школі та крутився по вулиці біля хати. Він сказав, щоб посилити нагляд за Вітюком. Я відповів, що такий нагляд вже є, але інформації можуть бути тільки такі: буде казати коли виходить, і коли приходить до хати. Про те, де буває, ще не можна довідуватися. Тоді він сказав, щоб якнайскорше створити такий наг! ляд, щоб довів його до мети і назад. Я відповів, до постараюся це зробити. Після цього Подмазов сказав, щоб поставити під нагляд Самборського Гриця з Кривчик та слідити за Прокопом Вітюком. Крім цих поставити нагляд над Іваном (мешкає в другій хаті на захід від голови кооперативи в Кривчиках). Я сказав, що зроблю це, але донесень зараз ще не буде, бо треба зорганізувати “дов. лица”, а на це може пройти з тиждень часу. Він погодився з цим і сказав, що треба підготовлятися. Вийшовши від Подмазова, я зайшов до Харламова, щоб розказати йому про Чемериса. Його застав у кабінеті і переповів донесення Альошки. Харламов вислухав і сказав, що така робота “ні к чорту”. Я відповів, що це не мій участок, а я покищо виповняю завдання МДБ. Він відповів, що це не квестія, бо часу маю досить, і можу робити і тут, і там. На цьому наша розмова закінчилася і я пішов додому. 

22.5. коли я прийшов у райфінвідділ, Зюзін повідомив мене про зміну на участку. Ярмоленко перевели на фінагентку, а тому до мого участка прилучили ще села: Бутин, Кінахівці – Мишківці. Знову ж Котюжини і Кривчики забрали від мене. Ці зміни робили виключно працівники райфінвідділу. Яка причина, я не знаю. При передачі тих сіл, мені передали також списки та “Исполнительные листы” з суду, які являють собою штрафування уже через суд. Їх подав райфінвідділ за недоплату податку. До таких належать: Борисевич Іларіон Тимофійович зі с. Федьковець (подав фінвідділ),  Цимбалюк Василь Кіндратович, Цибух Іван Іванович, Мусько Христя Йосипівна і Мацюк Іван Степанович (всі зі с. Бутин). Матеріали на цих людей передав мені Зюзін. Правдоподібно вони з оперативною роботою не мають нічого спільного. Заміток до цих матеріалів не було жодних, бо не було уч. інсп. Ярмоленко Марії. Після цього Зюзін ска! зав, що можна йти до роботи, а коли прийде Ярмоленко, тоді він спитає, чи до цього є ще що. Однак я не пішов на новопризначені села, а пішов у Кривчики, щоб зібрати дані про Івана, який живе біля кооперативи, та про Самборського і Вітюків. Подорозі я зайшов до Котюжин, щоб взяти Щербатого і з ним піти у Кравчики. Так і зробив. Від Щербатого не довідався нічого, бо він нічого не знав. Подорозі ми зайшли до Калини, але він сказав що сьогодні не чув нічого, бо це не так скоро можна довідатися, а, подруге, нікуди не ходив. Він сказав, щоб зайти до Пестини, то вона скаже за вчорашній день. Ми так і зробили. Від Пестини довідалися, що Андрій вийшов з дому ще попереднього дня підвечір і до сьогодні не вернувся. Його батько з жінкою непокояться, чогото його так довго нема. Після цього ми пішли в Кривчики. На початку села я стрінув Паращука, якому передав справки про звільнення від податку Антоніни Гончарук і Плєвачук Катерини. Цього Щербатий не бачив, бо ми відійшли набік. При розході він спитав, де я буду, а довідавшись, що в с/раді, сказав, що подасть мені там ще кількох людей, щоб звільнити від податку. Після цього ми пішли зі Щербатим дальше і ходили по селі та збирали гроші. Під час цього я спитав Щербатого, як на його думку довідатися про Самборського, що він робив раніше і робить зараз. Щербатий сказав, що треба провірити. Тоді я спитав, як це зробити. Він відповів, що провірить це сам, бо має тут декількох людей, які все скажуть. Тоді сказав, щоб при нагоді розпитав ще про Івана, який мешкає біля кооперативи. Так ми прийшли аж у с/раду. Тут Щербатий мене залишив, а сам пішов по згаданій роботі. За якийсь час після цього прийшов Паращук. В с/раді не було нікого, лише дижурний. Паращук попросив його вийти надвір, а мені сказав, що треба звільнити від податку та оформити документи на таких людей: 1. Стахурський Іван Демидович, 2. Тимчук Павло Макарович, 3. Левинець Гива Андрієвич, 4. Поліщук Анна Афанасієвна, 5. Скоробогатий Григорій (на цього документи сказав вигото! вити ще сьогодні), 6. Ткачук Олександр Євгенович, 7. Стахурський Дмитро Ігнатович,  8. Сендецька Наталія Василівна, 9. Дячина Маркіян Михайович, 10. Кутрань Грагорій Миколаєвич, 11. Тимчук Григорій Данилович (цього також сказав оформити зараз), 12. Соловей Мифодій Іванович, 13. Левинець Ксеня Петрівна, Я зараз взявся до оформалення документів. Слід згадати про те, що цих людей казала звільнити ще Жукова, коли передавали мені списки. Я зараз виписав документи на Тимчука Григорія Даниловича, які Паращук забрав і пішов. Мені сказав, що буде тут так через пів години або годину, щоб були готові документи на останніх людей. Відходячи, сказав, щоб піти зараз з ним до четвертої хати від с/ради і описати Скоробогатого Григорія Григоровича та описати його майно. Ми пішли. При описі Скоробогатий весь час просив Паращука (бо мене не знав), щоб не подавати в суд, бо він все заплатить. Коли я відходив, то чув, що Паращук сказав: “Добре, добре, я поговорю, але, щоб ти був чоловіком”. Я вернувся у с/раду і виготовляв документи, а він пішов до Тимчука Григорія (я бачив). Коли я вже виписав половину документів, прийшов Щербатий і я спитав його, що нового. Він відповів, що зараз нема нічого, але є надія, що буде. При цьому запропонував мені піти в одне місце на обід та познайомитися з тими людьми, що мали про все розказати. Я скінчив роботу і ми пішли до Дідика Івана Фомовича, брат жінки якого зараз генералом був в ЧА (пішов у 1940 р.). Тут нас попросили обідати».

Продовження буде.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ НА ОСНОВІ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ