Агентурна діяльність “сексотів” РВ НКДБ і РВ НКДБ на Вишнівеччині у період визвольної боротьби з більшовицьким окупантом. Частина друга

Продовження. Частина ПЕРША – ТУТ

Р. 31 Справа Ч.:

12/48 Район Вишнівець Литвиненко Павло, бувший  участковий РВ МВС. Агент РВ МВС і РВ МДБ, кличка «ЯСТРУБ»  Вишнівецького району, Тернопільської області. Дня 10.6.1948 р. 

ПРОТОКОЛ ДОПИТУ:  

(Продовження)

«У Вишнівець приїхали о 5 годині. Коли ми злізли з машини, Харламов сказав, що можемо йти додому, а 1-го липня до 9 годині., щоб були у Вишнівецькому РВ МВС. При цьому до мене Харламов сказав, що документи віддасть тоді, коли стану до роботи. Прийшовши додому я про все розказав жінці. Вона дорікала мені, але бачила, що я сам не вдоволений цією роботою, отже дала спокій. Пізніше я пішов до Петра і Семена, яким розказав про все, що зі мною сталося. Вони посміялись трохи з комісії в області, а про роботу сказали, що як буду робити для людей, так і буду мати від людей. Ми покурили, я трохи посидів і пішов додому. До 1-го липня я перебував вдома і дальше продовжав лічити людей. За цей час лічив екзему в жінки з хутора Лісовики, яка мала її на носі вже рік і не могла нічим її злічити. Я дав їй масті і, як пізніше довідався, вона злічила екзему до 90%. В цей час також приходила до мене ще якась жінка зі села Котюжини, якої син також був хворий на екзему. Я дав їй масті, але який результат, не знаю до сьогодні. За це вони давали мені дещо з продуктів.

 1-го липня 1947 р. перед 9 годиною я прийшов у Вишнівець і зайшов у РВ МВС. В дижурці застав дижурного Кондратенка і міліціонера Сабельнікова. З ними я ждав. Через 15 хв. прийшли міліціонери: Топорков, Попов, Сторож, Демчук, Локоть, Соколовський і Жуковський (про їхні прізвища я довідався пізніше, як вже працював в РО МВД, тоді ще всіх не знав). Всі, розмовляючи на різні теми, ждали. О 9 год. 30 хв. прийшов Костромін і сказав, щоб усі участкові міліціонери та я зайшли до нього в кабінет. З присутніх піднялись: Попов, Сабельніков і Топорков. Я долучився до них і ми пішли в кабінет Костроміна. Тут посідали, де хто міг (табуретки, диван) і тоді Костромін, сидячи за столом, сказав:

 

працівники, повинні у всьому допомагати, щоб він міг скоро зорієнтуватися в роботі, яку ведуть участкові. Ви повинні поінформувати тов. Литвиненка про участок, допомогти йому познакомитись з людьми, – словом ви повинні впровадити його в курс діла. Попереджаю, щоб на участках, не було безділля, п’янства, та бешкетів. Треба поводитись культурно, бути вічливим до людей, давати їм відповіді на запитання та поради”

 В цей момент до кабінету зайшов Харламов і спитав Костроміна, хто подав які матеріали. Цей відповів, що нема жодних матеріалів. Тоді Харламов як закричав:

 “Как это так? Почему нет никаких материалов? Наш оперсостав сидит без работы, а участковые ничего, не делают. Почему у вас так плохо с работой тов. Костромин? Вы не хотите сними работать. Вы от них не требуете ничего. Тепер я буду требовать сам от вас и от участковых. Что ж вы себе думаете? Государство вам деньги платит, а вы должны работать. Этого не может быть. Я заявляю вам категорически, что если не будете работать и не будут поступать материалы, вас будем судить, как бездельников, как саботажников, после чего выгоним с работы как негодяев. Получите волчий билет, будете шлятся всюду, а на работу вас никто не примет. От сегодняшнего дня каждый участковый должен подавать два раза в месяц рапорты. Вы, тов. Костромин, дадите им формы, как писать эти рапорты, а я потом посмотрю, – пускай мне кто посмеет не выполнить моего приказания! Выгоню, как хозяй негожего собаку. Вы, тов. Костромин, поясните им, как делать и что делать. Скажу только, что кто больше сделает, тот получит премию – 50 рублей. У меня все. Можете продолжать, тов. Костромин”,

 – і Харламов вийшов. Після цього Костромін продовжав дальше:

 “Ну, товариші, чули, яку пісню співав мені? Отже пора взятися за роботу. А то ви до того часу, можна сказати, не робили нічого. Нач. правильно сказав, що держава задурно нам гроші платить. Від нас не поступила жодна робота. Тільки ходили по участках п’яні, як шевці, а там стільки роботи. Дивіться:  Раз, чистота: ви проходили чужі держави, бачили, як живуть інші народи, які в них порядки. А порівняйте в нас! Які в нас двори дядьків, які вулиці? На упорядкування цього всього ви повинні звертати увагу, а тих, які не підпорядковуються, притягати до відповідальності. Вот вам і матеріал. Два Роблення горілки: як вам відомо, населенню забороняється робити самовільно горілку. Це робота державна і на це ми маємо спіртзаводи та гуральні. А що робиться по селах? Ви не тільки не притягаєте до відповідальності тих, які займаються цією роботою,  але ви самі кажете, щоб населення робило самогон, щоб ви мали чим впиватися. Хіба не вистачає для вас у магазинах? Треба до цієї справи остаточно приглянутися і потягати до строгої відповідальності всіх осіб, які роблять самогон. А хіба це не матеріал? Неправильно ви робите, коли говорити, щo нема матеріалів. Матеріали є, тільки треба їх шукати, треба хотіти їх знайти. Три. Жорна: забороняється населенню мати власні ручні млини – жорна. А чи хоч один з вас подав до того часу хоч одну справу про жорна? Ніхто. І кажете, що нема матеріалів. Хіба це не матеріали? Читири. Потягати дядьків за “бродение собак”. Треба попередити селян, щоб вони поприв’язували всіх собак. Коли ж після цього вилетить собака і буде брехати на рад. робітника, треба записати господаря, як такого, що не підпорядковується радянським законам, що злісно пускає собаку на радянського працівника. Я можу вам навести безкінечне число подібних прикладів, за що можна потягати населення до відповідальності, а тоді буде в нас робота, – ми будемо “снабжать oперсостав матеріалами”. “Тепер, почему нет ни одного дела по борьбе с бандитизмом?” Ви знаєте, що до вас належить також виявлення “бандерівських” зв’язкових та членів груп. Чи ж протягом місяця жоден участковий не може дати хоч одної справи по виявленню таких осіб? Може, а не хо! че. Попереджаю, що хто не буде мати хоч одної справи з цього діла за півмісяця, сюди хай і не приходить. Я про нього не хочу чути. Ви мусите подавати матеріали, яких від вас жадається, а то наш оперсостав сидить без роботи. Він скоріше знаходить собі роботу сам на участках, як це зроблять участкові. Хіба це правильна робота? Така робота дальше не може вестися. Ми мусимо дати нашому оперсоставу матеріали, щоб він не сидів бездільно. Треба підбирати побільше “доверенних  лиц”, щоб ішла робота, а то у вас нема нічого, жодної роботи”. 

На цьому Костромін закінчив говорити, а дав нам форми рапортів, на підставі яких треба було кожного першого і 15 числа в місяць подавати матеріали. Відпис рапорту зі слів:

 Форма номер 3. Начальнику милиции Вишневецкого района Капитану т. Костромину От участкового милиции по участку с. …

 РАПОРТ. Доношу до Вашего ведома, что на участке с. ………..выявлено:  1. Краж ……………… 2. Хулиганств ………. 3. Спекуляций ……… В чем и доношу до вашего ведома. Число …….. м. …….. год.

 Участковый милиции ……………

 Крім цього, до рапорту включалося ще четверту точку, яку Костромін завжди передавав усно. Це справа “бандерівщини”. Чому, не знаю. Правдоподібно тому, що рапорти передавалося без секрету секретареві, а відомості про підпілля подавалося спеціальною писулькою самому нач. міліції або нач. РВ МВС Після вручення форми рапортів, які були писані від руки, Костромін дав нам (дехто вже мав) наказ номер 644. Це маленькі книжечки. (Відпис зі слів). Обкладинка: НАКАЗ Ч. 644. Права и обязаности работников МВД. г. Киев Це саме було і на другій сторінці. На третій сторінці були ці правила. 1. Работник МВД должен быть дисциплинирован. 2. Работник МВД должен быть авторитетным. 3. Работник МВД не отлучается без разрешения начальника. 4. Работник МВД при несчастных случаях (пожарах, наводнениях) должен быть на месте. 5. Работник МВД должен жить на участке. 6. Работник МВД должен давать крестьянам и рабочим все ответы правильно на их жалобы. 7. Работник МВД должен строго следить за государственным имуществом. 8. Работник МВД должен следить за сохранностью имущества крестьянства.  9. Работник МВД должен не допускать на участке краж и хулиганства. 10. Работник МВД должен следить за подозрелыми лицами. 11. Работник МВД строго следит за правильным выполнением всех государственных законов. 12. Работник МВД обо всех случаях на участке докладывает начальнику. 1946 год. г. Киев Ще було щось написано на останній сторінці, але я не пригадую що, бо після одержання не вчив його аж так дуже, лише кілька разів прочитав. Може я і не сказав всіх правил по порядку, може по! перекручував деякі слова, але основний зміст я передав так, як вдійсності є. Після цього Костромін сказав мені, що я буду участковим на села: Малий і Великий Раківець. З участком запізнають мене Сабельніков (участковий на села: Федьківці, Загороддя, Старий Вишнівець), Топорков (участковий на села: Кінахівці – Мишківці і Бутин), і Попов (участковий на села: Дзвиняча, Великий і Малий Кунинець). Дальше Костромін говорив (завжди говорив по руськи) до мене: – як вести роботу на участку, ви знаєте, бо були на вишколі і вам про це говорили. Я скажу тільки коротко. Робота міліції – це дуже відповідальна робота. До неї треба ставитись поважно і солідно сповняти всі накази і інструкції, які будуть видаватися. Зараз я не маю часу багато з вами говорити. Розкажу тільки про ваші завдання, дам інструкції і ви поїдете на участок до роботи. В дальшому ви самі будете бачити, як треба робити. Вашим завданням на участку в першу чергу є: 1. Пов’язатися з головою с/ради. 2. Слідити, щоб не було: а) краж, б) хуліганств, в) спекуляції. Як це робити, ви знаєте. Попереджаю, що до всього на участку треба приглядатися. Ви, будучи в ЧА, проходили інші держави і бачили, які порядки були в них. Такі порядки повинні бути і по наших селах. Для того наші, робітники повинні бути культурними, уважни! ми, не пити, не хуліганити, не тероризувати населення. Треба поводитися так, щоб вас кожний селянин щиро приймав у своїй хаті, а не замикав перед вами двері. До просьб населення треба ставитись з увагою і завжди давати ради на їх запитання. Такою поведінкою ви виробите собі авторитет в селі і тоді до кожної хати та людини мати! мете доступ. Ще раз перестерігаю, що не сміє бути випадок, щоб міліціонер був п’яний на участку й у висліді не звертав уваги на всі скарги населення Така поведінка – це компрометація радянської влади і за це будемо притягати до судової відповідальності. Особливо це відноситься до вас, тов. Литвиненко. Ви, як новий працівник, можете не бути про це поінформовані, отже запам’ятайте собі те. Форму рапорту ви одержали, отже по цій формі прошу звітувати й що два тижні подавати мені рапорти з проробленої роботи. Коли Костромін це говорив, інші участкові були також у кімнаті і це слухали. Хоч Костромін звертався тут спеціально до мене, але також напоминав і їх, щоб не повторялися випадки безчестя. На цьому відправа закінчилася і Костромін сказав, що можемо їхати на участки. До мене сказав ще, щоб зайти до зав. складом Ізвєкової Сузанни, яка видасть мені покищо наган. Ми вийшли з кабінету Костроміна і я пішов до зав. складом. Там одержав якийсь старий наган і 3 набої, бо іншої зброї не було. Пас у мене був свій, отже я не хотів брати портяного, який мені давала, а кабури на наган не було в складі. По обмундирування також треба було їхати в область, бо не було. Вийшовши з РО МВД, я призадумався, бо наговорили стільки, що я і непам’ятав усього, але ради не було. Мусів іти до роботи. Попов і Топорков сказали, що це не первина, і що такі порції приходиться слухати майже кожен раз.

 “Вони тільки знають сидіти в кабінетах і вимагати матеріалів, а самі на участок і носа не показують”

 – говорив Топорков. Около 11–12 год. ми всі чотири вийшли з Вишнівця і подалися на Кінахівці – Мишківці (одна с/рада). Тут Топорков залишив нас у садку, а сам пішов до приміщення “истребительного баталиона”. Побув там пару хвилин (що робив, не знаю), опісля вернувся і сказав, що все впорядку. Після цього ми всі разом пішли в с/раду, яка поміщалася у шкільному будинку. В канцелярії ми застали голову (так під 35 років), секретаря (молодий хлопець), заступника голови (35–36 років). Топорков щось поговорив з ними окремо, а опісля нам сказав, що підемо до заступника на обід. Ми цим були дуже вдоволені, бо вже добре були зголодніли.

Зі заступником ми пішли до його хати, яка була може 600 м. від с/ради.  В хаті в нього було чисто, привітно, гарно. Заступник попросив нас до столу, жінка поставила миску сира зі сметаною, опісля він витягнув літру грілки з під лави і сказав, щоб гоститись його скромною гостиною. Ми випили цю горілку, з’їли те, що дали, подякували і пішли на В. Раківець. У В. Раківець ми прийшли о 4 год. Зайшли у с/раду, де застали Косарчука, який працює у райумовмінзагу, який роздавав населен! ню накази на поставку хліба. Крім цього в с/раді був голова і секретар. Сабельников відкликав голову і секретаря і сказав їм в моїй при! сутності, що я являюся участковим міліції на село і про всі непорядки треба повідомляти мене. Після, цього я вже розпитував голову, що нового в селі, але він відповів, що все постарому. Нових подій не було. На цьому знакомлення закінчилося і ми почали виходити на! двір. За нами вийшов голова і сказав, щоб нікуди далеко не йти, бо підемо в одне місце, щоб “краще познакомитися”. Ми відповіли, що зараз вернемося і пішли до школи. Там ми мали в плані зайти до учителів і познакомитися, а особливо я хотів познакомитися з директором, щоб опісля вже при його помочі познакомитися з іншими учителями. Однак тут ми не застали нікого, отже, покрутившися, були змушені вернутися назад у с/раду. Під час цього я довідався від Сабельникова, що цей голова – це “голова з голов”. Він, коли б тільки не приїхати в село і скільки б не бути, ніколи не пустить “на сухо”. В селі в нього всюди порядок, держить дисципліну з людьми, що скаже – закон і усі його слухають. В цілому районі нема кращого голови.»

Продовження буде.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ НА ОСНОВІ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ