Агентурна діяльність “сексотів” РВ НКДБ і РВ НКДБ на Вишнівеччині у період визвольної боротьби з більшовицьким окупантом. Частина одинадцята

Продовження. Частина ПЕРША – ТУТ, ДРУГА – ТУТ. ТРЕТЯ – ТУТ. ЧЕТВЕРТА – ТУТ. П’ЯТА – ТУТ. ШОСТА – ТУТ. СЬОМА – ТУТ. ВОСЬМА – ТУТ. ДЕВ’ЯТА – ТУТ. ДЕСЯТА – ТУТ.

Р. 31 Справа Ч.:

12/48 Район Вишнівець Литвиненко Павло, бувший  участковий РВ МВС. Агент РВ МВС і РВ МДБ, кличка «ЯСТРУБ»  Вишнівецького району, Тернопільської області. Дня 10.6.1948 р. 

ПРОТОКОЛ ДОПИТУ:  

ПРОДОВЖЕННЯ

Ночували ми у голови с/ради в стодолі, бо в хаті було горяче. Слідуючого дня ми пішли в с/раду, але тут не було що робити й ми, провіривши 7-ий участок, сиділи без роботи. Цього дня я пішов до Калини. Застав його на городі, де спитав, чи має щось для мене. Він не сказав нічого. Від Калина я пішов у с/раду, де пробув до вечора. Ночувати ходили до голови с/ради і спали в стодолі. До 30.8.1947 р. я не робив нічого, лише крутився по селі з Косарчуком. Не мав конкретної роботи, бо “дов. лица” не подавали жодних матеріалів. О 12 год. 30.8. ми взяли в селі підводу і обидва з Косарчуком поїхали в Вишнівець, добре підпиті обидва в заступника голови, де були на обіді. П’яні ми обидва з Косарчуком приїхали на подвір’я РВ МВС, де мене помітив Харламов і зараз посадив на 3 доби в карцер за п’янство. З арешту випустив мене 3.9.1947 р. і сказав, що на участок більше не піду, а буду дижурити. Тоді я сказав, що хворий й мушу йти на поліклініку. Харламов позволив. На поліклініці я одержав звільнення на 5 днів і перебув їх вдома. За цей час не робив нічого, бо був хворий і мусів лежати в ліжку. 

По 5-ти днях я знову пішов на поліклініку і тим разом одержав звільнення аж до 18.10. Звільнення одержав на тій підставі, що був хворий на язву жолудка і мусів лічитися. Весь час я лежав в ліжку. Був такий хворий, що ногою не міг ступити. Слід зазначити, що за цей місяць я зарплати не одержав і жив разом зі сім’єю за те, що здобула жінка. 19.10.1947 р. я пішов у РВ МВС. Зайшов у дижурну кімнату, а опісля пустився йти в кабінет Костроміна, але стрінув його на коридорі, що саме виходив зі свого кабінету. Я показав йому справки та сказав, що хотів би ще трохи відпочити, бо чуюся дуже ослаблений. Він відповів, що на участок вже не піду, а буду дижурити, причому спитав, чи я згідний. Я погодився і тоді він сказав, що можу йти додому, а 20.10. в 9-й годині приняти дижурство. Крім цього, сказав, щоб дати ще рапорт з останнього півмісяця роботи на участку. Я сказав, що напишу, коли буду дижурити, і пішов додому. Ідучи дорогою, я думав, чому-то мене перевели на дижурство. Додуматись не міг до нічого. Пояснив собі це своєю хворобою і більше не думав. 20.10. о 9-й годині я прийшов у РВ МВС і прийняв дижурство. Дижурив Кондратенко. Крім цього в дижурці я застав 3-ох працівників з області, 2-ох одітих в фуфайках, а 1 в сірому довгому плащі. Хто вони, я не знав і до сьогодні не знаю. На другий день вони кудись виїхали і більше я їх не бачив. Всі були узброєні в автомати та мали при собі плащпалатки. Погонів в них не було. Два з них були старші, а один, найвищий, молодий. (під видом повстанців УПА здійснювали терористичні дії по селах Вишнівеччини).

 Коли я зголосився до перебрання дижурства, Кондратенко сказав мені, що треба вписати перебрання в книзі рапортів (“Книга рапортов”). Я зараз сів і по вказівках Кодратенка написав (це мав писати він, але він казав, щоб я приучувався):

 “Начальнику милиции Вишневецкого РО МВД капитану тов. Костромину от дежурного по Вишневецком РО МВД Литвиненко П. К. Доношу до Вашего ведома, что за время моего дежурства с 19/Х – 1947 г. по 20/Х – 1947 г. и Вашего отсуствия по райотделу не случилось никаких происшествий, в чем и передаю свое дежурство новоназначенному дежурному т. Литвиненку П. К., а также все имущество, которое находився в дежурной комнате: 1. Стол – 1 шт. 2. Табуретка – 1 шт. 3. Чернильный прибор. 4. Керосинная лампа. 5. Электрическая лампа. 6. Шафа для раздевания дежурного. 7. Книга рапортов сдачи и приема дежурства. 20/Х – 1947 г. Дежурство сдал: Кондратенко принял: Литвиненко. 

Після цього Кондратенко сказав мені, що пізніше прийде Костромін і проінструктує мене, як вести дижурство. Крім цього підпорядкував мені міліціонера Демчука, який мав дижурити на коридорі, та Соколовського, який мав дижурити вдень також на коридорі, а вночі надворі, а Демчук на коридорі. Дальше сказа, що коли приходять які люди, тоді направляти їх до кабінетів тих працівників, до яких вони просяться. Сказав мені також про те, що бувають випадки, коли приходять люди з міста і зголошують про крадіж документів, бійку і т. п., отже це повинен дижурний списати і подати до ст. оперуповноваженого. Коли приходить начальство, то тоді постаршині треба зголошувати кожному про те, в якому стані дижурство. Якщо перший приходить начальник РВ МВС, тоді зголошується тільки йому. Форма зголошення, яку подав мені усно Кондратенко: 

“Тов. Капитан! За время моего дежурства и Вашего отсуствия происшествий по району не произошло (якщо щось сталося, тоді назвати цю подію). Дежурный по Вишневецкому РО МВД Литвиненко”.

 Коли Кондратенко мене поучував, прийшов Костромін. Він спитав, чи Кондратенко розказав мені, що я маю робити. Я сказав, що розказав. Тоді звернувся до мене, чи я все розумію. Я потвердив. Тоді він спитав, кому підпорядковується дижурний. Я відповів, що начальнику. Він пояснив, що тільки начальнику міліції і начальнику РВ МВС, а також ст. оперуповноваженому, який остається за начальника. Після цього ще спитав, як я умію докладати. Я відповів, що Кондратенко мені розказував. Він додав до цього, що доклади треба робити нач. РВ МВС та, якщо поважаю, нач. міліції. Коли ж приходить хтось з оперуповноважених скоріше за начальників, тоді, якщо є якась  подія, треба про неї докладати йому, щоб він міг вже рішати справу, заки прийде начальник. Опісля ще докладається начальникові РВ МВС і нач. міліції. Опісля ще пояснив, що людей з пакетами та визову, треба направляти туди, куди вони домагаються. Коли хтось приходить з жалобою, тоді приняти його, записати прізвище, ім’я і по-батькові та місце прожиття і зміст жалоби. Це все подати до ст. оперуповноваженого. Крім цього додав, що я розпоряджаюся тими двома міліціонерами, які призначені для дижурства. Опісля, трохи помовчавши, знову звернувся до мене і сказав, що коли щось повідомляється телефонами зі сіл чи якоїсь установи з міста, тоді зараз телефоном повідомляти про це нач. міліції і опісля нач. РВ МВС. Вони дадуть вказівки, що робити дальше. Це робота на дижурстві. Крім цього сказав, що після зміни треба ще піти на участок. Що і як робити, я вже знаю. Участок мій, це села: Загороддя і Федьківці. Головну увагу треба тут звернути на спекуляцію, бо це близько міста. Крім цього сказав, щоб матеріали про “дов. лица” з участка В. Раковець знищити, бо за людей буду відповідати особисто. О 11–12 год. цього дня Харламов визвав міліц. Сторожа, якому сказав, щоб їхав верхом на села і поскликав в район усіх участкових на 9 год. вечора. Цей осідлав кобилу нач. “Машку” і поїхав. Приїхав около 6 год. і сказав, щоб передати начальникові, що всі участкові будуть на 8 год. Я передав це Харламову, коли він був у дижурці. О 8 год. посходилися в дижурку всі участкові і оперуповноважені, а в “общежитии” були також рядові міліціонери. Участкові питали мене, чого визиває начальник, але я їм не сказав, бо цього не знав сам. О 8 год. 40 хв. Щаблєв сказав, щоб повідомляти начальника, що всі вже зібралися, але я не хотів, бо було розпорядження повідомити о 9 годині. Тоді Щаблєв подзвонив сам і сказав, що через 5 хв. можна буде йти. Побули ще трохи і пішли, а я залишився на дижурстві. Вкоротці прийшов Костромін і сказав, щоб о 9 год. виставити варту надворі, позачиняти двері та наказати дижурному на коридорі, щоб не спав. Після цього пішов в “общежитие”, закрив вікно і сидів. Об 11 год. всі вийшли з кабінету Харламова разом з останнім і вийшли на вулицю, де казав їм Харламов заждати. Мені сказав, щоб дижурити дуже уважно, строго заборонив заснути при дижурстві, бо можуть дзвонити і треба буде відповідати. Якщо хтось буде виклика! ти його, то відповісти, що поїхав по завданні. Наприкінці сказав ще, щоб наглядати за дижурними, щоб були на своїх місцях. Вночі, казав також дзвонити по селах та запитувати чи все впорядку. Після цього  вийшов з РВ МВС, але куди пішов, не знаю. Позакривавши двері і вікна, я сидів. Десь коло години 1-ї я дзвонив у Бодаки, Лози, Заруддя, Колодно – Селисько, Колодно – Лісовиччина та запитував, чи спокійно. Всі відповідали. Було спокійно. Надранком ще раз подзвонив по всіх цих селах, але не було нічого нового. Так я пробув до ранку, але не знав конкретно, що робиться, хоч підготовку, рух бачив. 

21.10. рано прийшов Кондратенко і сказав, біля РВ МДБ стоїть багато підвід з людьми, яких вивозять. Крім цього, він сказав, що на села виїхав весь оперативний персонал та гарнізон органів МДБ і МВС. Я передав Кондратенкові дижурство і хотів йти додому, але прийшов Костромін і сказав, щоб я пообідав і був цілий день в дижурці. Я пішов і о 12 годині вернувся знову в РВ МВС. Вдома не довідався, нічого нового. Біля мене не вивозили. По якомусь часі я сказав Кондратенкові що піду в одне місце. Хотів я піти в Загороддя до того бородатого спекулянта, про якого одного разу, коли я був у Попова, говорив мені секретар с/ради зі с. Дзвиняча. Він тоді (секретар) ніс якусь мануфактуру від нього. Добре я цього вже не пригадую. Пішов я на Загороддя, але в с/раді не застив нікого, крім дижурної дівчини, яка замітала підлогу. В с/раду я заходив, щоб довідатися, де цей спекулянт мешкає. З нічим я був змушений вернутися в РВ МВС. Тут до вечора просидів в “общежитии”. Увечері пішов додому. Тут повечеряв і знову вернувся в РВ МВС, бо таке одержав розпорядження від Костроміна. Тут в “общежитии” проспав до ранку. Разом зі мною спали також Соколовський і Демчук.

 22.10. я дижурив. Цікавого не було нічого. Оперуповноважених, нач. РВ МВС і участкових, які виїхали ще 20.10. вночі, коли і вийшли з РВ МВС (про це я довідався пізніше від Кондратенка) не було ще. 23.10. о 9 год. я передав дижурство Кондратенкові і пішов до дому. Тут пообідав і пішов на Федьківці, щоб познайомитися з участком. Відшукав я, розпитуючи людей, голову с/ради, познакомися з головою с/ради, після чого спитав його про новини в селі. Він відповів, що новин нема жодних. Я поговорив з ним з 30 хв. про різні дрібниці і пішов назад додому. 24.10. знову пішов на дижурство. Цього дня десь об 11 годині прийшов дядько з Дзвинячої (років 45, зі сивою бородою, короткостриженою, вуса закручені догори, також сиві, лице кругле, ніс короткий, грубий, брови широкі, очі маленькі, волосся низом сиве, вбраний був у куртці, чоботах, штани сірі “холошні”, шапка чорна баранкова, ріст вище середнього, склад тіла грубий), і спитав за  нач. Харламовим або Костроміним. Я відповів, що нема, та спитав, чого йому треба, чи не може бути Щаблєв. Він відповів, що ні, а найкраще, щоб був Харламов. Після цього він ждав у коридорі та ходив по дворі. Около 3 години прийшов Харламов і цей чоловік пішов з ним до його кабінету, де говорив щось з 15 хв. Більше цього дня не було нічого цікавого. 25.10. я передав дижурство і пішов на Федьківці, де у с/раді стрінув голову Жилу Єфимія. Його я спитав, що нового, для міліції не було нічого, а так – то забрали на Сибір 3 сім’ї. При цьому голова жалувався, що цілу ніч не спав, бо мусів ходити з воєнними по селі та описувати господарства вивезених. Після цього я пішов додому.

 26.10. знову пішов дижурити. Не пригадую, щоб було щось замітного. Знаю, що говорив з Демчуком про Федьківці (це його село) і в розмові довідався, що там є також комсомольці, як Левинець Василь, який конспірується і до того часу мало хто знає про те, що він в комсомолі. Я взяв собі його на замітку і мав на меті заангажувати на “дов. лице”. 27.10. я пішов на Федьківці, щоб зустрітися з Левинцем В. і зорієнтуватися, що це за людина й чи можна буде завербувати його до роботи. Прийшовши до с/ради, де застав голову, спитав його, що робить Левинець В. і що це за хлопець. Голова відповів, що це дуже добрий хлопець, один на все село і помагає дещо в с/раді. Опісля я просив голову, щоб познакомив мене з ним, але його не було вдома, був у Вишнівці. Після цього я пішов додому, бо вже був добре зголоднів.

 28.10. знову дижурив. Цього дня приходив хлопець з с. Колодна– Селиська й питав за Кащеєвим. Приносив пакет від участкового Сабельнікова. Хлопець років 18–20, русявий, прізвища його не знаю. 29.10. після здачі дижурства я пішов на Загороддя. Там поговорив з головою про підготовку до виборів, про події в селі, з яких не було ні одної цікавої, і вертався додому, але на дорозі нагадав собі за згаданого вище спекулянта. Я розпитав голови, який йшов зі мною селом, де він мешкає, і пішов до нього. Однак і тим разом не застав його вдома. Після цього пішов додому. Вдома не було дров. Я приобіцяв господареві, що візьму коні з РВ МВС і тоді привеземо. 30.10. я перебрав дижурство, а разом з тим зі мною залишився дядько зі села Шимковець (середнього росту, худощавий, у коротко! му білому старому кожушку, шапка набиванка селянського виробу, років 28–30, обличчя довге, ніс довгий рівний, брови малі, очі сірі, волосся русяве, товстогубий), який, як сказав Кондратенко, ждав від 3 години попереднього дня на Харламова з пакетом.

О 10 годині прийшов Харламов і спитав, що це за чоловік. Я сказав, що до нього з пакетом. Тоді він забрав його нагору, звідки він дуже скорим ходом вертався через 20 хв., червоний спітнілий зі шапкою в руках (на мою думку Харламов мусів щось добре від нього вимагати). О 8 год., коли Харламов відходив з РВ МВС, сказав мені попередити всіх участкових, коли зійдуться завтра, щоб нікуди не розходилися, бо буде наука. Про це я мав повідомити також Костроміна та сказати йому, щоб дав таке розпорядження участковим. 1.11. після передання дижурства я пішов до Костроміна і попросив, щоб дав коні привезти дров. Він позволив і я, взявши коні, поїхав додому. Тут Танас зі сином Іваном і я привезли дві фіри дров, після чого Іван відвів коні в РВ МВС. 2.11. я прийняв дижурство. В дижурці застав Шаповалова з УМВС (ст. оперуповноважений) років 35–37, середнього росту, брунет, лице півкругле, ніс тонкий, гострий, очі чорні, рот широкий, брови чорні, бриті, ра]мена опущені вниз, стан тонкий, говорить мішаною рoсійсько-українською мовою, ноги витягнуті в колінах, як у кавалериста, серйозний, погляд бистрий, на губах завжди усмішка, зуби білі, губи тонкі, має привичку заложити руки в кишені й задумано ходити, говорить мало. За мене він був в РВ МВС тільки один раз. Крім цього був ще другий раз, коли я вже не робив в МВД, казали, що провіряв “оперсостав”. Крім цього була лекція по загальному підученню участкових міліціонерів, та рядових міліціонерів. Викладали: учителька середньої школи Галина Петрівна (викладала арифметику), Людміла Василівна (викладала українську і російську мови, також учителька середньої школи). Виклади тривали від 2.11. до 18.12.1947 р. Три рази на тиждень по 2 години на день. З міліціонерів не ходив лише Попов, який мав закінчену середню освіту. 

3.11. після передання дижурства я був на викладах, звідки пішов додому. Цього дня не було нічого замітного. 4.11. дижурив. Цього дня зі Заруддя до Любасюка приходив брат і щось дуже важне мав йому сказати, але не було змоги, бо опер/уп. держав Шаповалов, який цього дня виїхав в область. Більше нічого замітного не пригадую. 5.11. після передання дижурства я пішов у Федьківці до Левинця Василя, якого застав в с/раді й при помочі голови познакомився. В канцелярії я не міг нічого з ним говорити, але разговорився, коли він йшов на обід. З розмови я зорієнтувався, що він знається з усіми працівниками МВД. Коли я про це довідався, сказав йому, щоб і для  мене, як участкового, дещо зробив. Він відповів, що має надію викрити якогось доброго злодюгу, і на цьому ми розійшлися. Я пішов додому. Вдома застав Палажку з Бодак, яка приходила чогось до жінки (в неї був східняк, але чогось відправила, це моя сусідка, яка живе через дорогу). 6.11. я дижурив. Пригадую, що був післанець з Федьковець до Щаблєва, який приносив записку (16 років, прізвища не знаю). Коли він виходив, з ним прийшов в дижурку Щаблєв і сказав мені, щоб дати йому 2-ох міліціонерів. Після цього взяв Локтя і Сторожа, взяв десятку і автомат і сказав мені, що йде на Федьківці. Коли хтось буде до нього, хай пожде, бо скоро вернеться. І дійсно, за недовгий час він прийшов, міліціонери привели Волянюка Степана, який під рукою ніс жмут “барахла”. Це саме несли також міліціонери. Коли я це побачив, зараз подумав собі, що це робота Левинця і мені з ним нема що робити. 

7.11. після дижурства я пішов додому, де застав новонароджену дочку, якій опісля дали імя Валя. Вдома я побув до обіду, а опісля пішов на Загороддя, де стрінвся з головою Морозом Іваном. Він повідомив мене, що в селі все впорядку. З ним поговорив я з 30 хв. і пішов назад додому. 8.11. я дижурив. Не пригадую, щоб було щось замітного. Приходили лише люди з Федьківець по своє майно, яке вчора принесли з Волянюком. 9.11 після здачі дижурства була лекція. Після лекції я пішов до дому. Цього дня не було нічого замітного. 10.11. рівнож була школа від 10 до 12 години, але я на науці не був, бо дижурив. Будучи в дижурці сам, я написав листа у В. Раківець в якому просив голову с/ради, щоб постарався для мене щось на хрестини. Листа вислав на другий день. 11.11. я здав дижурство, після чого пішов на лекцію. Викладали руську мову. Коли я виходив з лекції, бачив, як Щаблєв зі Сторожем і Демчуком знову йшов на Федьківці. На другий день я довідався від Кондратенка, який був на дижурстві, що вони ходили по Волянюкову жінку Перепелицю Ольгу (східнячка), з якою принесли ще трохи майна краденого. 12.11. я дижурив. Під час дижурства до мене зголосився чоловік з Бутина на прізвище Щербатюк, в якого вкрадено документи на базарі та 600 карб. Це я передав Щаблєву. Опісля був післанець з с. Дзвиняча з пакетом від Попова до Щаблєва. Приносив якийсь старик. Цього дня також був пакет на Любасюка, який принесла якась жінка зі Заруддя (добре я на неї не приглянувся). Вона напевно вже  була в Любасюка, бо не розпитувала мене, куди до нього йти, а лише спитала, чи є, і сказала: “Ну,то я йду до нього”. Верталася через пів години; 

Продовження буде

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ НА ОСНОВІ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ