Агентурна діяльність “сексотів” РВ НКДБ і РВ НКДБ на Вишнівеччині у період визвольної боротьби з більшовицьким окупантом. Частина двадцять перша

Продовження. Частина ПЕРША – ТУТ, ДРУГА – ТУТ. ТРЕТЯ – ТУТ. ЧЕТВЕРТА – ТУТ. П’ЯТА – ТУТ. ШОСТА – ТУТ. СЬОМА – ТУТ. ВОСЬМА – ТУТ. ДЕВ’ЯТА – ТУТ. ДЕСЯТА – ТУТ. ОДИНАДЦЯТА – ТУТ. ДВАНАДЦЯТА – ТУТ. ТРИНАДЦЯТА –ТУТ. ЧОТИРНАДЦЯТА – ТУТ. П’ЯТНАДЦЯТА – ТУТ. ШІСТНАДЦЯТА – ТУТ. СІМНАДЦЯТА – ТУТ. ВІСІМНАДЦЯТА – ТУТ. ДЕВ’ЯТНАДЦЯТА – ТУТ. ДВАДЦЯТА – ТУТ.

Р. 31 Справа Ч.:

12/48 Район Вишнівець Литвиненко Павло, бувший  участковий РВ МВС. Агент РВ МВС і РВ МДБ, кличка «ЯСТРУБ»  Вишнівецького району, Тернопільської області. 

ПРОТОКОЛ ДОПИТУ:  

«Застав його в кабінеті. Щось писав. Коли я прийшов, він заховав усе у шухляду, а до мене сказав сісти. Я сів, опісля він спитав, що  нового. Я відповів, що “дов. “лица” не подали нічого. Він сказав, що погано поставлена робота. Я відповів, що не знаю, але хлопці добрі і не повинні нічого пропустити. Тоді Харламов вже остріше сказав, що не роблю роботи я, або не роблять мої “дов. лица”. Тоді я сказав, щоб він пояснив мені, що саме і як я маю робити. Він відповів, що завдання дав, а як його виконати то треба подумати. Опісля сказав, що треба якось примусити до роботи “дов. лица”. Треба їм щось приобіцяти, настрашити і т.п., щоб вони робили. Я відповів, що на те треба мати час, а я при такій роботі, що цього часу не маю. Він приобіцяв знову, що якось полагодить цю справу і на цьому стріча закінчилася. До кінця тижня не було нічого цікавого. В неділю було вільне і я пішов у Бодаки. Тут зайшов до Альошки, якого застав у хаті самого. Він розповів, що за цілий тиждень нема нічого цікавого. В суботу ходив за Чемерисом майже цілу ніч. Він вийшов увечері з дому, і пішов до попа. В попа побув з півгодини, і пішов на Залужжя до Макуїди Василя. В Макуїди пробув з півтори години, після чого пішов через городи до Шандрука Івана. Там пробув майже до ранку і вернуся додому. Я занотував собі це, сказав йому, щоб краще взявся до роботи, бо буде погано і пішов до Самоїловича, який був у Семена. Самоїлович розказав, що увечері чув, як Петро Дячина кудись ходив і прийшов пізно додому. Це було в суботу. Попередніх днів не ходив нікуди, за винятком сусідів. Тоді я сказав, що він погано слідить. Він відмагався тим, що зайнятий роботою і не може про все довідуватися, бо не всюди має вступ. При цьому й на себе мусить уважати. Тоді я сказав, що уважати треба, але треба і робити. Треба прислухуватися, що говорить, з ким стрічається, як часто стрічається, та куди заходить. Він сказав, що слухати, то він може, але кудись піти, то йому важко. Буде зараз підозріння. Я пішов від Самоїловича додому. Тут жінка почала зі мною сваритися та дорікати, що я весь час ходжу кудись і дому не тримаюся у вільні дні. Я трохи поденервований сказав їй остро, що це не її діло, а я ходжу по роботі. В понеділок я пішов до роботи. Під час обіду зайшов до Подмазова, якого застав в кабінеті і передав йому донесення “дов. лиц”. Він поглянув і сказав, що мало роблять мої “дов. лица”. Треба від них вимагати більше. Я сказав, що не маю можності частіше до них довідуватися. Тоді він сказав, що скоро переведуть мене на іншу роботу і на цьому стріча закінчилася. Я вийшов з кабінету Подмазова і пішов до Харламова. В дижурці дижурний Кондратенко питав, чого я так часто ходжу до Харламова, але я відповів йому, що чогось визиває і весь час чіпляється. Опісля пішов в кабінет Харламова. Харламов щось писав за столом. Коли я прийшов, він попросив мене сісти і спитав, що нового. Я розказав йому донесення ”дов. лиц”, опісля переписав на картці паперу і подав йому. Харламов подивився і сказав, що цілком мало робиться. Треба взятися за роботу краще, якщо думаю жити з ним у згоді. Грозив, що звільнять мене з роботи, видадуть “вовчий білет” і т. п. Тоді я сказав, що які будуть умовини для роботи, така буде і робота. Того, що не можу зробити, не зроблю. На цьому стріча з Харламовим закінчилася і я пішов в стройконтору.

 До 22.4. не було нічого замітного. Коли я прийшов до роботи 22.4. Соболєв повідомив мене, що по розпорядженю Харламова я знятий з роботи. Причин мені не сказав. Тоді я пішов до Харламова. Харламова я застав в кабінеті. Прийшовши, я спитав, чому мене зняли з роботи. Він почав кричати, сваритися, називати мене ледарем, що не хочу робити і за це будуть мене судити. При цьому нагадував мені про справу з документами і зазначив, що коли я не візьмуся як слід до роботи, то не тільки, що роботи ніде не дістану, але мене засадять на кільканадцять років тюрми. По якомусь часі уже легше сказав, що мене зняли з роботи й тепер маю можливості взятися до роботи в Бодаках. Якщо я покажу свою роботу, тоді мене приймуть на кращу роботу і я дальше буду робити, а як не буде роботи, тоді піду під суд. Я подумав і сказав, щоб дав роботу, я буду робити. Він відповів, що завдання я одержав і треба тільки робити. На цьому закінчив говорити і я вийшов з його кабінету. Прийшовши додому, сказав жінці, що скоро одержу кращу роботу, то тоді може якось налагодиться краще життя. Правди всієї я їй не казав, щоб не гризлася. Маючи вільний час, я цього тижня у середу пішов в Бодаки. Зайшов найперш до Альошки, який сказав, що попереднього дня Чемерис ходив увечері на Залужжя, звідки вервувся аж досвітком. Я занотував собі це. Більше він не мав нічого нового. Опісля я сказав йому, щоб він дальше слідив за Чемерисом і на цьому стріча закінчилася. Від Альошки я пішов до Дячини. Дячини вдома цього дня не було. Я стрінувся з Володею, який сказав, що Дячина ходив кудись з якимсь дядьком і вернувся уночі. Після розмови з Володею я пішов додому. Вдома не робив нічого. Крутився і казав жінці, що ожидаю нової роботи. В п’ятницю я сказав жінці, що йду у Вишнівець, а сам пішов знову у Бодаки. На стрічі Альошка сказав мені, що в селі попереднього дня вночі були якісь воєнні. Чемерис за ці дні не ходив нікуди. До Дячини я не заходив. Був у Васьки, але цей не сказав мені нічого. Говорив тільки, що цього тижня в селі були більшовики вночі. Від Васьки пішов додому. 

В неділю знову пішов у Бодаки. В першу чергу зайшов до Альошки, від якого довідався, що Чемерис в суботу передвeчoром пішов до школи. Побув там з годину часу і знову вернувся аж близько дому, але тут повернув і пішов на вулицю Залужжя, якою перейшов і вернувся додому, не заходячи до нікого. Від Альошки я пішов до Самоїловича. Самоїлович сказав, що Дячина у вівторок пішов кудись здому і вернувся пізно вночі. Я записав собі ці інформації, сказав Самоїловичу щоб дальше слідив і пішов додому. В понеділок я зайшов до Подмазова. Після привітання я усно розказав йому донесення “дов. лиц” за тиждень, після чого він дав мені картку паперу і сказав списати. Я сів при столі і списав все те, що довідався протягом тижня, та подав йому. Він подивився і не сказав нічого. По якомусь часі сказав, що поговорить сьогодні з Дехнічом, то може за пару днів стану до нової роботи. На цьому стріча була закінчена і я вийшов з кабінету. З РВ МДБ я пішов до Харламова. Його застав у кабінеті. Він після привітання ститав, що нового маю. Я розповів йому донесення “дов. лиц”. Він вислухав, а опісля сказав списати. Я сів при столі і списав та подав йому. Він прочитав і сказав, що мене як не натиснути, то й роботи нема. Я відповів, що маю можливості тепер більше стрічатися з “дов. лицами” і тому більше є матеріалів. Після цього він сказав, що за пару днів мене попросять до другої, багато кращої роботи, і на цьому стріча закінчилася. Я вийшов з кабінету Харламова і пішов додому. Вдома жінка почала дорікати мені, що діти немають, що їсти, а я весь час ходжу собі як парубок та про ніщо не дбаю. Я приобіцяв їй, що за пару днів стану до доброї роботи і тоді все поправиться. У четвер я пішов у Бодаки. Найперш, стрінувся з Альошкою, від якого довідався, що Чемерис у вівторок ходив до Макуїди Василя, від якого вернувся пізно вночі, більше не було нічого цікавого. Я дав йому завдання дальше слідити за Чемерисом, поговорив ще про різні дрібниці і пішов до Самоїловича. Цей сказав, що Петро Дячина ходив у вівторок кудись і вернувся пізно вночі. На другий день рано жінка сварилася з ним за те, що він ходить по ночах. Сказавши Самоїловичу, щоб слідив дальше за Дячиною, я пішов додому».

Продовження буде.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ НА ОСНОВІ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *