Агентурна діяльність “сексотів” РВ НКДБ і РВ НКДБ на Вишнівеччині у період визвольної боротьби з більшовицьким окупантом. Частина двадцять третя

Продовження. Частина ПЕРША – ТУТ, ДРУГА – ТУТ. ТРЕТЯ – ТУТ. ЧЕТВЕРТА – ТУТ. П’ЯТА – ТУТ. ШОСТА – ТУТ. СЬОМА – ТУТ. ВОСЬМА – ТУТ. ДЕВ’ЯТА – ТУТ. ДЕСЯТА – ТУТ. ОДИНАДЦЯТА – ТУТ. ДВАНАДЦЯТА – ТУТ. ТРИНАДЦЯТА –ТУТ. ЧОТИРНАДЦЯТА – ТУТ. П’ЯТНАДЦЯТА – ТУТ. ШІСТНАДЦЯТА – ТУТ. СІМНАДЦЯТА – ТУТ. ВІСІМНАДЦЯТА – ТУТ. ДЕВ’ЯТНАДЦЯТА – ТУТ. ДВАДЦЯТА – ТУТ. ДВАДЦЯТЬ ПЕРША – ТУТ. ДВАДЦЯТЬ ДРУГА – ТУТ.

Р. 31 Справа Ч.:

12/48 Район Вишнівець Литвиненко Павло, бувший  участковий РВ МВС. Агент РВ МВС і РВ МДБ, кличка «ЯСТРУБ»  Вишнівецького району, Тернопільської області. 

ПРОТОКОЛ ДОПИТУ:  

«В той час була хвора моя жінка, отже мені будо невигідно працювати на так далекому участку і, поговоривши з Жуковою, я замінявся. Це потвердив ст. інсп. і тоді я почав працювати на цьому участку, а вона на Розбицької. При передачі списків Катя передала мені також замітки до них, а саме: на бажання о/у РВ МДБ Паращука звільнити та виготовити документи на: 1. Чубика Кирила Григоровича зі с. Котюжини, 2. Возного Миколу П. – “ – 3. Панчука Олексу Карповича – “ – 4. Панчука Ахтема Степановича – “ – 5. Невідомського Іллю – “ – , – якого не було навіть у списку, але вона сказала, щоб взагалі його не чіпати, бо з ним вже полагоджено ще на початку року. Я й записав його під сподом, щоб знати, може часом буде ще щось з ним. Він належить до Паращука. Про Кубоцького Кирила Федоровича і Самборського Олександра Петровича зі села Кривчик казала, що вони вже списані, але ще нема нічого від Паращука, отже, коли він звернеться за документами, то треба буде їх зробити, з ними ще не рішено – тоді або оподаткувати, або треба буде звільнити. Про Тимчука Григорія зі с. Кривчик сказали, що все вже зроблено, як сказав Паращук (звільнено). Савич Уляна Павлівна і Сендецький Антін Михайлович зняті по бідності, але на підставі даних Паращука. Отже не знати, як з ними справа. Крім цього, Жукова сказала, що на бажання Паращука зі с. Кривчик треба звільнити від податку таких людей:  Луцик Олександр Антонович, 2. Стахурський Іван Демидович, 3. Барва Текля Юхимі[в]на, 4. Кубоцька Анастасія Миколаївна, 5. Поліщук Анна Афанасівна, 6. Миколайчук Якилина Федорівна, 7. Левинець Кирикей Афанасієвич, 8. Трачук Олександр Євгенович, 9. Климчук Марфа Іванів[н]а, 10. Стахурський Дмитро Іванович, 11. Сендецька Наталія Василівна, 12. Дячина Маркіян Михайлович, 13. Кутрань Григорій Мик. 14. Соловей Мифодій Іванович, 15. Левинець Ксеня Петрівна. В списку (гляди документи до справи ч. 12/48) зазначено “списать”. Крім цього, вона сказала, що описаний Скоробогатий Григорій Григорович також на бажання Паращука. Його напевно ангажував до співпраці, але він не погоджувався, отже треба було його описати, щоб налякати. Трачука Андрія на бажання Паращука звільнено ще на початку року. Про його справу я не орієнтуюся більше нічого. Опісля Катя пояснила мені список зі с. Котюжин. Тут на жадання Паращука треба було звільнити: 1. Плєвачук Катерину М. 2. Чорного Івана Прокоповича. 3. Дощика Сергія Сергієвича. Крім цього, Катя передала справку про звільнення з Малого Кунинця Савич Олександри Павлівної, за яку старався Боков. Це передала мені Катя при передачі участка. Від ст. інсп. я одержав ще нові списки і “Инструкцию …”, після чого ми розійшлися додому. Була вже година 5. На другий день о 9 год. я знову пішов у райфінвідділ. Дехто з інспекторів вже був, а дехто прийшов пізніше. Зюзін сказав, щоб нікуди не розходитися, бо прийде Герасімов і буде щось говорити. Ми чекали. Через пів години прийшов Герасімов і сказав, що зараз подзвонить в МДБ і МВС, бо треба нам туди піти. Пішов до свого кабінету і вернувся за 5 хв., кажучи, що зараз підемо в РВ МДБ– МВД, там дещо поговорять з нами і тоді будемо знати, що робити і як, бо дотепер він тільки сам давав нам напрямні, але порядку в цьому не було. Після цього ми пішли в РВ МВС. Крім участк. інсп. був також Зюзін. Ідучи вулицею, ми жартували, де Попов сказав: “а тепер ідем на причащаніє”. В РВ МВС перейшли через дижурку і пішли прямо в кабінет Харламова. Дижурив Топорков. Коли зайшли в кабінет, Харламов, сміючись сказав: “Що за наступление на меня?”. Після цього поздоровкався з Герасімовим і попросив усіх сідати. Ми сіли і мовчали. Тоді Герасімов сказав до Харламова, що привів своїх працівників до нього, щоб сказати, яку можемо йому дати поміч. Харламов сказав, що добре, і почав говорити. – Ви, робітники райфінвідділу, являєтесь важними держ. робітниками, яким держава й партія доручила таку важну справу, як фінанси. Дальше говорив про те, куди ті гроші йдуть, що за них можна зробити і т.д. і т.п. Опісля говорив, що фінвідділ і МВС повинні мати тісні зв’язки, бо одне без одного не можуть існувати, а тому одна організація повинна завжди допомагати другій організації. Дальше говорив, що робітники фінвідділу можуть зробити дуже багато в тому, щоб допомогти робітникам МВС виконувати успішно роботу, якої від них вимагається. Наприкінці сказав, що його бажанням є, щоб робітники фінвідділу, коли до них звернуться робітники МВС, не відмовляли своєї помочі, бо часто робітники МВС в своїй роботі будуть потребувати звільнення даного громадянина від податку, або їм треба буде документів на описування. Якщо робітники фінвідділу будуть допомагати цим, то вони багато зроблять для роботи. Тут Герасімов сказав, що вже про це говорив та пояснював. Тоді Харламов сказав, що це від нього все. Найважніше – це те, щоб між цими двома організаціями були тісні зв’язки, щоб робота була одинаково важна, без огляду на розприділення. На цьому він закінчив говорити і спитав, кому що не ясне. Ніхто нічого не говорив, отже він сказав, що можна відходити. Ми вийшли і пішли в РВ МДБ. Тут, в першу чергу, зайшли у кабінет секретаря, а опісля Подмазов запросив нас до свого кабінету. Тут Герасімов сказав, що ми були вже у Харламова і тепер прийшли до нього, щоб він пояснив чого, якої помочі будуть вимагати робітники МДБ від робітників райфінвідділу. Опісля Подмазов говорив. Найперш говорив про те, що являють собою гроші, яку вони відіграють роль в житті людей і держав, що без них нічого не можна зробити, що за них працюють мільйони робітників і т. п. Тут Герасімов перервав йому і сказав, щоб говорив коротше, бо нам вже пояснював це, а зараз нам треба йти до роботи. Тоді Подмазов сказав, щоб робітники райфінвідділу держали тісні зв’язки з робітниками МДБ, бо в перших знаходяться ключі до людей на селах, вони держать тісні зв’язки з людьми в селах, отже можуть в багатьох випадкаx допомогти робітникам МДБ виконувати свою роботу. Опісля говорив, щоб не було жодних непорозумінь, щоб робітники фінвідділу не відмовляли своєї помочі, а щоб, тим більше допомагали розвідкою та даними, які відносяться до роботи МДБ. Робітникам МДБ будуть потрібні акти опису майна деяких громадян або документи на звільнення. Від цих людей наші робітники будуть побирати дані по своїй роботі, отже, щоб робітники фінвідділу не противилися вимогам робітників МГБ. Він ще говорив на цю тему досить обширно, а при кінці закликав до співдружності в роботі, щоб в такий спосіб зміцнювати сили уряду і партії, та проговорився, що робітники рійфінвідділу повинні підчинятися робітникам МГБ. На ці слова встав Герасімов і сказав, що Подмазов говорить неправильно, що робітники фінвідділу повинні підчинятися робітникам МДБ, бо вони мають своїх начальників і підчиняються їм, бо відповідають за свою фахову роботу. Підчинятися робітникам МДБ можуть тільки по роботі МДБ. На це Подмазов сказав, що не приказує підчинятися, а лише говорить про взаїмний зв’язок. Він ще трохи говорив на ці теми, а вкінці сказав, що можемо відходити. Ми вийшли з його кабінету і пішли у фінвідділ. З фінвідділу пішли на обід. Після обіду знову всі мали зібратися у фінвідділі. Після обіду всі ждали на першого секретаря райпарткому Агеєва. Він прийшов у третій годині. Ми всі зайшли в кабінет Герасімова і тут Агеєв говорив (говорив дуже гарно, я так не зможу переказати): Товариші! В попередні роки наш район був завжди на першому, другому, а найменше на третьому місці. Ніколи наш район не оставався так відсталим, як він є зараз. Я спитаю вас: чому це так? Чи погано працює ваша організація, ваше керівництво? Чи погано керує керівництво району? Чи може погано працюєте ви самі, уч. інсп. фінвідділу. Так. Керівництво району не працює погано, бо уповноважені райпарткому по селах і виконують свої плани. Не погано також працює керівництво фінвідділу. Відповідальність за те, що наш район на останьому місці, за те, що мусимо червоніти при відчитах в області, паде саме на вас – участкових інспекторів, які не виконують як слід, своїх обов’язків. Ви, люди, виховані в нашій радянській державі знаєте, що представляють собою гроші. Ви знаєте, яке величезне значення має наш карбованець, ця наша копійка. За них працюють робітники, на них чекають сотні наших державних працівників, на них чекають інваліди, які проливали кров на фронтах, охороняючи перед фашистами нашу державу, на них чекають сироти, на них чекають наші вчені, бо без грошей в сьогоднішню добу не можна жити, не можна розвиватися. Він ще довго говорив як нам працювати по поданках. Чим більше зберемо грошей, тим буде краще жити людям. Так пройшов день.

На другий день я був в сел Лози. В Лозах також не було нічого замітного. Попов весь час показував, як складається списки, як оподатковується – взагалі показував, як вести роботу, бо він вже був раніше при цій роботі й краще орієнтувався. В Лозах ми пробули до 6 год. а опісля пішли додому.

 15.5. був вихідний. Я не ходив ні куди. 16.5., коли я прийшов у фінвідділ, Герасімов спитав, де я був учора. Я відповів, що ходив з Поповим, який показував, як вести роботу. Він сказав, що добре, та додав, щоб побути з ним пару днів, він пояснить, а тоді можна буде іти на свій участок. Цього дня я пішов з Поповим знову. Попов взяв у Мухавці фінагента Користовського і ми пішли на Бодаки (він також фінагент на Бодаки). Коли підходили до Бодак, стрінули Паращука з групою (9 осіб), який відкликав Попова і передав йому якусь записку. Попов тільки вказав мені на цю записку і сказав, що цих людей треба списати (звільнити від податку). Ми пішли в село, залишаючи Паращука. По дорозі Попов пояснив, в який спосіб списується людей. Він говорив, що коли, напр., треба списати даного господаря, треба піти до нього і списати все так, щоб він не мав за що платити податку. Треба при оподаткуванні записати те, що зменшує суму, а залишити те, за що треба платити (напр. в господарстві записати тільки склад сім’ї і хату, або ще щось дрібне). Це робиться тільки для замазування очей. Опісля складається акт списання і один дається Паращукові, а один залишається в себе до того часу, поки він не дасть рішення, що зробити остаточно – звільнити, чи оподаткувати. Якщо звільнити, тоді складається ще один примірник документів і висилається у райфінвідділ. Якщо оподаткувати, тоді накладається суму і стягається гроші. Це пояснював мені в присутності Користовського. Так ми, розмовляючи, прийшли в с/раду. Попов післав по дядьків, а я вийшов надвір і стрінувся з Альошкою. Він, на питання, що нового, розповів, що цього тижня ходив два рази за Чемерисом на Залужжя. Останньо в понеділок ходив до Шандрука Івана. Опісля сказав мені, що Самоїлович передавав привіт і поїхав додому. Коли він мені це сказав, я вже нікуди не йшов, а залишився в с/раді і перебував з Поповим. Альошці нових завдань не давав, а казав дальше слідити за Чемерисом. Попов до тих людей, що подав Паращук до списування, цього дня не ходив. Напевно тому, бо мав затягнуту роботу по стягуванні грошей. У Бодаках ми побули з дві – три години і пішли назад на Лози. Тут стрінули Костроміна, Кащеєва і Кононенка, які ходили п’яні по селі. З ними був ще мій сусід Листовський Фрaнко і шукав пів літру. Ми поговорили з ними про деякі дрібниці біля каплички, після чого я пішов додому. Вони просили мене заждати, щоб іти разом, але я сказав, що як будуть іти, то хай зайдуть, може і в мене щось знайдеться, але треба йти приготовити. Попов з Користовським залишилися, а я пішов. Залишатися я не хотів тому, що треба було з ними випити, а я не хотів вертатися додому п’яний, бо дуже дорікала жінка. Цього дня вони до мене не заходили, а пішли прямо в місто. 

17.5. я пішов у фінвідділ, але тому, що ще всіх не було, я рішив піти до Подмазова. Коли я розповів йому дані, які подав мені Альошка, він спитав, чому так мало. Я відповів, що у мене “дов. лице”, що слідило за Дячиною – східняк і виїхав додому, тому й нема даних. Тоді він спитав, до кого належать Бодаки. Я відповів, що до Попова. Він подумав щось і спитав, які села належать до мене. Я сказав. Опісля спитав ще, які села належать до Попова. Я відповів, що: Мухавець, Лози, Дзвиняче, Бодаки, Снігурівка і Манево. Тоді він подумав і сказав, щоб зайти до нього через пару днів, коли буду мати час. Я вийшов.»

Продовження буде.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ НА ОСНОВІ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ