Про спецпайки для керівників владних структур на Тернопільщині

(МАТЕРІАЛИ ВЗЯТІ З ПРОТОКОЛІВ ДОПИТІВ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ ОУН ТЕРНОПІЛЬЩИНИ 1948 РОКУ)

Р.31 Справа Ч. 76/47 Район Збаразький,  Шивандронов Дмитро Іванович народився 3 листопада 1919 року в селі Мокеєвськ, Зорейського району Московської області, росіянин, освіта вища, педагогічна, член ВКП(б), одружений, проживав на вулиці Комсомольська №12 міста Збараж. З вересня 1946 року оперуповноважений РО МВД в Збаразькому районі Тернопільської області.

“15 квітня 1944 року військове командування призначило мене в МВД Тернопільської  області. У вересні 1945 року у  відділі кадрів МВД Тернопільської області, майор Кривошеєв повідомив мене про переведення у Збаразький район, де я мав зголоситися до начальника РО МВД старшого лейтенанта Пахомова.  У Збаражі я отримав посаду статистика польської агентури і розсекреченої агентури. На цей час практично польської агентури вже не було, так як поляки майже всі виїхали з району. По документах польських агентів було коло 150 чоловік які стояли на обліку. У Збаражі була створена фільтраційна комісія, основним завданням якої було проводити слідства над усіма людьми, які повернулися з Німеччини. Ми за короткий час зібрали базу даних про всіх людей району, які перебували в Німеччині. У 1945 році я вже мав особистих агентів, які доповідали мені. Це Миколаєву Валентину, псевдо “Ніна” і ще коло десяти чоловік. У 1946 році начальник РО МВД Пахомов призначив мене уповноваженим на такі села району: Чернихівці, Верняки, Охримівці, Заруддя, Валахівка. Основним завданням було не допустити, щоб у свята жовтневої революції  не було по селах розповсюдження антидержавних листівок.

16 листопада 1946 року я прибув до села Стриївка і почав їздити по других селах Збаразького району. Агентуру я перебрав від попереднього оперуповноваженого Захарова. У селі Чернихівці у мене було 22 агенти. Кожен з них мав свою кличку. Самий старий із них, це Гураль Василь 1895 року народження, псевдо агента “Голуб”, а самий молодший Петрусь Іван 1929 року народження, псевдо “Поляков”. Агентів було багато, але доносили мало. З сексотами  я зустрічався по такій схемі: Приїздив в село, кликав в сільську раду тих, хто був в Німеччині і при цьому викликав своїх сексотів. Вони мені звітували 2-3 рази на місяць. Основним їхнім заданням було слідкувати за бандерівцями, до кого вони заходять, де квартирують, хто дає їм харчі, де їх криївка,  в кого пропало зерно, чи корова, як іде підготовка до виборів і чи населення йде добровільно на голосування. Коли якийсь місцевий сексот до мене донесе, то я мушу обов’язково доставити  цю інформацію до старшого оперуповноваженого, а цей докладає начальнику РО МВД. Коли сексот доніс, що вислідив криївку, відразу докладається начальнику РО МВД і військові їдуть у визначене місце. За такі доноси, активні сексоти отримують винагороди. Коли агент за три місяці не подав жодної інформації то він знімається з агентурного обліку. За моєї оперативної роботи, сексоти діяли дуже слабо і не давали жодних конкретних доносів. Міліція у Збаразькому районі мала свою агентуру, а РО МГБ свою. Сексоти РО МВД були зв’язані з відділом кримінального розшуку. Була розширена мережа агентури серед місцевих священиків. У мене був створений графік агентурної сітки, який затверджував начальник РО МВД. Якщо зустріч з агентом відбувалася, то я ставив знак плюс, а якщо ні то знак мінус.  Зустрічі були не тільки у приміщені сільської ради, але і в приватних будинках. Головне щоб не викликати в односельців підозри у зустрічах. В агентурній роботі я старався кожний найменший рух маскувати. Ось я викликав десять людей в сільську раду, серед них один мій донощик. Я розмовляю з людьми по черзі, а потім починаю кричати на свого при всіх, викликаю міліціонера і кажу щоб він затримав його. А через годину я вже з ним розмовляю і відпускаю. Але як відреагували місцеві жителі: “На Миколу кричали,  міліція затримала”. Все село має що говорити і підозри нема. Також коли сексот має в себе на господарстві коня, то я приходжу в сільську раду і кажу голові, що мені треба поїхати в сусіднє село і я тільки що бачив з конем Василя. Його через пів години приводять до мене з кіньми і возом. Я поїхав і по дорозі все він мені розповість. А у випадку коли маємо донос, що у селі переховуються бандити, але не відомо в якому господарстві, то тоді спецопергрупа перекриває все село і оперативник з солдатами ходять по всіх хатах. Проводять ревізії у тій частині села, де живуть агенти. Там у них наводять порядок, лазять по горищі чи у комору, шумлять щоб сусіди все бачили і чули. А він тим часом тихо зливає інформацію про місце розташування бандерівців. Старшина і бійці військ МВД навіть не підозрюють про отриману інформацію. А родина сексота не знає про агентурну роботу свого родича. Всіх агентів записують в журнал реєстрації, на них заводять папки особової справи. Самим цінним агентом у мене був Гевко Тарас, псевдо “Гаврилюк” 1926 року народження, працює трактористом в МТС (Він декілька раз отримував грошові нагороди. Після його доносів вбито вже 3 чи 4 бандерівця). Меренчук Галина, кличка Данилевич,  родом з Черниховець, тепер проживає в Збаражі, одержує грошові премії. За її доносом вбито бандерівця з Чорного Лісу на фамілію Долішній. Це такі активісти, Гонта Павло, псевдо “Герасимчук”, Чорний Михайло 1899 року народження, псевдо “Чернишов”, Крисоватий з села Охримівці, псевдо “Ветровський”.

В середу 1946 року наші районні кадри МВБ поповнилися ще працівниками контрозвідки “Смерш” з демобілізованих частин Червоної Армії. На час виборів у місті Збаражі стояв штаб дивізії піхоти. Командиром цієї дивізії був генерал-майор Шпільов. У Збаразькому районі керівництво райому партії набагато краще ставилися до РО МГБ ніж до нас РО МВД.  Одного разу працівники РО МГБ забрали незаконно із райторгу дуже багато спирту. Керівництво райкому партії довідалось про це, промовчало і навіть делікатно не звернуло на це увагу начальнику РО МГБ капітану Абрамову. Працівників МВД жартома називали “міліціянтами”. А МГБ “жандармами”. У Збаразькому РО МВД є на зв’язку більша кількість агентів, але робота агентурної частини дуже слабка, а в РО МГБ менша кількість, а робота активна. Зарплата у працівників МГБ і МВД різна. Начальник Збаразького МВД Пахомов отримує на місяць 1600 крб, а начальник РО МГБ Абрамов 4000 крб.  Абрамов вимагає щоб його перевели на Схід України, тому що він не хоче щоб його діти виховувалися і навчалися по українському.

Я отримав харчовий пайок: 700 г. хліба на день і 300 г на дитину. На місяць 2 кг круп 1 кг цукру 600 г тютюну, 400 г мила, 5 кг картоплі, одяг безкоштовно. А для керівного складу був державний спецпайок. Такий самий спецпайок отримували:  секретар  райкому партії і його заступники, голова райвиконкому і його заступники, прокурор, судді. Ці товари отримували на базі в Тернополі і ніхто не бачив що саме вони там мали. З одягу їм видавали все від голки до хромових чобіт. Зброю дозволяли носити всім працівникам райкому партії крім конюха і прибиральниці. По селах зброю мали голови сільських рад, голови кооперативу, директор млина. В селі Красносільцях голова сільської ради дуже сильно тероризував місцевих людей, тому на ніч  ходив спати в Збараж. У Збаражі у 1946-1948 роках у РО МВД був великий брак кваліфікованих працівників.

“РАПОРТ  (Мовою оригіналу)

30 августа 1946 года. Город Збараж

Мною, оперуполномоченным ББ РО МВД младшим лейтенантом Шивандроновим в течении августа месяца проводилась следующая работа: Было подготовлено и завербовано два с/о в селе Максимовка  и в селе Киданцы. В селе Максимовка мною завербован Дмитриенко И.И. Завербован на патриотических чувствах под псевдо «Знамя». В селе Киданцы был мною завербован с/о Творищук под псевдо «Дунаев». Было арештовано два члена ОУН, Загалюка И.П. И Кройка С.Т. на которых мною было проведено следственное дело и направлено в спецотдел УМВД по подсудимости. Из показания арестованного Закалюка И.П. в селе Киданцы проводилась воинская операцыя, где разрушен  один схрон, из которого было взято : ручных пулемётов — два, четыре гранаты и письменные материалы. Два бандита находящиеся в схроне застрелились. По указанию арештованого Кройка С.Т. проводилась операцыя в городе Збараж по улице Пархоменка в гражданина Кисиль Р.К.. где на квартире арештован член ОУН по «Юнацтву» Лисак С.М. псевджо «Ветер». Следственное дело Лисак С.М. находится    в делопроизводстве. Помимо этой указанной работы, мною проводилья  розыск дезертиров Красной Армии  в селе Охримовцы Шумлина Ивана и Воробец Василия. Последних места жительства не установлено, розыск продолжается, имеющаяся агентурная сеть на моей связи выявила  два члена ОУН, находящиеся на нелегальном положении по кличке «Колос» и «Скала». Они  жители села Новики, имя и отчество еще не установлено. За отчетный месяц морально-политическое состояние населения на моем участке  – удовлетворенное. Контрреволюционных актов на участках моих сел не было. На агентурное-осведомительной сети находится на сегодняшнее время 26 с/о, одно наблюдательное дело на бандобойовку «Довбуш»  по селу Черниховцы. Состав данной группы  – 6 человек. Розыскных дел — 2 по селу Охрымовцы. Остальной елемент оуновского подполья и банд УПА находится у меня на списочном учете моих сел в числе 30 человек.

Оперуполномоченный ББ РО МВД младший лейтенант  Шивандронов»

Я висловлюю своє ставлення до оунівського підпілля і до роботи СБ ОУН. Бо саме існування  оунівського підпілля — це доказ ворожості українського народу до радянської влади. Бо як могло бути інакше ставлення, як на кожному кроці зазнається терор, обман і неправда. Убивство активних комуністів, підпали установ і новоутворених колгоспів в час колективізації — це є  яскравий доказ що народ був проти і вороже настроєний  формі господарювання. Як може прихильно ставитися до радянської влади селянин чи робітник коли бачить обман на виборах. Нам, працівникам МВД що населення цілою душею горнеться до підпілля, бо в ньому бачить свій порятунок. Нам відомо що бандерівцю достатньо зайти в селі до однієї хати і відразу селяни проведуть розвідку по селу, доставлять харч і одяг. А наша сітка в селі дуже слабка. Завжди кожен сексот не виконавши своє важливе доручення починає виправдовуватися. Все спокійно, нікого в селі нема, бандерівці не заходять, або починає говорити що всі його підозрюють і ні чим не діляться. В загальному дуже різко проявляється щоб сексот був працеспосібний, і відданий. Якщо такий появляться, а це дуже рідко буває то його бере під контроль начальник РО МВД. Відносно героїчної боротьби і смерті членів ОУН, начальство вважає що ці люди пройняті сліпим фанатизмом і гинуть в ім’я нездійсненої ідеї. Часто районне керівництво подає неправдиві звіти про свою роботу з бандерівцями. У СБ ОУН Збаразького району сильна сітка агентів. Багато випадків підтверджують, що вони більше знають про наше переміщення в районі ніж ми про їхнє. Члени СБ ОУН Збаражчини сидять в глибокому підпіллі і чітко дотримуються засобів конспірації.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ