Хлопці з Тернопільщини діляться в мережі маловідомими народними піснями

Павло Мандзюк та Дмитро Лилик з Винятинців Заліщицької громади записують на відео та публікують у мережі старовинні українські народні пісні.

Хлопці кажуть, таким чином хочуть популяризувати народні тексти, які зараз мало хто пам’ятає. 

Павло та Дмитро розповідають, співати почали вже після початку повномасштабного вторгнення. У березні 2022 року вони записали та поширили в соцмережах авторську пісню “Війна в Україні – велика біда”, яка знайшла відклик серед людей. Вже згодом у рідному селі хлопці почули старі народні мелодії.

Старовинні народні пісні ми почули від нашого церковного хору, коли ходили разом з ними на репетиції. Вони нам дуже сподобалися, раніше ми їх не чули, – розповідає Павло Мандзюк. – Ці пісні співали ще орієнтовно у 1930-х роках і зараз їх пам’ятає здебільшого старше покоління, які почули слова і мелодію ще від своїх бабусь. Ідея записувати пісні з’явилася пізніше. – Загалом це не було цілеспрямовано, ми просто якось сиділи, співали народні пісні. Почали з тих, яким приблизно 70-80 років, а потім згадали й ті, що почули від хору. Павло записав це на відео і згодом опублікував в мережі, – пригадує Дмитро Лилик.

Пісня “Стою я в лісі самотою”, опублікована хлопцями у соцмережі, зібрала майже 200 тисяч переглядів та сотні тисяч вподобайок і позитивних відгуків. Павло та Дмитро розповідають, перед записом пісні готуються в середньому два дні.

Звісно, ми репетируємо. Потрібно спочатку відчути пісню, зрозуміти її, щоб не було ніяких заминок під час запису. В нас немає музичної освіти і розуміємо, що можливо співаємо не ідеально, але ми стараємося, щоб людям сподобалося. Хочемо, щоб вони не просто раз прослухали, а потім повернулися до запису ще раз, розповідає Дмитро. Наприклад, Павло знайшов пісню, ми співаємо її сьогодні ввечері і завтра вдень. Тобто готуємося орієнтовно два дні.

Але все залежить від складності композиції. Час запису та кількість спроб теж залежить від пісні.

Якщо важка мелодія, то щоб записати потрібно кілька спроб, а буває навпаки – знімаємо з першого разу. Пісню “Мені 17 літ минало”, яку ми записували разом з ученицею місцевої школи Ілоною Мельник, зняти вдалося одразу, –розповідає Павло Мандзюк.

Хлопці поширили у мережі вже півдесятка пісень. Кажуть, зупинятися не планують.

Старше покоління пам’ятає багато пісень, яких вже не знаємо ми. Цей обсяг знань неможливо зафіксувати за один раз, тому ми продовжимо записувати такі пісні і ділитися ними у соцмережах, – говорить Дмитро. – Вважаємо, що це потрібно популяризувати, бо все ж ці пісні – частина нашої культури, своєрідний ідентифікатор нації.

– Зараз той час, коли потрібно відроджувати старовинні часточки нашої культури. Забувши своє минуле, ми не збудуємо кращого майбутнього, – додає Павло.

Сорока

Коментарі вимкнені.