Уляна Воробей про закулісся “Голосу країни”

Абсолютною несподіванкою для багатьох тернополян стало те, що  у програмі «Голос країни» на телеканалі «1+1» за 15 січня взяло участь аж дві тернополянки!  Зазвичай наші земляки становлять дуже малий відсоток учасників у різного роду шоу, то ж такий «урожай» дійсно порадував.  На жаль,  талановита красунечка Мар’яна Нестайко не пройшла «сліпих» прослуховувань (тож чекатимемо на неї у інших шоу), зате до наступного туру «Голосу країни» уже готується Уляна Воробей, з якою нам вдалося поспілкуватися.  

Уляна вже не вперше бере участь у кастингах «співочих» шоу:  була і на «Фабриці зірок», і на «Х-Факторі», і на першому сезоні «Голосу країни».  Всім подобалося, як дівчина виступає, однак, чогось бракувало для того, щоб конкурувати з іншими учасниками.  Подібні кастинги дуже боляче «б’ють», зауважує дівчина, адже для одних людей це просто шоу, а для інших – найсправжнісіньке життя.

–          Першим етапом відбору було те, що я надіслала свої фото та аудіо записи продюсерам. Згодом мене запросили на живе прослуховування. Костянтин Меладзе послухав, як я виконала англомовну пісню співачки Анастейші, і запропонував виконати щось… російськомовне. Я була готовою до цього, адже на всіх попередніх своїх кастингах виконувала лише українські народні пісні.  Тому виконала запальну пісню Джамали «Маменькин сынок», щоправда,в  дещо іншій манері, ніж вона.

Через такий вибір пісні Уляна отримала несхвалення та навіть осуд від земляків, які у коментарях до публікацій на різних сайтах взялися обговорювати те, чому ж дівчина не обрала щось українське.

–          Я – донька диригентів Українського народного хору,  затята українка, надзвичайно люблю усе українське, особливо – наші чудові, милозвучні пісні, які мають душу, які живуть… Однак, на жаль, як показує досвід, наша «душа» – «не формат», українська пісня не затребувана сьогодні. Продюсери вимагають  «гнучкості»,  а якщо виконувала щось у академічній манері – сумнівалися, чи зможу ще щось? Зараз я пісень взагалі не вибираю – усе диктують.  Ми вже маємо приблизні графіки репетицій та телезйомок, мені дали на підготовку три пісні. З Валерією я ще не бачилася, але вже з 23 січня маємо репетирувати разом. А вже з 28 січня розпочнуться зйомки «батлів».

На запитання про те, до кого з тренерів Уляна хотіла потрапити, дівчина розповіла, що з радістю б опинилася у команді Діани Арбеніної.

–          Вона – найщиріша, найемоційніша, справедлива.  Та коли я дізналася, що у цьому сезоні шоу в журі буде Олег Скрипка – почала думати, що добре було б в його команду потрапити, адже він тяжіє до українського, і  до року, який я нещодавно для себе «відкрила».  Однак Валерію я вважаю дуже достойною вокалісткою, багато хто мені радив йти до неї, якщо б постав такий вибір переді мною. Тому дуже зраділа, що  вона мене обрала. Зрештою, хто б це не був – я була б щасливою, адже всі  тренери чудові.

Про те, як виглядає «Голос» зсередини, Уляна розповідала особливо емоційно.

–          Зустріла там багато знайомих, тому емоції – просто зашкалювали. Всі спілкувалися, фотографувалися, ділилися бутербродами… До слова, я пообіцяла принести вареників домашніх, та такі не встигла їх зготувати. То ж маю «борг» перед персоналом, який не з’являється на екранах, але постійно перебуває із учасниками. До слова, люди там працюють дуже хороші, привітні, турбуються про нас, як про дітей. Нас там і годують, і дзвонять, перепитують де ми, як ми, попереджають про те, що і коли відбудеться. Тобто організація – на високому рівні. Взагалі-то, шоу «зсередини» виглядає дещо по-іншому: студія не така велика, як здається, тренери сидять дуже близько. А музиканти – взагалі , відразу за спиною. Коли я вийшла, щоб заспівати, музика була  настільки гучною, що я не чула себе, боялася потрапити в тональність.

Уляна Воробей ділиться своїми переживаннями щодо участі в проекті, розповідає, що експериментувала у всьому: і стиль одягу, і пісня нетипові для неї.  Дівчина зізнається, що  боїться публічності, і особливо важким для неї було  інтерв’ю, яке передувало її виступу.

–          Катя Осадча була так добре підготована, обізнана про моє життя, що я здивувалася, і навіть не знала, що сказати. Не люблю виносити на широкий загал своє особисте.  Але якраз через проблеми в особистому житті я зважилася щось змінювати, за щось боротися.  Через особисте «втекла» з Тернополя, хоча у  Київ переїхала ще одинадцять років тому, коли вступала у Київський університет культури та мистецтв.  Тут я навчалася, закінчила аспірантуру, працювала.  А десь три роки тому через проблеми у стосунках із чоловіком, якому довіряла,вирішила виїхати сюди остаточно. Але Тернопіль залишиться «моїм» містом назавжди. Я дуже його люблю, сумую за своїми друзями, вдячна їм за підтримку. У всіх конкурсах я представлятиму лише Тернопіль, своє улюблене, рідне місто.

 

Я боюся відомості, – ділиться роздумами дівчина, – мені було складно вийти, і отак, перед всіма, розповісти про себе, про своє життя. Я співаю у Церкві Святого Духа, що в Києві, і одного разу запитала священика, чи не доведеться мені потім «розраховуватися» за те, що зважилася на таки й крок, коли, виходить, прагну публічності. Він сказав, що ні, адже якщо мої виступи приноситимуть людям задоволення  і радість – то в цьому немає нічого поганого.

У передмові до виступу на шоу йшлося про те, що Уляна багато чим пожертвувала для того, щоб потрапити на шоу. Ми поцікавилися, що ж малося на увазі.

–          Взагалі-то, слова дещо вирвані із контексту. – посміхається дівчина, – Якщо чесно, то перечитуючи дане інтерв’ю я й сама подумала: чим ж я таким пожертвувала?  Наче й нічим, але йшла до цього шоу я дуже довго. Я завжди хотіла нести мистецтво людям, і цього хотіли мої батьки. Оце і є та жертва, мабуть: моя матуся вже дванадцять років тому виїхала у США (Детройт), щоб фінансово допомогти мені реалізуватися. Батько залишився з нами – зі мною та братом, щоб ставити нас на ноги. Я рахую, що це було нелегкою справо для нього, як для чоловіка. Вони обоє дуже хотіли, щоб я вийшла на сцену, робили усе задля цього. Батько помер, брат – виїхав до мами, а я – така , яка є. Якби життя моє було іншим, то й я, можливо, була б іншою… Але зараз дуже радує те, що моя мамуся хоче приїхати із США для того, щоб підтримати мене під час участі у «Голосі країни».

–          Мені дуже бракує Тернополя, – зізнається дівчина наостанок, – я люблю людей, які тут живуть, дякую моїм друзям за підтримку, за віру в мене.  Прошу вас: не хвилюйтеся про те, якою мовою я співатиму: українською, англійською чи китайською! Я все-одно, співаю для вас, від імені нашого міста, і лише для того, щоб ви отримали задоволення від моїх виступів! – пояснює Уляна Воробей.

Оля Терещук