Автору пісні “Файне місто Тернопіль” підготували подарунок

3 жовтня музиканту, діджею, вокалісту гурту “Брати Гадюкіни” Сергію (Кузі) Кузьмінському виповнилося б 54 роки. На музичній сцені працював з 17 років у складі філармонічних колективів. Помер 3 серпня 2009 року в Києві після тривалої хвороби (рак гортані). Завтра об 11.30 на одному з будинків у центрі Тернополя (той, шо одразу за пам`ятником Іванові Франкові) планують відкрити анотаційну дошку на його честь. Вона буде присвячена “правдивій казці” створення славетної пісні “Файне місто Тернопіль”.

З ким тільки не порівнювали Сергія Кузьмінського: його нарекли і українським Джимом Моррісоном, й українським Міком Джагером, і навіть Елвісом Преслі. Мирослав Кувалдін висловився лаконічно, що світ ловив Кузьмінського, та не впіймав, провівши паралель із Григорієм Сковородою, і тут не посперечаєшся. А гітарист «Гадів» Андрій Партика на початку концерту сказав, що Кузя – це Шевченко і Гоголь української музики.

“Проте, здається, якщо вже вдаватися до літературних аналогій, доречніше вважати, що Кузя – Котляревський пострадянської музичної України, – пише tyzhden.ua. – Насамперед тому, що до нього українськомовного року не існувало. І львівський гурт «Брати Гадюкіни», у найпершому своєму складі, де Кузьмінський ще не був фронтменом, починав із пісень російською. А тоді, як зазначив Олег Скрипка, з пісні «Всьо чотко» (однієї з перших, написаних Кузею) почалася перебудова в Україні. «Гадюкіни» показали, що у нас може бути рок-н-рол і що це можна робити українською.

І зробили вони це, як і класик літератури, без жодного пафосу і плачу над долею неньки-України, вдавшись до гумору – щиро, на повну сміючись над самими собою. Власне, в похмурі 90-ті стьоб та іронія були дуже доречні і надзвичайно потрібні. Можливо, в цьому один із секретів усенародної популярності «Гадів».

Тож саме з «Гадюкіних» почалася нова українська музика. Вони стали для багатьох поштовхом. Зрештою, «Брати Гадюкіни» і тоді, і тепер були явищем цікавим не лише в контексті розвитку української культури. Свого часу їх визнавали одним із найяскравіших рок-гуртів пострадянського простору, про них дуже схвально відгукувався, зокрема, легендарний Сєва Новгорцев у своїй передачі на ВВС.

Паралель із Котляревським можна проводити і в аспекті «котляревщини» – хвилі епігонства, у випадку «Гадів» це була мода на суржик…”.