Я не маю права дозволити, щоби покоління Незалежності, примирилося з українською дійсністю, – новітня дисидентка ХХІ століття

Моїй Незалежній Україні присвячується…

   Сьогодні минає 23 роки моєї великої надії на справді незалежну державу Україну… Позаду три моїх революції Гідності  – 1990, 2004, 2014… Літописом цих трьох зрушень стали мої  три книги «Марево Духу», «Аристократи Духу» і «Сила Духу».

Я писала ці слова на початку 2000-х, проте  вони актуальні і сьогодні:

«Воно непокоїть…оте сильне зворушення свідомості так і не зреалізованого вповні покоління моїх однодумців з часів студентських голодувань в дев’яностих і до зрілого спротиву супроти приниження людської гідності у 2004-му році…

Ми пам’ятали себе в дев’яностих і тому так сміло й упевнено власним прикладом та ресурсами підпирали студентство помаранчевого Майдану, залишивши вдома своїх ще зовсім малих дітей…

І…знову…знову… подарували шанс побудови країни тим самим псевдодержавотворцям… як і тоді…у дев’яностих…

Одиниці з нас, заплутавшись у політиці поміж посивілими у владі пристосуванцями, просто мимоволі почали уподібнюватися їм, бо їх більшість…

Ми стали їх союзниками, але не однодумцями, бо в них інша мета…інша…чужа…не наша мета…»

Сьогодні на Євромайдані уже стояли мої дорослі сини. Так само, як я тоді, у 90-х… Я не маю права дозволити, щоби покоління Незалежності, так як ми – їхні батьки, примирилося з нинішньою убогою українською дійсністю. Я втомилася розчаровуватися…

Я зобов’язана попередити, що маю не меті стати дисиденткою ХХІ століття, яка бореться із тією самою совковою системою, котра залишилася у виконавчих органах України і сьогодні працює проти держави, проти інституції Президента, проти громадян. І я не сама!

Слава Україні! З Днем Незалежності!

Наталка Михно