Віталій Заяць помер через безвідповідальність, байдужість і безсердечність тернопільських лікарів та поліцаїв

«Нема вже нашого Віталика… Помер…» – не стримуючи сліз, зателефонувала учора, 26 січня, до редакції «НОВОЇ…» Людмила Заяць, мама 19-річного Віталія. У це дотепер важко повірити, але немилосердний факт залишається фактом і нікуди від того не дінешся.

Ми вже писали, що 24 листопада минулого року Віталія Заяця із села Попівці Львівської області жорстоко побили у Кременці, де він навчався у місцевому виші, невідомі. Однак ні місцеві медики, ні правоохоронці не побачили в цьому криміналу. Списавши все на алкоголь, мовляв, напився, упав, то й нема про що говорити, перші не надали навіть елементарної медичної допомоги, а другі навіть не порушили кримінального провадження. Коли ж хлопцеві стало вкрай зле, його із переломом черепа у трьох місцях, роздробленою вушною раковиною і гематомами реанімували з Кременця до Тернопільської обласної лікарні, де 27 листопада йому зробили трепанацію черепа. 30 грудня у вкрай важкому стані Віталія практично «випровадили» до Тернопільської міської комунальної лікарні №3, а 26 січня його молоде життя трагічно обірвалося…
Великому горю, що спіткало сім’ю Заяців, співчуває кожен, хто міг і старався якось допомогти, підтримати. Віталій тривалий час перебував у важкому стані, хоча загалом життєві показники були обнадійливі. Минулого тижня ми ще розмовляли з його батьками в лікарні. Якраз перед тим пані Людмила зателефонувала нам, щоб вилити свій біль, бо тримати усе в собі більше не могла. «Ми у відчаї.., – прошепотіла ледь чутно крізь сльози. – Після трепанації черепа покращень нема, а останні два тижні у Віталика висока температура. Він тримається, бо організм сильний, але дедалі важче… Вище сил на такі муки навіть дивитися…»
Почорнілі від горя батьки залишили всі справи і два місяці не відходили від сина, хапаючись за будь-яку соломинку, що могла врятувати його життя. «З Божою допомогою і з допомогою небайдужих людей якось дамо раду, – казала пані Людмила. – Головне, щоб Віталик вижив…» Та 30 грудня хлопця у непритомному стані перевели, а точніше «сплавили», а якщо ще точніше, то фактично відправили помирати до Тернопільської міської комунальної лікарні №3, де нема ні відповідних фахівців, ні відповідної лікувальної бази. 25 січня у Віталія відмовили життєво важливі органи, а 26-го він помер…
Неймовірно сумно, бо життя хлопця, який навчався на третьому курсі Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії на вчителя біології, обірвалося через якихось нелюдів, які того листопадового вечора напали на нього, щоб пограбувати. За кілька нещасних гривень, що були тоді в гаманці Віталія, його вдарили чимось важким по голові. Телефон забрати не встигли, бо їх сполошила жінка, яка саме поверталася додому. Вона, власне, й викликала швидку і міліцію. У непритомному стані побитого хлопця доправили до реанімаційного відділення районної лікарні. Медики, не обстеживши його, як слід, «діагностували»… алкогольну кому.
– Я працюю медсестрою і коли терміново приїхала, то відразу зауважила, що з сином щось не те, – розповідала згодом пані Людмила. – У нього текла з вуха кров, але ніхто не зважав, з якої причини, і йому просто запхнули у вухо вату. «Упав, і, напевно, судинка тріснула», – казали. Наступного дня я все-таки наполягла, щоб синові зробили комп’ютерну томографію, а коли підтвердилося, що в нього пролом черепа у трьох місцях, реанімували до Тернопільської обласної лікарні.
27 листопада Віталія прооперували. На жаль, і в цій медустанові батьки хлопця зіткнулися з безвідповідальністю, байдужістю і безсердечністю, що не вкладається в голові і не сумісна з клятвою Гіппократа.
– Після трепанації черепа Віталик більше місяця провів у реанімації обласної лікарні, але йому не ставало легше, – розповів батько хлопця пан Володимир. – 30 грудня лікарі сказали, що син більше залишатися там не може і щоб ми забирали його, куди хочемо, навіть додому. «Ми не займаємося реабілітацією пацієнтів, тепер усе лягає на ваші плечі, – поставили перед фактом. – Нейрохірурги зробили свою роботу, його прооперували, а далі все залежить від неврологів, реабілітологів, фізіотерапевтів. Якщо він у комі, то це не означає, що ми мали його повністю вивести з такого стану». Не знаю, чому так вчинили з нами?.. Чому також приховали від нас, що у сина двостороннє запалення легень і висока температура? Його не можна було транспортувати в такому стані, але…
30 грудня з температурою 41 градус Віталія перевели до Тернопільської міської комунальної лікарні №3. Висока температура трималася два тижні, а потім стан хлопця трошки покращився. Лікарі робили все можливе, щоб врятувати його життя, але надія була тільки на Божу милість. На жаль, дива не сталося…
Важко уявити тепер стан і життя батьків хлопця. Вони не тільки втратили сина, а й відчули біль, байдужість і несправедливість чи не на кожному кроці. Таке враження, ніби й у закладах та установах, які покликані допомагати і захищати, якийсь коматозний стан. Коли через кілька днів після нещастя, 30 листопада, батьки хлопця звернулися до ГУ Національної поліції в Тернопільській області, кримінальне провадження за ст. 121 ККУ – умисне важке тілесне ушкодження – таки порушили. Проте за два місяці – жодних слідчих дій, жодних результатів… Коли батьки зателефонували в Кременець до слідчого, щоб провести судово-медичну експертизу, то він лише надіслав нікчемний папірець, у якому написано, що Віталія не побили, а він… упав з паркана заввишки метр (!?) Це справді тотальна кома, з якої 19-річному хлопцеві і майбутньому сівачу знань і добра не судилося вийти…