Як влада намагалася поставити жителів Тернопільщини на коліна

Село Великий Кунинець

 Дня, 25.12.48 року до села приїхали: голова райвиконкому Вавринюк, шкільний інспектор Шурабура, суддя Кружкова (жінка) і ще один працівник райадміністрації (прізвище невідоме). Вони зайшли до сільської радиди і послали дежурних по десятників. Коли прибули десятники, то Вавринюк сказав, щоб вони обказали селянам, щоб прийшли на збори. Десятники розійшлися по своїх участках і заказували селянам на збори, але селяни не йшли і десятники повернули до сільської ради самі без селян. Коли вони повернули, то Вавринюк запитав: “Де ваші селяни, що мали прийти на збори”. Десятники відповіли: “Біжіть та приведіть, як вони не хотять іти, що ми їм зробим”. Ну добре – відповів Вавринюк, що хоч є десятники, то хоч з ними зробимо збори. Відкриваючи збори з промовою виступила Кружкова. “Вот товариші, в нас тепер будуть вибори до народних судів і з кожного села требується по одному засідателеві до народного суду, який би у суді захиищав б селян зі свого села. І вот, наша райкомпартія видвигнула з вашого села Кошака Сергія. Хто за Кошаком, ніхто не підніс рук, а хто проти, ніхто не підніс. Ну, вот значить всі одноголосно за Кошаком”. Після цього написали протокол, що селяни села Великого Кунинця одноголосно вибрали представника до народного суду Кошака Сергія. Протокол зачитали десятникам і закрили збори. Під вечір взяли фіру і від’їхали до райцентру у Вишнівець.

Дня, 1.12.48 року до села о годині 8-ій прибув прибув оперуповноважений РВ МДБ Паращук з 15-ма озброєними большевиками. Вони зайшли на подвір’я Базан Маланії, в якої у хаті квартирувало трьох повстанців, а саме сотник “Сокіл” і інші. На дворі в цей час була донька Базан Маланії – Анна і знаючи, що повстанці у хаті, прибігла їх повідомити, що надворі є большевики. Невспіваючи добре Анна розповісти повстанцям про большевиків, як в хату входить один большевик. Повстанці довго ненадумуючись відразу відкрили вогонь і тяжко ранять большевика, а самі вискакують через вікна на двір та відстрілюючись стали відступати. При відступі большовики ранять одного повстанця, який з другим відступає в один напрям, а  “Сокіл” незорієнтований в другий напрям і при відстрілюванні засікає йому автомат, а большевики використовуючи цей момент, відкрили з кулемета та автоматів вогонь та ранять його в обидві ноги, де він бачучи своє безвихідне положення витягає свій власний пістоль і дострілюється. Большевики прибігли до нього і зараз забрали зброю та стали здіймати верхню одежу. За цей час двох інших повстанців беруть фіру та втікають в невідомий для большевиків напрям. А коли большевики стали за ними шукати то помітили кров, і стали йти по крові, і зайшли до громадянина Михальчук Прокопа, а тут побачили, що повстанці взяли фіру і втікли та не залишили по собі дальше сліду. Большевики повернули назад, забрали свого раненого і положили на автомашину, яка за той час вспіла прибути, бо один большевик повідомив по телефону, та відставили до Крем’янця в лікарню. А  вбитого “Сокола” кинули на віз і повезли у Вишнівець.

Сотник УПА, кличка “Сокіл” – “”Азарт – Кутрань Микола Макарович, син сільського коваля, народився 1922 році в селі Снігурівка, Вишневецького району, Тернопільської области. Маючи 7-ім років, почав ходити до школи у Вишневець. Тут закінчив 7 класів народної школи і батько його віддає на науку до Української Гімназії в Крем’янці. Тут він учиться до приходу большевиків, де застають його на 4 кл. За большевиків гімназію переформували і він попадає у 8 кл. СШ і учиться до приходу німців. З приходом німців вступає на матуральні курси в Рівному, які успішно закінчує. В 1943 р. стає учителем в селі Снігурівка, де працює один навчальний рік. Будучи вчителем, стає членом ОУН. Перед приходом большевиків йде в теренову боївку, де працює політвиховником під псевдом “Сокіл”. З приходом большевиків в 1944 р. скривається від мобілізації до ЧА, а згодом дістає доручення від районового Провідника Вишневеччини зоорганізувати в терені теренову сотню. По короткім часі він зоорганізував теренову сотню, в якій було 120 бійців, з якими почав рейдувати по терені Вишневеччини. Мав кілька боїв з большевиками, з яких виходив переможцем. В 1945 році відділ зістає розчленований на рої, а згодом часу з роїв відходили кращі бійці в терен до теренової праці. При кінці 1946 р. дг. “Сокіл” зістає призначеним райпровідником в терені Вишневеччина і працює під псевдом “Азарт”. На цьому пості працює аж до липня 1948 р. В липні зістає звільнений з райпровідника і одержує інше завдання. Селяни Вишневецького і сусідніх районів хилять голови перед Геройським Лицарем, який мужньо та завзято боровся проти боль, шевицьких окупантів і стелив собі шлях трупами ворогів. Більшовики закопали  “Сокола” коло польського кладивища у ночі.

Вишнівець

Дня, 11.1.1948 року в райцентрі на вулиці невідомі повстанці розстріляли капітана Сібігу Є. Г. Сібіга був працівником райпарткому і активно виступав проти українського народу.

Село Заруддя

Дня, 7.3.1948 року до села Заруддя прибув другий секретар райпарткому під охороною 15 узброєних урядовців. Цей же секретар Тимусюк наказав десятникам скликати селян на збори, де мали вибрати голову колгоспу і примушувати інших селян до вступу в колгоспне ярмо. Населення довідалось наперед в якій справі мали відбутися збори і не пішло на них. Не дочекавшись селян до вечора, сталінські годованці були вимушені заночувати в селі, а на другий день, розділившись на групи, пішли самі ловити селян на збори. Вони ходили з хати в хату, ведучи за собою зловлених людей, бо боялися, щоб вони їм не порозбігались. До господаря Яцишина Михайла зайшов головний агроном Шиян і стягнв хворого господаря за ноги з ліжка та погнав на збори. Так большевики зігнали всього 40 осіб селян, до яких промовляв 2-ий секретар РК КП(б)У – Тимусюк, який закликав селян записуватися до колгоспу, бо в противному разі будуть самі ліквідовувати господарки, а противників колгоспу будуть висилати на Сибір. Без жодного голосування визначили голову і бригадирів колгоспу, які між іншим рішуче відмовились від цього, і пізніше відпустили селян додому. Визначеного голову і бригадирів забрали зі собою в район, де їм наказували, що вони мають робити, а якщо не схочуть виконувати наказів, то будуть карані судом.

Село Мусорівці

Дня, 29.3.1948 року в селі знищено активного організатора колгоспу, уповноваженого з району по цій справі, сержанта Юркевича Степана. Юркевич поводився з селянами по бандитськи і докладав всіх зусиль, щоб загнати селян у колгоспне ярмо. Населення Вишнівецького району дуже вдячне українським повстанцям, що вони покарали Юркевича за зроблені ним провини супроти цілого українського народу. В останніх днях березня по всіх селах району, як також і в районному центрі, були розліплені протиколгоспні кличі, які населення читали з великим задоволенням.

Село Великий Кунинець

Дня, 8.6.1948 року українські повстанці вбили завідуючого Вишнівецького райфінвідділом Гарасімова і взяли живим інспектора райфінвідділу Литвиненка. Оба ці працівники райадміністрації надзвичайно знущались над місцевим населенням. Населення дуже задоволене, що українські повстанці вбили цих озвірілих вислужників Сталіна і його партії.

Дня, 2.12.48 року до села на двох автомашинах прибуло 16-ть осіб мгбістів на чолі о/у РВ МДБ Боковим та о/у РД МДБ Паращуком. Вони залишили автомашини біля с/ради, а самі пішли на господарство Базан Маланії, подивитися на місце, де відбувався бій між трьома українськими повстанцями і большевиками. Коли оглянули місце, зайшли до сусідів і питали про бій і писали протокол. При цьому між собою говорили, що до сього часу на “Сокола” витратили 8000 набоїв, но таки убили. Звідси пішли до громадянина Михалюка Прокопа, якого стали питати нащо він дав коня для повстанців. Михалюк їм відповів: “В той час кінь був запряжений в сані, а вони бігли, побачивши, непитаючи забрали, і що я міг їм зробити”. На це від большевиків одержав відповідь: “Ми знаєм таких як ти, ви всі одним духом напитані”. Після цих слів арештували Михалюка Прокопа і його зятя – Фітенка Антона. Арештованих забрали до автомашини і Боков з 10-ма мгбістами та з арештованими від’їхав до райцентру, а Паращук з 6-ма пішов на хутір Червона.

Дня, 3.12.48 року до села прибула група большевиків в числі 5-ть осіб. Вони пішли на господарство Базан Маланії (де відбувся бій, про який було згадано) та стали робити труску. Повикидали з клуні все збіжжя, а після того на хаті розшили один причолок, де знайшли перешиту криївку. А що на господарстві не знайшли нічого, бо члени сім’ї усі повтікали, сказали до сусідів: “Перекажіть тій бандерівці нехай вона йде додому і господарить. Ми її зачіпати не будем”. Під вечір згадані большевики виїхали до райцентру.

Дня, 9.12.48 року до села прибув о/у РВ МДБ Паращук з 8-ма мгбістами. Вони пішли на господарство Базан Маланії (де відбувся бій, про який було згадано) і тут не застали нікого. Зайшли до сусідів і сказали, щоб переказали Базан Маланії, щоб вона повернулася додому і господарила. Після цього заходили до громадянина Гірчука Олексія, Бочковського Василя і Железніцького Пилипа і в їх господарствах робили труску, а не знайшовши нічого пішли до с/ради, де залишилися наніч.  Рано слідуючого дня ці ж самі большевики пішли до громадянина Якимчук Миколи та робили труску. Під час труски було знайдено брагу, за що списали на Якимчука акт і сказали, що передадуть до суду. Якимчук знайшов їм літру самогону, який вони випили і порвали акт та пішли з господарства, взявши фіру і від’їхали в напрям села Малий Кунинець.

Село Бодаки

Дня, 14.9.1948 року через село переїжджало два большевики. Доїхавши до моста, вони побачили жінку Кащук Надю Федорівну, що викидала з річки коноплі. Большевики покликали її до себе, а один з них зліз з фіри і запитав її чи вона хоче самостійної України. Жінка не знала, що відповісти на те питання. Тоді другий бандит прискочив до неї та почав її сильно бити. Тяжко побивши, оба посідали на фіру і поїхали дальше. За селом стрінули вони Рівіцького Василя, якого також побили, що він ледве прийшов додому.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ