“Подвійна двійня”: у сім’ї Трачуків на Тернопільщині одночасно хлопчик і дівчинка народилися двічі
Історія багатодітної сім’ї Миколи і Людмили Трачуків із села Града Кременецького району, які виховують п’ятеро дітей, за свідченням матері не є якоюсь особливою. Людмила каже, що у неї “просто більше дітей, які прийшли у цей світ зробити його кращим, ніж буває зазвичай в інших сім’ях”. Однак один момент в їхній історії колись таки привернув увагу низки українських видань.
Поява на світ двійнят (чи близнюків) — загалом нечасте явище. А в сім’ї Трачуків одночасно хлопчик і дівчинка народилися двічі — у 2010 і 2011 роках. Тоді вдома підростала п’ятирічна донька Юля. Проте незвичайною ця історія стала завдяки ще одному факту: перші і другі двійнята появилися на світ з різницею рівно в один рік. Отож, щороку 12 жовтня свічки на торті дують старші Костя і Оленка спільно із молодшими Денисом і Даринкою.
— Жовтень, 2011 рік, я в пологовому, лежу після пологів, відпочиваю. Лікар прийшов на огляд і між іншим питає як там мої діти вдома без мами. Кажу йому, що сьогодні старшим двійнятам рік. Він посміявся, не повірив, подумав, що жартую. Потім лише цікавився який журнал читала, щоб так сталося (усміхається).
Першу двійню сім’я вирішила народжувати у Тернополі. Костя і Оленка появилися на світ доношені, з вагою 3100 і 3200 грамів. Другі двійнята, Денис і Даринка при народженні важили ще більше — по три з половиною кілограми. Жінку ні разу не “кесарили”.
Людмила засуджує аборт як явище і не цікавиться тонкощами психології сімей, які обрали для себе чайлдфрі. “Буває так, що подружжя з різних причин не може народити роками, а якщо Бог дає ще дітей, значить так має бути і за них треба дякувати” — пояснює жінка. Багатодітність — це також вибір. Хоч молода сім’я й проживає спільно з батьками, проте Людмила з розумінням ставиться до сучасної молоді, яка перш ніж народжувати, дбає про матеріальний достаток і шукає можливості придбати окреме житло.
Жінка знала, що чекає “двійню після двійні”, але цей факт її не бентежив.
— Знайомі жінки розповідали як оплакували звістку про свою третю вагітність через те, що не мали підтримки від найближчих людей. Я ж найбільше за що тоді хвилювалася, то це здоров’я: щоб під час вагітності і пологів все було добре і з дітьми, і зі мною.
Даринка і Оленка. День народження, 2019 рік.
Кожну звістку про вагітність Людмила проживала з радістю й тому, що їй знайоме відчуття багатодітного материнства з власного дитинства. Людмила також із двійні, має ще двох сестер і брата. Багатодітність як норму сприймає і її чоловік Микола, адже також сам із сім’ї, де росло більше, ніж двоє дітей.
— Дивлячись на зовсім маленьких онуків, мама часто пригадувала ті часи, коли ми з Любою були такі ж. Зараз є автоматичні пральні машинки, підгузники, а колись мамі потрібно було мати не менше трьох десятків повзунків, щоб встигати нас переодягати. Тоді жінка поки дітей не вибавила, з дому далеко не виходила. Зараз бути мамою набагато простіше, — поділилася спогадами жінка.
Денис і Костянтин. День народження, 2019 рік.
Людмила вважає, що загалом бути багатодітною мамою у XXI столітті легше. Бо понад 30 років тому, коли декрет був “повноцінним” явищем, народження Люби і Людмили стало неабияким випробуванням для їхніх батьків. “Тато, дізнавшись, що у нього народилося дві дівчинки, був приголомшений,” — пригадує жінка. Але визнає, що якби не допомога мами і свекрухи з доглядом за дітьми від моменту народження, сьогодні її материнство, незважаючи на всі матеріальні зручності, було б значно важчим. Саме бабусі, куми, сестри і всі, хто допомагав з доглядом за дітьми і своєчасно підтримував, створили необхідну для багатодітної сім’ї психологічну атмосферу.
Всі діти Трачуків — вже школярі. “Звісно, виховати п’ятьох дітей непросто. Це ж все треба їм дати: вивчити в школі, одягнути не гірше за інших, і щоб голодні не були”, — зізнається Людмила. Десять років декрету знадобилася їй як матері, щоб приділити достатньо уваги усім своїм дітям. Жінка тільки цьогоріч змогла вийти на роботу. Микола також старається з усіх сил утримувати сім’ю. Як діти були зовсім маленькі, тато змайстрував їм гойдалку — таку, щоб поміщалися всі п’ятеро. Людмила каже, що це один із улюблених спогадів її багатодітного материнства.
Леся Пиняк
Коментарі вимкнені.