Іменем Ірини Фаріон, не надо Надал

Краса! Здрастуй, йолка – Новий год!
Це що: під патронатом місьного голови?
Бідна, нещасна, безперсонажно-казкова Україна і, наскрізь убога Галичина! Ну, нічим діток до Різдва та Нового року побавити! Де ж в нас казкові герої, яскраві персонажі до дитячих свят? Нема! Отже : Маша, Мідвєдь і Смєшарики. Українською мовою, як зазначено на афішах.А чого б і ні? Кокошники зараз актуальні, як ніколи, Мідвєдь у тренді, комплекси меншовартості, ницості і рагулізму – бренд року. Ще хтось буде мені говорити про патріотизм, націоналізм і окремішність Галичини? Про традиції, устої і спадкоємність поколінь? Які вертепи, Миколаї, колядки і щедрівки? Ось воно! Рассія! Куди ж ми без неї, радімої, культурної, з високодуховними скрепами і мораллю?
Ні, ну я собі таке уявляю: надворі 1943. Йде війна. Уже на два фронти, но совіти ще не прийшли. І от у Тернополі, під патронатом муніципальних чиновників, на Новий рік для діток організовують новорічну виставу, українською, звичайно, але за мотивами рускіх сказок… Шото у мене є підозра неймовірна, що того року замість ялинки прикрашали б навколишні дерева. Муніципальними чиновниками.
НУ, НЕ НАДА, НАДАЛ!!!

Дзвінка Торохтушка