Як завдяки публікації у “Новій тернопільській” Валід Арфуш може непогано заробити

Ну не може у нас конкурсний відбір до Євробачення обійтись без скандалів! Якщо їх не виникло самих по собі, то їх треба вигадати. Так сталося цього року. Скандал розгорівся не довкола самого конкурсу, а довкола його переможниці – Гайтани. При чому скандал вийшов з таким собі “расовим підтекстом”. Ніби то член партії ВО “Свобода” Юрій Сиротюк висловився про “наднаціональний характер” творчості співачки. І це висловлювання назвали нічим іншим як “расовим злочином”, таким, що ображає національну гідність співачки.

Сумніваюсь, що сама Гайтана взагалі чула про висловлювання Сиротюка, до того, поки їй цю інформацію наполегливо не вклали у вуха. Причому в перекрученому варіанті. А скандал роздув віце-президент НТКУ Валід Арфуш, якому всюди мариться расизм. Схоже, ця людина просто дуже комплексує через своє національне походження (Арфуш – ліванець), тому свої комплекси компенсує в боротьбі з удаваною ксенофобією. 2007 року для цього він вирішив заснувати кампанію “SOS! Расизм!”.

Взагалі, ситуація з Гайтаною дуже нагадує довколафутбольну параною щодо расизму, яку ми можемо спостерігати в Європі. Яскравий приклад – відставка Фабіо Капелло з посади тренера національної команди Англії через буцімто расистські висловлювання капітана збірної Джона Террі.

В Європі дуже модним є боротися за “національну та расову рівність” в усіх сферах життя. Хоча мало хто замислюється, які реальні цілі така “боротьба” переслідує.

Для цього хочу навести приклад з власної практики. Влітку під час відпочинку на морі доводилося бачити, як африканські студенти підзаробляють собі на життя. Вони ходять по пляжу в костюмі представників людожерського племені і наполегливо рекомендують туристам з ними сфотографуватися. Вони діють досить зухвало, особливо стосовно дівчат, які перебувають на пляжі без чоловіків – хапають за плечі, беруть на руки, одягають “тубільний одяг”, після чого розгублена дівчина змушена заплатити африканцям за фото. Але коли їм роблять зауваження, що вони ведуть себе невиховано, то студенти починають волати на весь пляж про расизм і що їх ображають через їх колір шкіри. Хоча конфлікт носить суто побутовий характер – підприємливі африканці своєю поведінкою часто заважають спокійно відпочивати.

Хотілося б запитати темношкірих заробітчан: якщо ви хочете, щоб вас вважали такими ж самими людьми, як відпочивальники довкола вас, то чому ж ви тоді так кричуще акцентуєте увагу на своїй відмінності? Адже з вами фотографуються, бо ви демонструєте свою екзотичність, відмінність від інших, свою культурну окремішність. Ясно, що якби ви не відрізнялися від загалу, то хто б став вам платити кошти. Але якщо ви заробляєте в тому числі і на відмінності кольору вашої шкіри, то будь ласка, не ображайтесь на тих, хто не сприймає вас за своїх.

Бувають інші випадки – якщо іноземця, наприклад, студента з африканського континенту, затримали за хуліганство чи скоєння більш серйозного злочину, то його одноплемінники в той же момент починають кричати про “расизм”, розраховуючи, що правоохоронці злякаються, що їх керівництво може звільнити за “порушення прав людини, що включає образу за національною ознакою”, і відпустять порушника.

Чому так відбувається? Відповідаю на це питання: в іноді надміру толерантній Європі на боротьбу з расовою та національною дискримінацією різноманітні фонди виділяють шалені гроші. Тому багатьом, навіть неафриканського чи неазійського походження, європейцям вигідно роздувати тему ніби то расизму. Адже це дасть можливість отримати додаткові кошти на боротьбу з “фашистською загрозою”.

Схоже, за цією схемою діє і Валід Арфуш. Адже під шумок “расистського” скандалу з Гайтаною, чи того, який мав місце через публікацію в тернопільській газеті, він може залучити великі кошти для свого руху “SOS! Расизм!”і таким чином непогано нагріти собі руки. А враховуючи, що лише в Арфуша є більш-менш розкручена структура, яка ніби то бореться з расизмом, то у віце-президента НТКУ просто нема конкуруючих організацій, а значить, весь куш він може зірвати монопольно.

В цій ситуації я хотів би порекомендувати громадськості та владі не займатися “полюванням на відьом”, не робити політичних спекуляцій довкола висловлювань Сиротюка, який висловив не партійну, а лише власну, особисту позицію. А краще перевірити, чи має право Валід Арфуш обіймати державну посаду. Адже він, за деякою інформацію, все ще має паспорт громадянина Лівану. А в Україні подвійне громадянство заборонено чинним законодавством. Тому, перед тим як волати про “лясізм”, пане Арфуш, здайте свій ліванський паспорт і визнайте, що скоїли злочин перед Україною, посідаючи державну посаду країни, повноправним громадянином якої ви поки не є.

А Гайтані можу лише побажати успіху на Євробаченні і надалі не мати справи з такими особами, як Арфуш!