Тернопільського комбата звинувачують у знущаннях над військовими!

Коли до редакції зайшли люди у камуфляжі і попросили нашої допомоги, ми спершу подумали, що йтиметься про збір коштів чи якихось речей для вояків. Однак коли військові почали говорити, робота в редакції завмерла – настільки шокуючим було те, що розповіли нам несподівані гості. Виявилося, що вони – військовослужбовці батальйону територіальної оборони Тернопільської області (в/ч В0122). І більшість фактів, які вони нам розповіли, стосувалися людини, яка мала би бути взірцем для вояків, – командира батальйону Ігоря Ларіна.

«Підполковник Ларін наказав 15 військовим мене схопити»

Отож, як розповіли нам вояки, замість того, щоб навчати тернопільських солдатів сучасних методів ведення війни, командир батальйону, підполковник Ігор Ларін взявся за виховання особового складу. І першим під гарячу руку потрапив… його заступник.

– З 11 червня мене незаконно за наказом командира батальйону, підполковника Ларіна, не допускають до виконання службових обов’язків, забороняють з’являтися у штабі та не допускають до організації та проведення занять з особовим складом. Ці дії вказують на перевищення влади та службових повноважень командиром батальйону, – розповів заступник командира батальйону з бойової підготовки, старший лейтенант Віталій Гуменний.

Віталій Гуменний – не штабний, а бойовий офіцер. Він закінчив Кам’янець-Подільський військовий інженерний інститут, служив у Самборі Львівської області, 4 роки – у Хмельницькій бригаді спеціального призначення (командир групи спецназу), 2,5 року проходив службу в Сімферополі в центрі СБУ по боротьбі з тероризмом. У його послужному списку понад 100 спецоперацій із захоплення бандитів та терористів. Загалом в офіцера Гуменного понад 10 років служби.

Коли у березні ц.р. на Кримському півострові проросійські керівники провели референдум та проголосили незалежність від України, старший лейтенант звільнився. Мав запрошення поїхати за кордон працювати інструктором у Французькому легіоні, але вирішив, що для Батьківщини він потрібний більше. Так він, хмельничанин, переїхав до Тернополя, де обійняв посаду замкомбата з бойової підготовки.

Вояки батальйону територіальної оборони під час навчань

– Що стосується організації бойової підготовки, то з її сучасними методами ґрунтовно обізнаний, адже подібну роботу виконував ще донедавна. Бойового досвіду у мене теж вистачає. Чого не скажеш про підполковника Ларіна, котрий лише цього року повернувся на службу, а до того понад 10 років був військовим пенсіонером. За час, що був мені відведений, намагався бійців батальйону навчити хоча б азів ведення бою. Натомість підполковник Ларін постійно втручався у заняття, хоча багато чого не розумів, адже сучасні умови ведення бою суттєво відрізняються від тих, які були навіть 10 років тому. З комбатом на цьому ґрунті у нас виникали конфлікти. Дійшло до того, що він мені погрожував зарядженим пістолетом, заявляючи, що дає мені три дні, щоб перевестися в інше місце, інакше розправиться зі мною, коли батальйон відбуде на Схід, – розповів старший лейтенант.

Загострився конфлікт між комбатом і його заступником на полігоні в Золочеві.

– У лісі я проводив заняття з бойової підготовки. Несподівано Ларін заявив, що відсторонює мене від виконання обов’язків. На що я відповів, що це може зробити тільки командуючий Сухопутних військ, який мене призначав на посаду. Коли я пішов далі на заняття, підполковник Ларін наказав 15 військовим мене схопити, мовляв, я сепаратист і зрадник Батьківщини. Ті напали на мене зі зброєю, скрутили руки та ноги (джгутом зв’язували руки, при цьому порвавши шкіру), душили за шию. Так під прицілами заряджених автоматів мене привели до комбата, поставили на коліна та утримували близько півгодини. При цьому все це відбувалося на очах у т.в.о. військового комісара Тернопільського військового комісаріату В. Катинського, котрий є безпосереднім начальником для І. Ларіна. Однак Катинський жодним чином не зупинив цих протиправних дій. Хоча він добре знає, що без санкції суду або прокурора захопити людину, навіть військового (якщо це військовий час – авт.), ніхто не має права. Керівництво батальйону відчувало свою безкарність, бо за мене ніхто не свідчитиме, адже всі військові залякані, хоча те, що зі мною відбувалося, бачили не менше 150 чоловік, – розповідає Віталій Гуменний і додає: «Я особисто підходив до Катинського, запитуючи, чому він не втрутився, коли принижували перед усім особовим складом мою честь і гідність офіцера. На що він відповів: «Ну і що? Служи далі, нічого страшно не відбулося»…

За словами заступника комбата, щоб той не піднімав галасу, на нього намагаються «повішати» кримінал, під тиском змушують інших вояків писати заяви проти нього. Багато відмовилися, але знайшлися й такі, які це зробили.

Окрім знущань щодо нього особисто, старший лейтенант Віталій Гуменний також розповів про факти позбавлення волі й інших військових з боку службових осіб тернопільського батальйону.

– Порушення допускались до помічника командира батальйону з правової роботи, лейтенанта Т. Берега, якого з 28 червня по 2 липня утримували в робочому кабінеті, не дозволяючи виходити з нього навіть поїсти (харчі йому приносили в кабінет). Крім того, командир батальйону заборонив видавати зарплатні картки деяким військовослужбовцям через те, що вони начебто є порушниками військової дисципліни. Загалом, особовий склад в/ч В0122 наляканий і перебуває під тиском та погрозами командира батальйону, а тому моральний стан військовослужбовців на низькому рівні, – зауважив Віталій Гуменний.

«Обіцяв застрелити або посадити в тюрму»

Чимось не сподобалися пану Ларіну вояки, які раніше проходили службу в 51-ій механізованій бригаді і котрі прибули до Тернополя для доукомплектування частини.

– За наказом підполковника І. Ларіна мене та солдата Сергія Трусова понад 15 діб утримували в кімнаті начальника штабу. Наді мною знущалися, не даючи поспати (одну ніч спав на підлозі, кинувши на неї кітель, другу – на каріматі, а далі – на ліжку без матраца) та нормально поїсти. Харчуватися ходив у їдальню під прицілом автоматів. Навіть у туалет не відпускали. А ще у мене забрали особисті речі, мобільний телефон (якого не віддали і досі), зарплатну картку, де було 5,6 тис. грн., та військовий квиток, – розповів молодший сержант Володимир Шитіков.

Причиною утримання під вартою було те, що двоє вояків невчасно прибули зі звільнення – Володимир Шитіков запізнився на три дні, а Сергій Трусов – на чотири.

– Із квітня місяця я не був удома (Шитіков – уродженець Рівненської області, – авт.), служив спершу на Дніпропетровщині, а згодом – у зоні АТО біля Новоукраїнська, що на Донеччині. Коли ж прибув на службу до Тернополя, просився на кілька днів у звільнення, щоб поїхати додому, але позитивної відповіді від командира не отримав, хоча ті ж тернопільські вояки ледь не щодня ходили у звільнення. Я визнаю, що, запізнившись у частину, порушив закон, відповідно повинен був понести покарання, але не таке жорстоке, яке мені придумав комбат Ларін, – зазначив Володимир Шитіков.

У цій кімнаті 15 діб утримували військовослужбовців тернопільського батальйону

Свого колегу доповнив стрілець другої роти охорони Сергій Трусов із Хмельниччини.

– Нещодавно я отримав наказ на відбуття у пункт бойового призначення, але не бажав туди їхати у зв’язку тим, що підполковник Ларін неодноразово ображав мене в присутності моїх товаришів по службі, обіцяв застрелити або посадити в тюрму, мовляв, я йому погрожував фізичною розправою, хоча насправді цього не було, – заявив солдатСергій Трусов. – Так, я не ангел, одного разу навіть прийшов зі звільнення напідпитку, але ж на всяку провину є визначена законом міра покарання. І не може кожен керівник придумувати її сам.

«Я вирішив, що в батальйоні ти служити не будеш»

Заступник командира батальйону Віталій Гуменний, зважаючи на всі викладені факти, звернувся до начальника Тернопільського зонального відділу військової служби правопорядку, полковника Михайла Зозуляка із проханням вжити відповідних заходів щодо протиправних дій керівництва батальйону. Останній, у зв’язку з наявністю ознак кримінальних порушень, скерував заяву до Тернопільської прокуратури за додержанням законів у воєнній сфері. Ще 8 липня воєнний прокурор Руслан Куляш вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за фактом незаконного позбавлення волі військовослужбовців за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, ст. 146 КК України. Наступного дня матеріали кримінального правопорушення прокурором були скеровані за підслідністю до слідчого відділу УМВСУ в Тернопільській області. Майже півтора місяця пройшло з дня відкриття кримінального провадження, але крапки у цій резонансній справі так і не поставлено. Більше того, як стверджують військові, їх ніхто ні разу навіть не викликав для надання свідчень. Натоміть принципова позиція Віталія Гуменного у захисті своїх прав та прав своїх підлеглих (на час відбуття основної частини батальйону на Херсонщину на нього покладено функції комбата) ополчила проти нього й інших «високих» людей у погонах.

– 16 серпня у військову частину прибули т.в.о. військового комісара В. Катинський та начальник відділу військової контррозвідки СБУ в Тернопільській області О. Шевченко, які почали мені погрожувати. О. Шевченко заявив, що посадить мене в тюрму, що я зрадник України і є «зєльоним чєловєчком» та що піймає мене на хабарі. В. Катинський заявляв, що мій автотранспорт знаходиться в розшуку, мовляв, у нього є відомості, що в авто знаходяться наркотики та боєприпаси, – заявив Віталій Гуменний. За його словами, полковник Шевченко на підвищених тонах мовив до старшого лейтенанта: «Я вирішив, що в батальйоні ти служити не будеш. Даю тобі можливість нормально звідси піти та почати службу деінде з чистого аркуша. Якщо до мене зателефонують, обіцяю, що поганого про тебе не скажу. Твою ж роботу як заступника командира батальйону я оцінюю незадовільно. Ти не організовуєш і не плануєш воєнної підготовки, вважаєш себе кращим за інших, не поважаєш командира й офіцерів, які з тобою служать. Ти байдужий до людей, а це найстрашніше, що може бути!».

Окрім того, начальник військової контррозвідки нецензурно лаявся та погрожував. Цю розмову Віталій Гуменний зумів записати на диктофон, тому цей запис тепер стане додатковим свідченням того, який тиск чиниться на нього у стінах батальйону. Окрім того, Віталій Гуменний продемонстрував тілесні ушкодження, які йому наніс О. Шевченко в присутності інших солдатів батальйону, та повідомив, що поранення вже зафіксовані відповідними службами.

Сподіваємося, після нашої публікації серйозно візьметься за розслідування зловживань вищих військових чинів області військова прокуратура. Також військові з тербатальйону сподіваються, що своє незалежне розслідування проведе і координатор Уповноваженого ВРУ з прав людини в Тернопільській області Володимир Шевченко, котрий, між іншим, на минулому тижні мав зустріч з т.в.о. військового комісара В. Катинським, на якій, серед іншого, йшлося про недопущення порушення прав мобілізованих.

Іван Білий («Номер один»)