29 квітня – день пам’яті святих мучениць Аквілейських: Агапії, Ірини та Хіоніі. Святі мучениці Агапія, Ірина і Хіонія були рідними сестрами і жили на рубежі III і IV століть поблизу італійського міста Аквілєї.

Вони залишилися сиротами в юному віці.

Дівчата вели благочестиве християнське життя і відхиляли залицяння численних женихів.

Їхнім духовним керівником був священик Зінон. Йому було відкрито в сонному видінні, що найближчим часом він помре, а святих дів заберуть на муку.

Таке саме одкровення було великомучениці Анастасії, яка також перебувала в Аквілеї.

Великомучениця Анастасія поспішила до сестер і переконувала їх мужньо постояти за Христа.

Незабаром священик Зінон помер, а дівчата були схоплені і відправлені на суд до імператора Діоклетіана.

Побачивши юних прекрасних сестер, імператор запропонував їм відректися від Христа і обіцяв знайти знатних женихів зі своєї свити.

Але святі сестри відповідали, що мають одного Небесного Нареченого – Христа, за віру в Якого готові постраждати.

За наказом Діоклетіана, який вирушив у Македонію, туди були відвезені і святі сестри, де їх віддали на суд місцевому правителю.

Дукліцій, так звали правителя, нічого не зміг добитися і тому дівчат передали судді Сисинію.

Він наказав спалити святих Агапію і Хіонію.

Після того, як вогонь ущух, виявилося, що їх тіла і одяг не були знищені полум’ям, а обличчя були прекрасні і спокійні.

Молодшу сестру Ірину почали лякати тим, що віддадуть у публічний будинок.

Сисиній віддав наказ солдатам відвести дівчину в зазначене місце.

По дорозі конвоїрам з’явилися два ангели у вигляді світлих воїнів, які передали їм новий наказ: відвести Ірину на високу гору і залишити там.

Виконавши доручення, вони доповіли про це правителю – Сисиній лютував.

Прийшовши до гори із загоном солдатів, він побачив Ірину на неприступній вершині.

Тоді один з його воїнів поранив святу стрілою.

Помолившись, мучениця Ірина лягла на землю та померла за день до Великодня 304 року.

Пізніше свята великомучениця Анастасія дізналася про смерть святих сестер і з честю поховала їх тіла.

Тропар

Агницы словесныя, Агнцу и Пастырю приведостеся мучением ко Христу, течение скончавше, и веру соблюдше. Темже днесь радостною душею совершаем, досточуднии, святую вашу память, Христа величающе.