“Якби зараз Бандера був в Україні, Януковича й дух би не пах”

– Хлопці, кажіть пароль або вертайтеся додому, – говорить на вході до столичного пабу “Будь першим” чоловік в упівському строї. Тут святкують бандерівську вечірку. – Пропускаю тільки тих, хто каже: “Слава Україні!” – і випиває 50 грамів медовухи. Учора 5 літрів замовили в “Мамаєвій Слободі” (етнозаповідник. – “Країна”). Просили, щоб не була сильно пекуча, то зробили сильно солодку. Але люди п’ють, просять ще долити

Збираються понад сотня ­людей до 30 років. Більшість у вишиванках.

– Просили в упівському ­одязі прийти, але в мене вдома тільки ­штани їхні є, – каже 25-річний ­Дмитро з ­Харкова. – У роки ­війни всі однакові штани й ­взуття носили – і бандерівці, і совєти, і німці, бо всі з радянських складів одягалися. Банде­рівців узнавали по фураж­ках. Вони носили ­петлюрівки й мазепинки. У мене ­ніхто в родині не служив на Бандеру. Просто я Україну ­люблю й учив правильну історію в школі.

– А мій прадід був в УПА. Він двох “енкаведистів” ­застрелив, бо хотіли його сестру зґвалтувати, – розповідає 23-річний Роман із Рівного. У Київ приїхав навчатися, тепер працює веб-дизайне­ром. – Німці не такі жорстокі були, свої совєти більше чудили. Раз прадід утік до лісу, а радянські військові прийшли ­прабабу допитувати. Вона вагітна була. Після тих допитів посивіла, стався викидень і дітей більше не мала. Дід зі Степаном Бандерою був знайомий. Каже, якби зараз Бандера був в Україні, Януковича й дух би не пах. Усіх українських президентів порівнює з ­кнурами. Каже, мали білого, рудого, а ­тепер чорний завівся. У прадіда ­пенсія 1254 гривні, а в його ­сусіда-­комуніста – 4 тисячі.

– А мого діда німці взяли в поліцію охороняти рідне село, – розповідає львів’янин Андрій Мамосюк, 29 років. – Коли оголосили всім на сторону упівців пристати, дід зброю в німців покрав і пішов у криївку. Возив мене в ліси під Цуманем на Волині. Цілий день по лісу лазили: окопи ще залишилися, а криївки не знайшли. ­Мабуть, совєти закопали.

Хлопці курять кальян. Андрій дістає з кишені козацьку люльку. Насипає в неї тютюн, нюхає.

– Вроді не відсирів. Учора друзі з Росії привезли. Там дешевше, ніж у нас: 90 гривень за 50-­грамову пачку. Цигарок принципово не купую. Коли курю люльку, на мене всі дівчата задивляються.

Чоловіки гортають меню. Пиво по 35 грн, свинячі стейки – по 90. Найдорожча страва – фрі-­асорті до пива з куркою, сиром і картоплею – 310 грн.

– Давайте візьмемо по 100 грамів горілки й вип’ємо за ­Шухеви­ча, – пропонує один. – Ніякої ­текіли та віскі. Наші діди того шмурдяку не пили, тому до 100 років ­подоживали.

До столика підбігає офіціант:

– Пацаны, что-то вы мало заказали. Вас четыре сидит, а взяли один кальян.

– Чувак, говори українською, бо ми тебе не розумієм. Сьогодні в твоєму барі зібралися ті, що тільки українське люблять. Диви, щоб не набили.

За сусіднім столиком сидить чоловік у берцях, джинсах і вишиванці. Обіймає за талії двох дів­чат у вишиванках.

– Не знав, що в моєї дівчини дід – комуніст. Прийшов на день народження майбутньої тещі. У подарунок заспівав повстанську ­пісню. Дід із хати мене хтів вигнати. Більшість думають, що бандерівська пісня одна – “Лєнта за ­лєнтою набої подавай”. А я вже 140 пісень вивчив.

У повстанській формі з макетом гвинтівки заходить киянин Остап, 24 роки:

– Знайома кравчиня пошила за тисячу гривень. У цій формі у вересні їздив до друзів у Донецьк. ­Вийшли на вулицю Леніна. Дехто підходив зі мною фотографуватися. А одна баба гуляла з трьома онуками. Злякалася, схопила їх за руки й у під’їзді сховалася.

12 хлопців і дівчат грають у “криївку”. Гра подібна до “­мафії”. ­Кожен тримає картку зі ­своєю ­місією. Серед ­героїв п’ятеро бандерівців, кум, п’ятеро “енкаведистів” і міліціонер.

– Ми цю гру придумали, коли у Львів їхали. ­Взяли героя Кума. Якщо його “­енкаведист” “замочить”, він його по-братськи забере з собою в могилу, як усі куми люблять.

Проходить дівчина у вишиванці. Хлопці проводжають її поглядами.

– Гарна дівчина. Усе має при собі. Але на цих шпильках не йде, а скаче, як коза недоєна. Дівчино, роззувайтесь і сідайте зі мною грати. Не носіть тих каблуків. Ви ж українка, а не японська ­гейша

Журнал “Країна”