Янукович будує імперію сімейного типу?

У вівторок міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов став прем’єр-міністром Криму. На його місце президент призначив Віталія Захарченка, який очолював Державну податкову адміністрацію. Натомість на звільнене місце головного податківця прийшов його заступник Олександр Клименко. І Захарченко, і Клименко — люди з оточення сина президента Олександра Януковича.

— Кадрові ротації — це боротьба за те, хто забезпечуватиме політичний затишок главі держави, — каже директор соціологічної служби “Український барометр” 58-річний Віктор Небоженко. — Ми спостерігаємо за початком цього процесу. Швидкість перестановок свідчить про високий рівень боїв усередині влади.

Як це вплине на розстановку сил?

— В Україні 20 років діяв такий принцип відбору: ви проходите у Верховну Раду, звідти вас делегують у виконавчу владу. Віктор Янукович цю практику порушив. Призначення йдуть не від депутатського корпусу й парламентської більшості, а збоку. Новопризначені — технократи, які всім завдячують президентові й особисто йому віддані. Це нова тенденція в українській політиці, яка, мабуть, розвиватиметься.

Що означає для суспільства така ротація?

— Не більше, ніж проста перестановка всередині правлячого клану. Зміни на посадах можна вважати загрозою для фінансово-промислових груп. Але треба пам’ятати, що такі загрози вони мали завжди й зазвичай домовляються з реальним хазяїном у країні.

Усі призначені — донецькі. Чому?

— Це свідчить більше про ізоляцію Віктора Януковича, ніж про відсутність довіри до інших управлінців. За останній рік президент познайомився з меншою кількістю людей, ніж йому потрібно було б. Із кого йому вибирати? Тому й призначає на посади тих, кого знають його діти.

Чи можливо в Європі побудувати імперію сімейного типу?

— Цілком. Останнім це робив Ніколає Чаушеску. Румунію так і називали — сімейне підприємство Чаушеску. Але за наявності олігархів з Україною це зробити неможливо. Значне розмаїття у країні, яке ми зазвичай вважаємо недоліком, у разі створення імперії сімейного типу буде перешкодою. Не можна те, що виходить у Луганську, зробити в Києві, а львівське не реалізується в Одесі. Ми часто нарікаємо, що ми не Польща, не такі єдині. Але це заважає встановленню єдиного тоталітарного простору.

Як “сімейні” кадрові рішення сприймуть у Партії регіонів?

— Сьогодні навіть вона грає роль п’ятого колеса. Ніякої Партії регіонів насправді нема — є неефективна й дорога конструкція, така ж деструктивна й слабка, як БЮТ, “Наша Україна”, інші. У них мільйони членів, а на вулиці вивести можуть кілька тисяч. За президентської республіки глава держави не потребує провладної партії. Потрібні довірені особи, професіонали, менеджери — будь-хто, але не групи політиків, які думають тільки про політику.
Олександр КУРИЛЕНКО,  “Газета по-українськи”