Львівські «свободівці» прагнуть встановити цензуру на інтелект

Три роки тому у США я побувала на представленні Українського католицького університету (УКУ). Присутні, а це не лише українська діаспора, уважно слухали виступи, переглядали фільм про університет, фотографії. Ці люди, літні і молодші, уже роками роблять свої благодійні пожертви на розвиток єдиного на теренах колишнього Радянського Союзу католицького університету. Вони добре знають цей вищий навчальний заклад, а головне розуміють, наскільки важливою є освіта, базована на чеснотах і цінностях.

Великого розголосу у світі торік набула заява ректора УКУ отця Бориса Ґудзяка про візит в університет співробітника СБУ з місією застерегти студентів перед можливими «протиправними діями політичного характеру».

Від 1994 року українська влада постійно створювали труднощі у відновленні й розвитку Богословської академії, заснованої Митрополитом Андреєм Шептицьким у 1928 році.

Мабуть, сьогодні мені було б дуже незручно почуватись у колі поважних меценатів через львівських депутатів, які майже місяць створюють конфлікт з нічого довкола УКУ. Двічі депутати ВО «Свобода» відмовляють університету у наданні пільги на оренду землі, де зараз будують нове студентське містечко за гроші меценатів і міжнародних фондів. А хіба це не є інвестицією в науку? Торік університет сплатив понад 3 мільйони гривень податків і зборів до місцевого та державного бюджетів і спеціальних фондів.

Нещодавно троє депутатів-свободівців побували в УКУ з контрольним візитом, щоб «краще зрозуміти, чому університету потрібно надати пільгу», а це, за словами представників фракції «Свобода», позбавити громаду понад 750 тисяч гривень. Відтак депутати планують організувати з цього питання громадські слухання. Мер Львова назвав дебати абсурдними і нелогічними, коли інші навчальні заклади не платять місту за оренду землі. Чимало місцевих органів влади у світі уже давно науку та освіту визнали пріоритетними. А Львів, за оцінками, європейських експертів, може мати дивіденди лише з освіти та туризму.

Чим зумовлена така надувага націоналістів до УКУ? Чи не є це відповіддю інтелектуалам за їхню виважену і конструктивну критику партії Олега Тягнибока, яка має більшість у міській раді і не може бути в опозиції? Зокрема, висловлену колишнім політв’язнем Мирославом Мариновичем у статті «Гарячість серця очевидна. А як щодо холодності голови?» від 18 січня на сайті Радіо Свобода. У матеріалі дисидент дав аргументовану оцінку виступам «свободівців» біля пам’ятника Степанові Бандері на позачерговій сесії, але, вочевидь, слів Мирослава Мариновича партійці так і не зрозуміли. Те, що «свободівці» нездорово ставляться до конструктивної критики, підтверджує бодай той факт, що на зустрічі з кардиналом УГКЦ, почесним ректором УКУ Любомиром Гузаром голови обласних рад Львівщини, Тернопільщини, Івано-Франківщини (усі члени ВО «Свобода») поскаржились Блаженнійшому на «нечесну критику» з боку окремих працівників УКУ, очевидно маючи на увазі двох інтелектуалів – Мирослава Мариновича та Ярослава Грицака. Чи це не є намагання з боку «львівських тягнибоківців» встановити цензуру на інтелект? Але чи варто перелицьовувати давно відомі чесноти та цінності –  з того навряд чи щось добре вийде. В усі часи конструктивна критика не мала бути предметом ненависті і вендетти, але в Україні це вже стало нормою, не дивлячись на партійний прапор.

Галина Терещук, Радіо Свобода