Сміття з тернопільської «Свободи» починають виносити на зовні

Колишній «свободівець», депутат обласної ради Степан Кондира почав боротьбу із екс-своїми. На початку серпня чоловік написав заяву про вихід із фракції. Як пояснив депутат тоді, він не хоче брати на себе відповідальність за бездіяльність облради.

Також він підкреслив, що йому набрид хаос, який відбувається у тернопільській «Свободі».

Свою боротьбу він розпачав на власній сторінці Фейсбук.

Ще в липні цього року він написав, що  «врокливі слова» чужинця  Чорномирдіна «Що не створюй, яку б партію не започатковуй – все рівно виходить КПРС!»  – справджуються. Інакше як можна пояснити не прийняття бюджету і його відсутність в області. Як мені розуміється, всі політичні сили, які представлені в цьому органі дотичні до посткомуністичного минулого! Політична конфігурація в обласній раді контрольована зверху!!! І мені стає дедалі некомфортно знаходитися в такій ситуації, як депутату Тернопільської обласної ради. Важкі часи наступили для наших бюджетників. Хотілось б запитати, а чи відомо тим красномовним очільникам, чого вартує простояти перед операційним столом 6 – 8 годин хірургу, що бореться за життя чергового пацієнта, який оперує ракову пухлину, не в самих кращих умовах стаціонару і, при цьому не отримати заробітну плату, а чи відомо їм, що таке вчити дитину, наше покоління і, при цьому пояснювати своїй власній дитині, що сьогодні вона залишиться без куска хліба тому, що, бачите, політичні сили в області не можуть домовитися про скликання чергової сесії. А як же тоді люди, які залишаються на соціальній дотації, що ж їм робити? Вони не їздять на «Мерсах», «Тойотах», «БМВ». Вони мають бажання працювати і отримувати свої кровно зароблені кошти, але не тут – то було. «Політична доцільність» політичних сил не регламентує цей процес. Оце Тернопільщина попала!  Мені, як одному із представників політичної сили, що представлена на Тернопіллі, важко усвідомлювати подальше перебування в організації, яка не відповідає за економічний підйом краю, а перетворює наш потенціал в політичну площину протистояння.»

А в жовтні Степан Кондира почав обурюватись станом прибирання міста.

«Приїхав до Тернополя із психоаналітичного інституту. Місто зустріло не привабливо. Кругом сміття, вітром гнані різні кульки з – під продуктів. Причому розмаїття малюнків була різна. Але найбільше, що вразило – це гора сміття біля мого помешкання. Такого відношення до людей зі сторони влади – не зустрічав ніколи. Ей, пане міський голово, ви де? Де “ініціативи” про Тернопіль! А, соцмережі кажуть, що ви до Покрови на “заробітках”, за “бугром”., а править містом є-є-нший. Югослави б на це висловилися так: Sramota! – ось нам, тернополянам, господарка від пустослів`я і обіцянок. Тризвоню по всім телефонам на місто – глухо! Прийдеться, як депутату, до прокурорів звертатися, щоб віднайшли фірму, що договір підписала і, якимось чином, поєднати міську владну відповідальність із фірмовими обіцянками. Вам би, міські бонзи, краще інвестиції заводити до Тернополя, а не по закордонах, подорожі вояжити. Жодний міський голова собі такого не дозволяв…»