Міліція – «добро», яке буває з кулаками і гумовим кийком

У Козівському райсуді прозвучав вирок стосовно колишнього працівника міліції, звинуваченого у побоях, насильстві над затриманими.

У міліцейські застінки краще не потрапляти – наполегливо радять адвокати, експерти із захисту прав людини. Застерігають: якщо викликають до міліції навіть у ролі свідка, підіть туди з адвокатом – це передбачено недавно внесеними у Кримінальний процесуальний кодекс змінами. Не ризикуйте життям, здоров’ям, волею.

Чому ж міліція, незважаючи на її численні запевнення у дотриманні прав людини, залишається зоною великого ризику? Недавно двоє людей викинулися з вікон міліцейського відділку у Лозовій на Харківщині. На всю Україну, а, може, й на увесь світ поширилася інформація про сім міліцейських кіл пекла, які пройшов харків’янин Яків Строган. До речі, правоохоронна система не визнала за собою вини у тривалих фізичних знущаннях над цією людиною. У студента Ігоря Індила люди у формі забрали життя. Тож про тортури за ґратами не доводиться говорити у минулому часі.

У цій публікації – про бережанських господарів міліцейських застінків. Події відбувалися у 2002-2003 роках. Якщо одного міліціянта засудили ж відразу, і він уже відбув три роки у колонії і зараз на волі, то на другого горе-правоохоронця правосуддя чекало кілька років. Дільничний інспектор Бережанського райвідділу міліції як тільки відчув, що його справу не спустять на гальма, тут же втік до Росії. Його затримали у північного сусіда аж у грудні 2008 року. За словами прокурора Козівського району Романа Юсипіва (саме він представляв на суді державне звинувачення), екстрадиція тривала довго. Відтак лише наприкінці 2010 року колишній дільничний інспектор почув обвинувальний вирок.

У чому визнано винним засудженого? Володимир, 1975 року народження, із середньою спеціальною освітою, житель Бережан, працював на посаді дільничного інспектора Бережанського райвідділу міліції. У жовтні 2002 року він разом з іншим інспектором (тим, який згодом постане перед судом і відбуде призначене трирічне покарання) проводили перевірку повідомлення керівника сільськогосподарського товариства із с. Саранчуків – про пропажу корови з пасовища. Запідозрили чоловіка, який скуповував у селян худобу. На виклик інспекторів він прийшов у райвідділ.

Навряд чи передбачав чоловік, що станеться з ним у службових кабінетах державної установи…

Як згодом свідчитиме потерпілий, на нього відразу ж напосілися інспектори, що саме він із спільником викрали корову. Чоловік заперечував, не здався, коли його з розмаху вдарили в живіт. Але подальші події змусили бідолашного обмовити себе – заради збереження здоров’я і життя. Бо били його по-звірячому. Інспектори змусили чоловіка зняти куртку (щоб удари були дошкульнішими?) і руками, ногами наносили удари. Періщили гумовим кийком, били по статевих органах, кололи палець, вдаряли головою об стіну… Ось така новітня інквізиція…

Потерпілий відбув у райвідділку три доби, стосовно нього склали протокол про дрібне хуліганство (мусили ж якось «узаконити» затримання). Чоловік, покинувши стіни катівні, тут же пішов до родичів,  вони сфотографували  усі його побої. Наступного дня звернувся із заявою у прокуратуру, а ще через день, відчувши, що почувається не краще, ліг до лікарні.

Ось перелік тілесних ушкоджень чоловіка: закрита травма лівої половини грудей з переломом 10-го ребра, садна та численні просторові синці чола, правої вушної раковини, обох верхніх кінцівок, обох гомілок, сідниць, що належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

До речі, цей потерпілий під час розгляду кримінальної справи у Козівському райсуді не просив суворої покари для свого кривдника, казав, що усе йому уже простив. Надто багато часу минуло від того знущання…

Другий епізод злочинницьких дій дільничного інспектора припав на серпень 2003 року. На той час міліціянт почувався безкарним. А як написала Ліна Костенко у романі «Записки українського самашедшого», яким зараз зачитуються, непокаране зло реґенерує себе. Так воно і сталося… Прибувши на виклик жительки райцентру, яка просила захисту від п’яного чоловіка-дебошира, інспектор з іншими працівниками міліції забрали винуватця з хати. Повезли його на експертизу стосовно алкоголю у лікарню. Коли ж чоловіка у наручниках виводили з лікарні, той попросився в туалет. Йому вказали справляти нужду біля лікарні. Але як людина у кайданках може собі зарадити?.. Очевидно, ця ситуація дуже розлютила міліціянтів. Вони стягнули із затриманого штани і нещадно копали ногами по усьому тілу. Ось перелік тілесних ушкоджень, зафіксованих судово-медичною експертизою: закрита травма правої половини грудної клітки з переломами 8-9 ребер, закрита травма нирок з клінічними ознаками забою, крововиливи правого і лівого плеча, крововиливи правого ліктєвого суглоба на ділянці променево-зап’ястних суглобів, що належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Побитого завезли у райвідділ. Знову ж таки, аби «узаконити» затримання, інспектор склав протокол про вчинення адміністративного правопорушення – появу в громадському місці у стані алкогольного сп’яніння, що принижує людську гідність і громадську мораль, передбаченого ч.1 ст.178 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Міліціянт видумав, що затриманий начебто аморально поводив себе на вулиці Кривоноса у Бережанах і у зв’язку з цим був затриманий. У райвідділі побитому чоловікові вліпили ще й 17 гривень штрафу. Через місяць Бережанським райсудом буде скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення від 25 серпня 2003 року, винесену начальником Бережанського РВ, –  через відсутність в діях чоловіка складу адміністративного правопорушення.

Цього разу побиття не зійшло з рук. Побачивши, що пахне смаженим, інспектор втік у Росію.

Відповідно до вироку суду дії екс-міліціонера кваліфіковано за частиною 3 статті 364 Кримінального кодексу, як зловживання владою, тобто умисне, в особистих  інтересах використання  службовою  особою, працівником правоохоронного органу, влади, всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам,  свободам та інтересам окремих громадян та державним інтересам, та за  частиною 2 статті 365 КК,   як перевищення влади,  якщо  воно супроводжувалося насильством або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями.

У вироку суд процитував конституційне право людини: ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, не людському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Суд не встановив у діях інспектора змови з іншими міліціонерами, а також особливої жорстокості. Відсутність таких обтяжуючих обставин, а також пом’якшуючі обставини дали підставу суду призначити підсудному більш м’яке покарання, ніж передбачено законом. Відтак інспектора засуджено до двох років позбавлення волі.

Зі слів Романа Юсипіва, засуджений уже на волі, оскільки з часу затримання (грудень 2008 року) минуло два роки. Прокурор звернувся до апеляційного суду області із апеляцією, в якій оскаржує вирок у зв’язку із м’якістю покарання. Отже, попереду розгляд справи апеляційною інстанцією. Про результати цього розгляду «Свобода» повідомить читачів додатково.

Між тим, сам засуджений, який під час судового розгляду не визнавав вини, вироку суду не оскаржив.