Пам’ять про загиблих афганців з Тернопільщини- ніде зберігати

День виводу військ з Афганістану, відсвяткують 15 лютого ветерани тієї війни, їхні родини, а також родини хлопців які не повернулись. Відбудеться і святкування, на яке запрошують й охочих тернополян, – пише “20 хвилин”

Разом з тим, цьогорічні заходи не такі як попередні роки, бо люди не зможуть відвідати обласний музей пам’яті загиблих Афганців. Наразі він просто припинив своє існування.

“Планують знести”

Майже дві тисячі молодих чоловіків “кинула” радянська влада в гущу військових дій в Афганістані. Більшості з них вдалось вціліти, але півсотні загинули. Про них пам’ятають рідні і близькі. Також пам’ять про полеглих з Тернопілля жила в музеї пам’яті загиблих на Афганській війні, який працював на вул. Крушельницької. Його у приватному будиночку в 1995 році заснувала родина загиблого на війні тернополянина Тараса Протасевича, іменем якого до речі назвали одну з вулиць міста.

– Сьогодні музей, чи кімната пам’яті, як я його називаю, не працює бо приміщення де він розміщений – в непридатному стані. На весну його планують знести, – пояснює засновник музею, батько загиблого вояка, Любомир Протасевич. – Іншого приміщення, на жаль, знайти не можу. Частину речей передав ветеранам Афганістану. Вони планують, як я зрозумів у краєзнавчому музеї обладнати виставку. Але поки все застигло, бо гроші потрібні.

Виставка, яку планують облаштувати в краєзнавчому музеї, буде стосуватися військових дій в Афганістані і там не буде експозиції присвяченої пам’яті загиблих, зауважує пан Любомир.

“Прикро і боляче”

У тому ж музеї, який припинив своє існування саме пам’ять про вояків була на першому місці. Усі стіни приміщення були завішані фото тих хто не повернувся, поетичними та прозовими словами печалі, пам’яті й любові. Художнє та декоративне оформлення приміщення здійснював сам засновник. Чоловік та його дружина, як зізнались, практично жили тим, що опікувались музеєм.

– Ті фотографії збирала моя дружина, – розповідає пан Протасевич. – Вона їздила районами, селами до родин загиблих юнаків і збирала знимки. Також привозила їхні медалі, але їх згодом родини забрали назад, бо держава почала виплачувати гроші сім’ям власників. Прикро і боляче, що зараз це все просто пропаде. Бо ж людям ця кімната пам’яті була потрібною і важливою. До неї приходили родичі і близькі загиблих, збирались батьки хлопців, які не повернулись додому. Екскурсії ходили і зі шкіл, і з інститутів. Та й небайдужі тернополяни приходили дізнатись більше про афганців.

Втілена у фотографії, ордени та надруковані імена пам’ять повинна вижити вважає чоловік. Саме тому Любомир Протасевич намагається знайти нове місце для музею, але поки що безуспішно. Багато для того, щоб пам’ять “жила” – не потрібно. Лише вільне приміщення площею не більше 20 квадратних метрів у зручній місцині, аби туди могли приходити люди. Тож чоловік сподівається, що серед тернополян знайдуться небайдужі, які можуть допомогти знайти вільне приміщення. Радий буде чоловік й розумній пораді, яка дозволить знайти вихід з ситуації. Зателефонувати до Любомира Протасевича можна за номерами 52-57-70 або 068-147-41-32.

“Запрошують до пам’ятника”

Щодо святкувань 22-ї річниці виводу військ з Афганістану, то вони розпочались ще 10 лютого з виступу в “Березілі” гурту патріотичної пісні “Долг”, учасники якого самі воювали в Афганістані. Основні заходи запланували на 15 лютого.

– Ми запрошуємо ветеранів Афганістану, їхні родини, родини хлопців які загинули в боях та й просто тернополян до пам’ятника Воїнам-афганцям, – каже голова обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану Віктор Місько. – Там на 12-ту годину запланований мітинг-реквієм. Потім, також біля пам’ятника пройде зустріч афганців, працюватиме польова військова кухня. Захід триватиме декілька годин. Допомагають нам наша військова частина і мерія.

Подібні заходи, як повідомив пан Місько, пройдуть й в районах нашої області.

Довідка

Бойові дії в Афганістані тривали 10 років і закінчились повним виводом військ 15 лютого 1989 року. За офіційними даними в бойових діях прийняли участь понад 1700 жителів Тернопільської області. Двоє людей вважається загиблими безвісті. Загинули ж під час боїв – 48 наших земляків. Більшості з них не було й 20-ти років.