Церкву, проти будівництва якої виступили тернополяни, не будуватимуть

Нещодавно “Погляд” публікав “Колективну скарга меру Тернополя від мешканців будинків № 8, 10 по вул. А.Корольова, та №9 по вул. Р.Купчинського”. Кіпіш, який підняли тернополяни, дав результат.

Церкву, яка стала причиною конфлікту між жителями кількох будинків на вулицях Корольова та Купчинського і представниками греко-католицької церкви таки не будуватимуть. Це вирішили на громадській раді, яку відвідали кілька десятків жителів будинків, спеціальна комісія від міської ради на чолі із заступником міського голови з питань містобудування Богданом Бойком та церковниками. Зібрання відбулось 16 березня на дитячому майданчику, де був закладений хрест і мала будуватись церква.

Конфлікт довкола ще не збудованої церкви розпочався на початку березня. Саме тоді на дитмайданчику, де граються діти з будинків 8 і 10 по Корольова та 9 по Купчинського, встановили та освятили хрест, біля якого мала вирости церква. Жителі цих будинків виступили категорично проти будівництва.

— Ми не проти церкви, ми проти взагалі будь-якого будівництва на цій території, — каже жителька Корольова, 10 пані Світлана. — Тут відпочивають і бавляться наші діти, це єдине сонячне місце в районі трьох будинків. Крім того, зовсім близько є греко-католицький храм Святого Архістратига Михаїла, в який більшість наших жителів і ходить. Навіщо тут ще одна церква? Якщо вже так хочуть її будувати, то через сто метрів є поле.

Жінка розповідає, що про будівництво нового храму і встановлення хреста їх ніхто не попереджував, на службі Божій в церкві Михаїла про це не говорили.

— Якось таємно все це було зроблено. Тихенько поставили той хрест, тихенько освятили. Якщо закладають нову церкву, то така подія має проходити урочисто, з парафіянами. А коли ми вийшли до священиків розпитати, що це вони роблять, то вони нічого не пояснили, сіли в машини і поїхали. Можна сказати, втекли від нас, — продовжує пані Світлана.

Жителі прилеглих до дитячого майданчика будинків одразу після цього створили ініціативну групу, зібрали понад триста підписів проти будівництва церкви і написали колективну скаргу міській владі Тернополя. На основі цих дій мерія вирішила створити спеціальну комісію.

— Рішенням сесії міської ради від 17 червня 2010 року церкві було надано в постійне користування земельну ділянку в цьому місці площею близько шести соток для будівництва храму. Так що всі документи в церковників справді є. Але раз жителі незадоволені, треба знайти якесь рішення, компроміс, який би задовольнив усіх, — сказав на виїзній комісії Богдан Бойко.

Не всі жителі будинків, біля яких дитячий майданчик, проти будівництва храму. Кілька мешканок району розповіли газеті, що вони були б раді, якби поруч із будинком виросла нова церква.

— Храм Божий ніколи не завадить, воно б і для дітей було добре, може, вихованіші та добріші стали б. Просто зібралися тут тільки ті люди, які проти цього, а є ж багато тих, що за, — розповіла жителька Корольова, 10, яка не забажала називати своє ім’я. — Люди не думають, що вони роблять.

Представники церкви розповіли, що ще з 2007 року вони планують будувати храм у цьому районі. За законодавством десятка чоловік достатньо, щоб зібрати й організувати парафію та будувати церкву. І десять людей вони знайшли.

— Документи на будівництво цієї церкви, яка має називатися церквою Святої Варвари Великомучениці, збирали три роки. Є документ, який засвідчує право на будівництво храму на цій території, — розповів отець Василь Чамарник. — Але ми хочемо будувати церкву, а не конфлікти. Раз люди не хочуть тут храму — добре, але тоді ми просимо міську раду, щоб допомогли нам і виділили землю в іншому місці.

Заступник міського голови пан Бойко запевнив, що влада постарається знайти інше місце для храму. І на цей раз будівництво обов’язково буде погоджене з жителями мікрорайону, в межах якого буде виділена земля.

Кількість жителів Тернополя постійно зростає, люди із сіл переїжджають до міста, мікрорайони розбудовуються. І церква так само постійно повинна дбати за своїх громадян, щоб вони були забезпечені храмом та парафією, — сказав на завершення диспуту отець Василь.

— У тому, що сталося, може, й наша вина є, бо ми недостатньо проінформували жителів будинків про наші наміри, — визнає отець. — Але ми хотіли зробити якнайкраще і думали, що це місце стане місцем молитви, спокою, любові. Та воно стало місцем протиріччя. Церква Святого Михаїла велика, людей туди ходить багато, священик не має змоги приділити увагу та поспілкуватися зі всіма. Зійшлися на думці, що треба робити менші церкви, свого роду каплички, де з одного-двох будинків могли би сходитися люди, а священнослужителі відправляли дві-три літургії за потребою. Зрештою, священик мав би змогу вислухати всіх, усім зарадити. Такою була наша ціль. А до чого ми дійшли? Якщо раніше церкви забороняли будувати комуністи й атеїсти, то тепер це роблять вірні християни.

Завершальні слова священика знову збудили бурю емоцій у людей, і почалася нова сварка, хоч питання начебто вирішили.

Інеса ГОЛОЯД.

«Вільне життя плюс»