Голова Тернопільської обласної ради підбив підсумок роботи за два роки

15 березня 2009 року відбулися дострокові вибори до Тернопільської обласної ради, а вже за два тижні, 26 березня, новоспечені депутати обрали нового голову. Ним став представник фракції ВО “Свобода” Львівської облради Олексій Кайда.

Відтоді  промайнули два роки. За цей час область пережила ще кілька виборів, чотирьох голів облдержадміністрації, проте облрада завжди була таким собі осередком певної стабільності регіону. За цей час була проведена рекордна в країні кількість сесій та прийнято найбільше рішень. Але чи задоволений сам голова діяльністю найвищого в області органу місцевого самоврядування? Про це ми й вирішили поспілкувалися з Олексієм Кайдою…

Голова облради зустрів нас у нещодавно відремонтованому кабінеті з портретами Степана Бандери та Романа Шухевича на стіні. Потім провів до “захристя”, де власноруч приготував каву. У такій невимушеній обстановці й відбулася розмова.

— Пане Олексію, нещодавно ви відзначили “молодіжний” ювілей — 40 років, з яких два останніх віддали Тернопіллю. Чи виправдав наш край ваші сподівання, чи збіглися ваші уявлення та надії дворічної давнини з реаліями, наскільки вам вдалося здійснити намічене?

— Ви знаєте, я об’їздив майже всю Україну. Не був лише в Криму, Сумах та Чернівцях, в усіх інших обласних центрах побував, тож можу порівняти. І скажу вам не з точки зору голови обласної ради, а з точки зору пересічного українця: більш затишного міста, ніж Тернопіль, в Україні нема. Може, десь схожа за розміреністю темпу життя та затишком Полтава, але все одно недотягує… Мені дуже комфортно у Тернополі, я фактично з ним зріднився.

Що ж до досягнень, то скажу відверто: два роки тому мої уявлення, насамперед про можливості голови обласної ради, були дещо іншими. Гадалося, що можна більше впливати на процеси в області, а насправді чинне законодавство дуже обрізає повноваження місцевого самоврядування. За будь-якої влади багато розмов точиться навколо посилення ролі місцевих громад, а насправді нічого для цього не робиться. Наприклад, говорять про необхідність формування бюджетів знизу, а насправді цього немає. У нас в області цього року на захищені статті, тобто на зарплати та енергоносії, не вистачає понад 100 млн. грн., які нам недодали з Держбюджету. А, між тим, саме розмір бюджету має основний вплив на діяльність місцевого самоврядування. Хіба може, наприклад, село нині профінансувати будівництво школи? Однозначно не потягне. Як не потягнуть таких витрат і районний бюджет, і навіть обласний. Тому нині місцеві громади абсолютно і цілковито залежні від того, скільки їм вділить Київ. У чому ж тоді самоврядування?

Проте і за таких умов ми намагаємося працювати. Я вже неодноразово казав, і не змучуюся повторювати, про важливість збереження аеропорту для Тернополя. У нас уже є домовленість з владою Харкова (як відомо, це місто будує новий аеропорт до Євро’2012), що устаткування й апаратуру зі старого аеропорту (а вони відпрацювали лише кілька років) харків’яни передадуть нам, а на додаток ще й три монітори. Причому безкоштовно!

Ще одним важливим досягненням за цих два роки вважаю покращання іміджу Тернопілля. Ми всюди активно “світимося”: беремо участь у багатьох  різних програмах, виставках та грантових проектах, і тепер з нами радяться на найвищому рівні, враховують наші пропозиції, а це для області дуже важливо.

— Існує думка, що період “варягів” на Тернопіллі за часів української незалежності розпочався з обрання саме вас, на той час львів’янина, головою Тернопільської облради. Мовляв, після цього в Києві побачили, що сюди може приходити будь-хто, і почали призначати на керівні посади немісцевих. Як вважаєте, коли в край приходять такі кадри, то це благо для цього краю чи насамперед свідчення серйозного дефіциту місцевої еліти?

— Давайте не будемо забувати, що ще до приходу в обласну раду “Свободи” головою ОДА був призначений “варяг” із Закарпаття. Та й у сусідній Львівщині до недавнього часу голови і обласної ради, і облдержадміністрації були вихідцями з Тернопільщини, та й сьогодні… На мою думку, суть не в тому, де хто народився, найголовніше — по-перше, мета, яку ставить перед собою новопризначена людина, а, по-друге, чи стає людина патріотом того краю, в який її призначили. Усе залежить від психотипу людини та її поглядів на життя.

— А на скільки відсотків ви себе відчуваєте уже тернополянином, а на скільки — ще львів’янином?

— Найперше я себе почуваю українцем, представником величної нації. Але якщо я свої виступи де-інде — у Києві, Львові чи ще десь — починаю з фрази: “У нас, на Тернопіллі…”, то висновки робіть самі. А загалом це питання дуже провокативне, адже якщо я, припустимо, скажу, що відчуваю себе тернополянином, — люди не повірять; скажу, що львів’янином, — образяться, а скажу, що народився у Бердянську, то прийде один всім відомий нардеп і буде кричати, що “варяга” прислали. Скажу ще раз: мені комфортно у Тернополі.

— На торішніх місцевих виборах “Свобода” отримала велику підтримку в Західній Україні. Ваші однопартійці очолили ще дві облради — Львівську та Івано-Франківську. У стосунках з Кабміном, центральною владою ви відчуваєте себе на рівні з іншими областями чи свого роду ізгоями?

— Якщо пригадуєте, то відразу після виборів 2009-го року я, тоді ще кандидат на посаду голови облради, зустрічався з усіма фракціями, крім одної, і задекларував свої принципи: мухи — окремо, котлети — окремо. Тобто я завжди розділяю політику й господарку і не змішую цих понять, як це прийнято загалом в Україні. Тому до того ж Кабінету Міністрів не захожу з партійним прапором чи плакатом із гаслами. Я передусім  — голова облради, який представляє цілий регіон, і відстоює інтереси людей цього регіону незалежно від їх партійної приналежності чи політичних поглядів. Тому стосунки з центром ділові і нормальні. Хоча, звичайно, і в Києві трапляються заангажовані чиновники, яких коробить при одній згадці, що я представляю Тернопілля і “Свободу”, проте і з ними знаходжу порозуміння.

— Ми пам’ятаємо ваш виступ на Раді регіонів…

— Справді, я виступав на першому засіданні Ради регіонів. Тодішній голова ТОДА Ярослав Сухий, як побачив, що я йду до трибуни, опустив голову ледь не під стіл. А коли я представився головою Тернопільської облради, то по залі пішов шумок. Це нині нас уже троє, а тоді я на всій Раді один був від “Свободи”. Коли ж почав виступати, говорити про проблеми “Ватри”, повернення ПДВ, ремонт доріг, та хіба це була політика? Ні, просто ці проблеми озвучив представник “Свободи” — і не більше. Відтак ці проблеми “бралися на олівець”, і я гадаю, що у поверненні ПДВ для нашого підприємства “Бортнетце”, і у тому, що це підприємство залишилося на Тернопіллі, є й моя скромна заслуга.

— На тих же місцевих виборах докорінно змінилася конфігурація деяких райрад — їх очолили представники Партії регіонів. Як вам працюється з ними?

— Ну, в нас немає такої чіткої вертикалі, як у виконавчій владі. Голови райрад мені не підпорядковуються, і навіть у своїх розпорядженнях для районів я змушений використовувати слово “рекомендувати”. Але скажу, що жодної ворожнечі ані з райрадами, ані з обласною та райдержадміністраціями у нас немає. Я, на відміну від деяких нардепів, округ собі під вибори’2012 не готую і область на “білих” та “чорних” не ділю. Ми ж вирішуємо спільні проблеми: ремонт доріг, недофінансування, підготовку до Євро’2012…

— А є якась надія “прив’язати” Тернопіль до Євро’2012?

— Та перед місцевими виборами дехто так продзижчав вуха темою Євро’2012, що можна подумати, що у нас в місті відбудуться матчі чемпіонату (сміється — ред.). А якщо серйозно, то надія є: Тернопіль включений до переліку десяти міст, у яких можуть базуватися команди-учасниці. Але у нас дуже потужні конкуренти — Трускавець, Івано-Франківськ… І вони працюють, не покладаючи рук, а у нас дуже багато проблем, і головна з них — відсутність бодай одного п’ятизіркового готелю. Якщо стадіон можна реконструювати, дорогу до Львова — відремонтувати, то п’ятизірковий готель — самі розумієте…

— Остання повноцінна сесія обласної ради відбулася ще на початку січня, адже потрібно було приймати бюджет. А ще раніше, відразу після місцевих виборів, склалася така ситуація, що рада не має постійної більшості, а, отже, практично є неефективною та недієздатною. Який вихід ви бачите з цього глухого кута? І якщо на таку раду нема ради, то, може, її варто розпустити?

— Ви знаєте, я розпуску не боюся. Ще перед Новим роком я заявляв, що поки в облраді не будуть представлені нові депутати на заміну тим, які обрані до інших рад (а таких близько двадцяти), я не буду скликати сесії. Ця проблема лежить у винятково політичній площині. Обласна рада, ціла наша область нині стали заручниками одного хлопчика, який очолює обласну ТВК (він представляє Комуністичну партію) і який бавиться у політику. Або точніше — це бавляться ним. Утім, робота облради — це не лише сесії. Працюють постійні депутатські комісії облради, її апарат, тож рада абсолютно дієздатна. А коли відбудеться сесія? Ну що ж, зачекаємо, час є. Знаєте, яку відповідь нам надіслала обласна прокуратура, коли ми попросили дати правову оцінку ситуації? Що вони не вбачають перешкоди для роботи облради. Мовляв, облрада має кворум, дві третини депутатів діючі. Ну, а те, що двадцятьом депутатам, за яких також голосували люди, не дають можливоств нині працювати, то… Дивна “логіка”, але нічого, ми працюємо…

— Які пріоритети ви бачите для нашої області на 2011-ий рік?

— На мою думку, для Тернопільщини є два стратегічні напрямки розвитку: це агропромисловий комплекс і туристична галузь. Від них потрібно відштовхуватися. Решта залежить від наявних коштів, але це тема, з якої ми починали…

Розмовляв Денис Лучка