«Радянська медична система себе вичерпала. Треба рухатися до більш досконалої», – головний лікар Тернопільської лікарні №2 Віктор Кміта

В осінь Україна ввійшла без медичної реформи. Або, зважаючи на спротив суспільства, її ідеологи не мають відваги, або зрозуміли, що це не той випадок, коли ситуацію врятує рубання з плеча. І все ж запитання залишаються відкритими. Одне з них – як справа з госпітальними округами, на які поділено область, а це Тернопільський, Кременецький, Чортківський та Бережанський? Редакція газети “Сільський господар плюс” запросила до розмови заслуженого лікаря України, головного лікаря Тернопільської комунальної лікарні №2 Віктора Кміту. Очолюваний ним лікувальний заклад визначений базовим у Тернопільському госпітальному окрузі, до якого, згідно з постановою Кабінету Міністрів, входять м. Тернопіль, Тернопільський, Підволочиський райони, частина Збаразького, Зборівського, Теребовлянського і Гусятинського.

– Вікторе Вікторовичу, як позначилося на діяльності міськлікарні №2 надання статусу базової лікарні Тернопільського госпітального округу?
– Наш лікувальний заклад працює поки що у звичному режимі. Постанова Кабміну про створення Тернопільського госпітального округу є, з кожного району, який входить в округ, делеговані люди до складу госпітальної ради, але поки відповідні закони про медичну реформу не прийняті, ця модель не діє.
– Хто визначатиме долю спеціалізованих лікувальних закладів, комунальних лікарень, які зараз умовно перебувають у межах госпітального округу?
– Госпітальна рада і територіальні громади, на території яких є ці заклади. А спеціалізовані лікарні, такі, як онкологічний, протитуберкульозний, шкірвендиспансер, діятимуть за своїми профілями.
– Міськлікарні №2 доведеться обслуговувати вдвічі більше пацієнтів?
– У випадку прийняття необхідної законодавчої бази, це буде лікувальний заклад вторинного рівня зі стаціонаром для 430 тисяч населення. Вони отримають прямий і значно простіший, ніж зараз, доступ до висококваліфікованої медичної допомоги. Обслужити таку кількість пацієнтів нам під силу. У нас за всіма сучасними вимогами обладнаний пологовий будинок, в якому приймають понад 3 тисячі пологів у рік, а можемо приймати і більше 5 тисяч. Наш медзаклад – єдиний в області, де впроваджено найсучасніші методи гінекологічної допомоги, є сучасна діагностична апаратура – комп’ютерний томограф, МРТ. Хірурги міськлікарні №2 роблять у межах 7 тисяч операцій у рік, а відділення серцево-судинної та рентгенендоваскулярної хірургії надає допомогу не тільки жителям Тернопілля, а й інших областей.
– Районні лікарні, що визначені центрами госпітальних округів, не мають тих можливостей, якими володіє ваш заклад. Але держава вже мала б подбати про відповідне їх оснащення…
– Мова йде про надання кожному головному спеціалізованому закладу госпітального округу по 50 мільйонів гривень цільових бюджетних коштів для покращення лікувально-діагностичної бази. Але це можливо, знову ж таки, якщо буде прийнята медична реформа.
– Якщо врахувати навантаження, з яким зіткнуться поліклініки та стаціонари базових лікарень госпітальних округів, і дорожнечу сучасного обладнання, то 50 мільйонів не так багато…
– Як сказати. Сучасний рентгенапарат коштує 5 мільйонів гривень. Отож, 50 мільйонів – це була б хороша інвестиція. За останні десятиліття таких ресурсів для удосконалення лікувально-діагностичної бази з бюджету лікарня не отримувала.
– І чи отримає? Вам, очевидно, відомі проблеми, з якими зіткнулася більшість районних та сільських лікарень – критична ситуація з виплатами заробітної плати…
– Державної субвенції на зарплату нашому більш як тисячному колективу вистачило так, як і всім іншим медичним закладам області, – лише до половини липня. Але завдяки Тернопільській міськраді, труднощів із зарплатами не відчуваємо.

А щодо іншого, то однозначно можу сказати лише одне: радянська медична система себе вичерпала. Треба рухатися до кращого, якіснішого, більш досконалого. Та головне – кожна людина повинна відповідально ставитися до свого здоров’я. Якщо цього нема – не допоможуть ні інвестиції, ні реформи.

Розмовляла Ганна МАКУХ для газети “Сільський господар плюс”