У Тернополі видали книжку про тих, хто рятував від «мирного» атому

Книгу-реквієм «Не стихає Чорнобильський біль» — хроніку подвигу чорнобильців Тернопільщини презентували цим днями у «Бункермузі».

Її упорядники — Микола та Надія Ротмани, редактор — Володимир Барна. Видрукував це великоформатне видання на більш як двохста сторінках «Терно-граф». У книжці вміщені спогади та інтерв’ю з учасниками ліквідації аварії на ЧАЕС, досі невідомі факти, архівні світлини, історії людей. Кожний розділ присвячений окремому району Тернопільської області. Вперше поіменно зібрані всі, хто долучився до порятунку від радіоактивної катастрофи. Наразі «Не стихає Чорнобильський біль» — унікальна книжка про чорнобильців області.

Заступник голови обласної організації інвалідів ВГО «Союз Чорнобиль України» Олександр Деркач розповів, що заслужений журналіст України Микола Ротман із ентузіазмом відгукнувся на ідею написати книжку про чорнобильців. Збір інформації для неї був дуже важкою та клопіткою роботою, адже треба було поспілкуватись із багатьма людьми, опрацювати матеріали.

— Для батька робота над цим виданням була дуже важлива. Коли він потрапив до лікарні, першим проханням було принести рукопис книжки. На жаль, на вичитку він уже не мав сили, — розповідає Надія Ротман. — Разом із моїм братом Олександром вони їздили по населених пунктах області та брали інтерв’ю в чорнобильців. Тож ця книжка — наша сімейна робота. Я приєдналась до праці над виданням пізніше, коли долучилась до його дизайну й добирала ілюстрації. Загалом у створенні книжки взяло дуже багато людей.

Журналіст і громадський діяч Володимир Барна працював над книжкою, коли Микола Ротман відійшов у засвіти. Розповідає, тоді третина видання уже була зверстана.

— Можливо, коли Микола Ротман почав працювати над книжкою, докінця не розумів, який тягар звалив на себе. Це не просто книжка спогадів, це книга-реквієм. Багато з тих людей, котрі згадані в ній, уже не з нами — відійшли у засвіти. Микола хотів їх усіх зафіксувати… На мою думку, ця книжка має бути в кожному навчальному закладі, бо як ще можемо віддячитись чорнобильцям за те, що ми ще живі? Якби не вони, то катастрофа була б набагато масштабнішою. І скільки книжок ми не видавали б про Чорнобиль, їх буде мало.

Анна Золотнюк.

Фото авторки.