Як Росія послабляла визвольний рух на Західній Україні

21 жовтня 1947 року почалося масове вивезення жителів Західної України  у Сибір — Операція «Захід». Головним завданням операції було послабити український визвольний рух на Західній Україні. Протягом доби виселили 26 644 родини, загалом 76 192 осіб: 18 866 чоловіків, 35 152 жінки та 22 174 дитини. На всіх них чекали каторжні роботи в копальнях і колгоспах Сибіру. Протягом довгої дороги на Північ 875 виселенців намагалися втекти з ешелонів, але 515 із них було схоплено. Такими були дані офіційних звітів МДБ. А в документах українського підпілля фігурувала цифра 150 тис. вивезених осіб. Свої вчинки карателі прикривали ще й гаслами боротьби з куркулями. Майно виселенців передали колгоспам. Проте навіть радянська статистика свідчить, що виселені,  із Тернопільської області, мали по одній (зрідка дві) корови на подвір’я, 22 % із цих господарств — по двоє коней, лише третина — по свині й тільки чверть — плуги та борони. «Ворогами трудящого люду» зробили звичайних селян.
Відповідно до постанови РМ СРСР № 3214 від 10 вересня 1947 року виселяли насамперед «родини учасників банд ОУН, пособників учасників ОУН та членів їхніх родин, куркулів-націоналістів та їхні родини».  Людей планували перевозити із 86 залізничних станцій західних областей України (за винятком Закарпатської). У Львові, Чорткові, Дрогобичі, Рівному, Коломиї та Ковелі було утворено 6 збірних пунктів для прийому сімей «націоналістів» та відправлення їх звідти на спецпоселення.

3 жовтня 1947 р. генерал-лейтенант Василь Рясний затвердив «план заходів МВС СРСР по перевезенню спецпереселенців із західних областей УРСР». Спочатку планувалось депортувати 75 тис. осіб (25 тис. сімей). Згодом МДБ СРСР збільшило планову цифру до 100 тис. осіб. Для проведення виселення був утворений оперативний штаб, який очолив комісар міліції 2-го рангу М. Дятлов. З 15 жовтня штаб дислокувався у Львові, куди зі східних областей прибували оперативні працівники. Депортованим дозволяли брати із собою найнеобхідніші предмети, дрібний господарський реманент, продукти харчування. Для кожного була встановлена норма харчування з розрахунком на добу: 500 г хліба, 60 г риби, 10 г жирів, 10 г цукру . Виселення здійснювали 13 тис. 592 працівники каральних органів. До акції залучили комсомольський та партійно-господарський актив. До списків осіб на виселення, поспіхом складених секретарями сільрад, потрапило багато осіб, що не були близькими родичами повстанців. За матеріалами справ, заведених на повстанців, «підривна» діяльність їх родичів часто взагалі не була встановлена. Для уникнення нападів з боку частин УПА війська МДБ патрулювали дороги, перехрестя та залізничні станції. Деякі сім’ї, попереджені підпіллям напередодні депортації, сховались у лісах. До акції з виселення було залучено гужовий транспорт та автотранспорт, засоби зв’язку. Депортація завершилася 26 жовтня 1947 р. Із 7 західних областей України у 44-х залізничних ешелонах було вивезено 77 тис. 791 особу (26 тис. 332 сім’ї), з них 18 тис. 866 чоловіків, 35 тис. 441 жінку, 22 тис. 279 дітей. Серед виселених родин переважали селяни-середняки – основа традиційної господарської структури західноукраїнського села. Станом на 1 січня 1948 р. їх розселили в різних регіонах СРСР: Омська область – 4 тис. 370 сімей, Казахська РСР – 3 тис. 133 сім’ї, Молотовська область – 2 тис. 991 сім’ю, Челябінська область – 2 тис. 788 сімей, Іркутська область – 1 тис. 924 сім’ї, Красноярський край – 536 сімей, Читинська область – 453 сім’ї]. Депортовані працювали у вугільній промисловості, на підприємствах, лісозаготівлі та в сільському господарстві.
Доповідна секретаря Тернопільського обкому КП(б)У  І Компанця секретареві ЦК КП(б) У Л. Кагановичу про результати виселення родин активних оунівців у  Сибір та реагаування на це  різних груп населення області після 21 жовтня 1947 року мовою оригіналу.

СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО  (мовою оригіналу)

Секретарю ЦК КП(б)У товарищу Кагановичу Л.М.

Докладная записка о проведенной работе по выселению семей украинско-немецких националистов по Тернопольской области и в связи с этим реагирования различных групп населения. К моменту выселения семей украинско-немецких националистов проведена большая подготовительная работа  по оформлению личных дел на выселяемых, разработан  план проведения операции, изъятия этих семей, по изысканию и растановке сил и средств. За два дня до операции в обкоме КП(б)У было проведено совещание первых секретарей ГК и РК КП(б)У и  начальников  райатделов МГБ. Для проведения этого мероприятия   были мобилизованы все автотранспортные средства области, гужтранспорт, средства связи. В проведении операции участвовало 4080 членов и кандидатов ВКП(б)У, более 14 тысячи безпартийных активистов райцентров и сел, 7900 подвод, а всего участвовало 25 980 человек, не считая бойцов и работников МГБ. Характерно отметить, что ни в одном районе области не отмечено случаев отказа местного актива от участия и операции по выселению.

С 19 по 20 октября первыми секретарями райкомов КП(б)У   и начальниками райотделов МГБ проводиась вся подготовительная работа, связанная  с проведением  операции, а накануне операции, в ночь на 21 октября, в райкомах КП(б)У  проведены инструктивные совещания районного партийного и советского актива совмесно  с оперативным составам МГБ. После  совещаний партийно-советский актив совместно с оперативниками МГБ немедленно направились в соответствующие села. По прибытию в села (в 3-5 часов утра) проводились краткие совещание с ранее намеченным сельским активом. После чего  оперативным составом МГБ, советско-партийным активом и воинскими подразделениями  сразу преступлено к изъятию семей, подлежащих выселению. Операция повсеместно была начата в 6 часов утра 21 октября и в основном закончилась к 4 часам того же дня за исключением отдельных сел, где в связи с крайне неблагоприятной погодой доставка выселяемых на станции погрузки задержалась на несколько часов.   В связи с снежными заносами выделяемый автотранспорт использовался частично, выселяемые доставлялись на станции погрузки преимущественно гужевым транспортом.

Всего по области выселено 5053  семей, в них 13174 человек, что на 253 семьи больше предусмотренных планом, в том числе мужчин 3211, женщин 6581, детей до 15 — летнего возроста — 3382. В том числе семей, в которых имелись члены  осужденные за бандитизм  –  2491, семей нелегалов  –  879, в том числе семей кулаков  –  309, середняков — 395, служащих — 10. До начала операции тайна о предстоящем выселении в районах была сохранена. Население  о выселении узнало через час — два  после начала операции, однако кое-где сведения о выселении просочились, в результате чего в момент операции не обнаружено  (скрылось) 97 семей, из них 53 семей, которые находились в нелегальном положении.   В силу крайне неблагоприятной погоды и большой концентрации людей при погрузке в эшелоны, а также плохой оперативности комендантов эшелонов, некоторые   выселяемые  этим  воспользовались  и совершили побег. Всего сбежало 7 человек, из них 4 женщины, принятыми мерами розыска бежавших поймано 5.

Сельский актив и часть населения сел активно оказывали помощь по высилению, без всякого  промедления предоставили свой гужевой транспорт, помогли грузить имущество выселяемих, указывали местонахождение семей, скрывавшихся от выселения, и где последними спрятано имущество. После вывоза из сел семей, партийно-советским активом были проведены собрания и совещания крестьян, на которых населению были разъяснены мотивы выселения семей бандитов и бандпособников. Случаев расхищения, присвоения имущества и мародерства при проведении операции не отмечено.

Секретарь Тернопольского обкома КП(б)У (Компанец)

Доповідна секретаря Вишневецького райкому КП(б)У  Агеева секретареві Тернопільського обкому КП(б) У Компанцю про результати виселення родин активних оунівців у  Сибір та реагаування на це  різних груп населення області після 21 жовтня 1947 року мовою оригіналу.

Совершенно секретно (мовою оригіналу)

Секретарю Тернопольского обкома КП(б)У И. Компанецю

Докладная записка о проведенной работе по выселению семей украинско-немецких националистов по Вишненвецкм районе .С 19 по 20 октября первым секретарям Вишневецкого  райкома КП(б)У   и начальниками райотделов МГБ проводилась вся подготовительная работа, связанная  с проведением  операции, а накануне операции, в ночь на 21 октября, в райкоме КП(б)У  проведена инструктивное совещание районного партийного и советского актива совмесно  с оперативным составам МГБ. После  совещания все немедленно направились в соответствующие села. По прибытию в села (в 3-5 часов утра) проводились краткие совещание с ранее намеченным сельским активом. После чего  оперативным составом МГБ, советско-партийным активом и воинскими подразделениями  сразу преступлено к изъятию семей, подлежащих выселению. Операция повсеместно была начата в 6 часов утра 21 октября и в основном закончилась к 10 часам того же дня. Всего по Вишневецком районе  выселено 218  семей, в них 467 человек, что на 18 семьи больше предусмотренных планом, в том числе мужчин 86, женщин 246, детей до 15 — летнего возроста —  135. В том числе семей, в которых имелись члены  осужденные за бандитизм  –  131, семей нелегалов  –  63, в том числе семей кулаков  –  19, середняков — 9.  Случаев расхищения, присвоения имущества и мародерства при проведении операции не отмечено.

Секретарь Вишневецкого райкома  КП(б)У (Агеев)

21 жовтня 1947 року з містечка Вишневець до дванадцятої години ранку було вивезено 47 сімей, з них 116 людей, на 6 сімей більше, ніж заплановано, в тому числі чоловіків 21, жінок 65, дітей — 30.

Спогди виселених у Сибір Островських Юрія та Єви, жителів  смт, Вишнівець Збаразького району, Тернопільської області.

«У шостій ранку страшний стукіт в двері і крик «ОТКРОЙ». Ми вже знали що будуть виселяти, але не знали коли. Майже вже пів року, коло нас постійно крутились місцеві сексоти. Адже три моїх сини були засуджені визволителями, два на вищу міру покарання, але потім замінили на 25 років строгого режиму. З нами проживала молодша дочка, яка навчалась вже другий рік в інституті у Кременці. Сексот сусід постійно про неї у нас запитував запитував, коли приїде, чи часто навідується. Я наказував їй майже не приїздити до нас, а сам доставляв продукти і гроші. А тут в цей страшний день, я подякував Богу, що з нами не було дочки. Варвари увірвались до хати і наказали за дві години все зібрати. Їх було шість, четверо чужих і два наших прихвостнів, що вислужувались, потім коли я повернувся до Вишневця, вони вже мали великі посади. У моєї Єви затремтіли руки, але наказ влади треба виконувати. Ми почали збиратись. Перше запитання до нас, було “Где дочь?”. Я відповів що вона з нами не проживає, а навчається. “ А, сбежала, ничего быстро разыщим. Доставим к вам на новою родину».  Мені почали казати що треба і можна взяти з собою. Тоді я запитав, а з тими нашими речами, з хатою, одягом, продуктами? “Не волнуйся. Все пойдет в колхоз, все буден наше. А здесь в твоем доме будут жить руский, а ты пойдеш в Сибирь». Я почав складати свого кожуха, адже там були зашиті гроші на чорний день. “Коля, посмотри, ведь зимой тут холодно, а нам нужно работать, Ты кожух отдай, ведь уже так много набрал, а то все счас заберем». Я остався без кожуха і без грошей. Через годину захотів вийти на двір, та за мною постійно слідкували, щоб щось не заховав від радянської влади для своєї дочки. Один із знайомих, що були в хаті, шепнув мені, щоб я залишив  йомугроші для дочки. Він потім передасть. Ні, не передав, і потім сказав дочці що у нього енкаведист забрав. Збрехав і захотів на чужому горі нажитись. Коли ми склали всі речі,  то сіли на пару хвилин, Ева гірко заплакала, ми поцілували ікону, перехрестились і вийшли з хати просячи Бога помогти вернутись до своєї домівки. Все погрузили на віз і поїхали до товарних вагонів, що везли нас в невідому Росію”.

“Коли приїхали по місцю проживання, то погнали усіх у баню. Всіх скинули у cтарий дерев’яний клуб, пам’ятаю, що сиділи на сцені з речами. Розселили частину у бараки, а частину у землянки. Ми попали у бараки. Стіни бараків дощані, проміжок між дошками заповнений шлаком. Зверху барак був покритий рубіроїдом («толь»). Барак мав три секції: ми і ще десь десять сімей жили у середній секції, у третій жило вісім сімей (близько тридцяти чоловік). Були сім’ї, де шість–сім чоловік. Наша   сім’я складалась з дво: я і мій чоловік Юра. Весь барак міг мати 150 метрів у довжину, а секція –  близько 30 метрів. У кожну секцію вів окремий вхід через невеликий ганок –  сінки. У секції були два  маленькі віконця, тому завжди вдень і вночі  світили світло. Посередині секції стояв  стіл, кругом металеві односпальні ліжка. Дехто спали по двоє на ліжку: на сім’ю з шести чоловік могло припадати тільки три ліжка. На кожну родину видавали по тумбочці. Хто мав скриню, там зберігав свій одяг. Часто одяг просто клали під подушку. Ще били на стіні над ліжком цвяхи, щоб можна було повісити одяг. У кожній секції стояла пічка. Але спочатку спали в одязі, бо було дуже холодно. Прали одяг на вулиці. Коли прибирали в секції, то кожний мив підлогу біля свого ліжка і тумбочки. Ніякого чергування не організовували. Надокучали дуже воші. Наш барак стояв у районі, який називався «Шинний посьолок». Там було ще багато інших бараків. Навіть лікарня там була. Ще той район називали «палаточний» городок, там жили всі переселенці, татари, українці зі східних областей. Всі робили як раби, задурно, а їсти давали мало. Так розбудовували нашими руками Росію. І наглядачами над нами були “старш брати”. Вони сміялися з нас і казали “Построите там рай”.  Через рік нас пересилили місто Осинники Кемеровської області, де проживала велика кількість наших  з Тернопільщини»

ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ смт. ВИШНІВЕЦЬ