Валентин Хоптян ціною тернополян “нагнув” свободівців

Те, що в розвинених країнах вважають форс-мажорними обставинами, в Україні сприймається як традиція. У жовтні США майже три тижні жили без федерального бюджету, що паралізувало роботу державних установ. Для маленької Тернопільщини американські проблеми видаються дитячим лепетом. Область упродовж десяти останніх місяців жила без обласного бюджету 2013 року. Цей факт, без перебільшення, підриває основи місцевого самоврядування. Ініційоване найбільшою фракцією в облраді — ВО “Свобода” — широке громадське обговорення проекту головного кошторису області на цей рік і відмова цих партійців приходити в сесійну залу для затвердження документа стало відповіддю на невизнання повноважень новообраних депутатів облради, з яких 

16 свободівці й три представники “Єдиного центру”. Але днями сталася довгоочікувана подія: облрада поновила роботу.

У лютому 2013 р. ЦВК затвердила новий склад Тернопільської обласної виборчої комісії. Але спроби вдихнути друге життя в облраду нагадували низку фальстартів. Облвиборчком не зміг зібратися більш як десять разів. Його члени від провладних фракцій — ПР, Народної партії та КПУ ігнорували засідання, а отже, не було кворуму. А депутати-свободівці у відповідь майже в повному складі не з’являлися на сесії обласної ради, вимагаючи від керівництва облдержадміністрації припинити підступну практику — давати команди однопартійцям не приходити на засідання облвиборчкому. Депутати від ВО “Свобода” не погоджувалися виконувати умови, які запропонував іще на початку року голова облдержадміністрації Валентин Хоптян, — проголосуйте за обласний бюджет-2013, і ми одразу посприяємо в доукомплектуванні облради. Вони наполягали, щоб спершу в сесійну залу було введено 19 новообраних депутатів, після чого затвердити обласний бюджет і невідкладно провести вибори голови облради з когорти своїх представників (після обрання Олексія Кайди народним депутатом ця посада залишилася вакантною). Депутат від ВО “Свобода” Степан Кондира згодом сміливо й відкрито оцінив позицію колег-однопартійців як “недостатньо продуману”, що призвело до “ручного керування бюджетом з боку облдержадміністрації”, і вийшов із фракції.

Зрештою ЦВК забажала самостійно ухвалити рішення про заміщення депутатів Тернопільської облради, які стали депутатами інших рад. У квітні вона звернулася до Державного архіву Тернопільської області з проханням надати копії виборчих документів. Але архівна установа відмовила ЦВК у задоволенні її законних прав, пославшись на те, що виготовлення копій є платною послугою і потребує певного часу (більш тривалого, ніж 15 днів). Центрвиборчком поскаржився до Генеральної прокуратури — і порушення було усунуто.

На керівництво облдержадміністрації, яке ВО “Свобода” звинувачувала у блокуванні роботи представницького органу Тернопілля, чинили тиск народні депутати від цієї політичної сили. У березні ц.р. з трибуни Європарламенту їх підтримав депутат із Польщі Павел Коваль. Та паралельно “єдина сила українців”, за сприяння громадських організацій, зібрала 13 тис. підписів жителів Тернопілля під зверненням до найвищих інстанцій — президента України, Генеральної прокуратури та ін. з вимогою “відновлення конституційного ладу на території області”. Ці волання почула і ЦВК, підготувавши постанову про визнання повноважень нових депутатів.

Іншу позицію продемонструвало ВО “Батьківщина”. “Червоні сердечка”, прагнучи реваншу за поразку на позачергових виборах до облради у березні 2009 р., вимагали розпустити недієздатний “регіональний парламент” у новому складі. Ще на початку червня народний депутат, голова обласної організації ВО “Батьківщина” Василь Деревляний подав до Верховної ради проект постанови “Про призначення позачергових виборів депутатів Тернопільської обласної ради”. Його мотивацію важко назвати надуманою — востаннє облрада засідала ще 24 листопада 2012 р. Аргументи для розпуску були підкріплені законом “Про місцеве самоврядування в Україні”, де зазначено, що “сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності — не рідше ніж один раз на місяць”. А якщо сесії ради не проводяться у строки, встановлені цим законом, або рада не вирішує питань, віднесених до її відання, то її повноваження можуть бути достроково припинені (ст. 78 цього ж закону). Але Верховна рада не встигла розглянути питання про розпуск (уже другий!) Тернопільської облради.

Благо, в кінці жовтня обласна виборча комісія нарешті зібралася. Її члени, за винятком двох представників Компартії, проголосували за введення в облраду 19 нових депутатів. Представницький орган Тернопілля доукомплектували, і 31 жовтня довгоочікувана сесія облради таки відбулася. Голова облдержадміністрації Валентин Хоптян, намагаючись зберегти гарний вигляд у політичній грі, в якій найменше йшлося про інтереси обласної громади, навіть назвав відновлене сесійне засідання таким, що “увійде в історію як об’єднуюча сесія, як вихід з кризи…”.

Та порядок розгляду ключових питань залишився таким, який пропонував саме губернатор, — спочатку затвердження обласного бюджету, потім — вибори голови облради. Депутати всіх фракцій майже одноголосно затвердили обласний бюджет на… 2013 р. та доповнення до нього. Раніше обранці від “Свободи” переконували громадськість, що неухвалення бюджету з вини виконавчої гілки влади дає облдержадміністрації можливість розподіляти дотації та субвенції на соціально-економічний розвиток окремих територій у ручному режимі, а отже, створює простір для зловживань. Відтак дивує, що на поновленій сесії свободівці жодним чином не висловили стурбованості з приводу розподілу держбюджетної субвенції в розмірі 5 млн грн між районами і містом Тернополем, а додали голосів для затвердження відповідного розпорядження голови облдержадміністрації.

З усього видно, що депутатів від ВО “Свобода” понад усе цікавило питання виборів голови облради. Вони намагалися довести, що найбільша фракція в облраді таки не втратила значимості. І повторно, після невтішного результату голосування в листопаді минулого року, запропонували кандидатуру нинішнього заступника міського голови Тернополя Василя Хомінця. Своєю чергою голова облдержадміністрації Валентин Хоптян чітко дав зрозуміти, що просування цього питання в роботі облради залежало від волі керівництва виконавчої влади. Губернатор показав, хто справжній господар в області і хто має вирішальний вплив на позицію депутатського корпусу. Згадавши про заслуги цієї людини на посаді голови Лановецької райдержадміністрації (в період президентства Віктора Ющенка), Валентин Хоптян не приховував, що провів конструктивні зустрічі з фракцією “Єдиного центру”, депутати якої торік не додали голосів для обрання Василя Хомінця головою облради, а також представниками інших політичних сил. Результат голосування вразив громадськість — кандидатуру В.Хомінця тепер підтримали не лише союзники “Свободи” від “Нашої України” та УНП, а й опоненти з провладних фракцій — “Єдиного центру”, Народної партії та Партії регіонів. “За” висловилися 87 депутатів із 91, зареєстрованого для участі в голосуванні.

Гранична непоступливість політичних сил у представницькому органі Тернопілля стала повчальним уроком радам інших областей — як не треба працювати. Адже тривале зволікання з вирішенням, окрім бюджету, інших важливих питань, як-от погодження дозволів на користування надрами та надання гірничих відводів, — це відчутний удар по малому й середньому бізнесу, який бажає легально працювати і сплачувати десятки й сотні тисяч гривень до місцевих бюджетів. А відтермінування розгляду галузевих програм, особливо в медицині, що сталося в області, неодмінно позначиться на якості надання послуг населенню, на його здоров’ї. За політичні торги громади краю заплатили надто високу ціну, яка того не варта.

Роман Якель, Дзеркало тижня