Дружина це раб – доводять на Тернопільщині
Вся ця історія розпочалась, як і багато інших, що мали б мати щасливий кінець. Але інколи життя грає за іншими правилами, отож і кінцівки виходять зовсім неочікуваними. Юлія Димитрієва переїхала у Чортків в пошуках свого щастя із Донецької області у 2009 році. Влаштувалась на роботу у одну зі щойно відкритих на той час перукарень нашого міста. Життя потроху налагоджувалось, тим паче, що згодом із власником перукарні Андрієм Гребченком вони зіграли весілля. Але їхній шлюб протривав недовго і в серпні 2012 року пара розлучилася. Не обійшлося без скандалів, зіпсованих нервів і… невиплаченої зарплати. Юлія зосталася зовсім одна у чужому місті, зі зруйнованими мріями та планами на майбутнє, без грошей у кишені та з примарними перспективами.
Усвідомивши, що понад два роки вона працювала задарма, Юлія звернулася до свого вже колишнього чоловіка з вимогою повернути їй заробітну плату. Тим паче, що при влаштуванні на роботу, між жінкою та роботодавцем було укладено трудовий договір, у якому чітко зазначений розмір заробітної плати. Спочатку чоловік-підприємець ніби й не був проти, попросив почекати, але згодом навідріз відмовився виконувати вимогу колишньої дружини. Він мотивував це до банального просто, мовляв: «оскільки ти була моєю дружиною, то й платити нічого я тобі не повинен». Навіть більше, користуючись тим, що жінка родом із іншої області, чоловік порадив їй забути про гроші, адже він у «своєму місті» і у нього тут все «схвачено». Як би це дивно не прозвучало, але більшість жінок, мабуть, здалися б, але Юлія – сильна жінка і вирішила боротись за свої чесно зароблені гроші. Тож для початку вона написала до свого недобросовісного роботодавця (а за сумісництвом ще й екс-чоловіка) заяву із вимогою повернути заробітну плату. Заяву відправила рекомендованим листом й отримала відповідь про його отримання.
Мабуть чоловік не очікував, що Юлія посміє й надалі вимагати свої чесно зароблені гроші, тож наступним його кроком стали погрози. Він неодноразово телефонував нещасній жінці, погрожуючи фізичною розправою. Все це було болісно чути від близької людини, але зціпивши зуби більшість із цих телефонних розмов Юлія записала на диктофон. Від нервового перенапруження вона потрапила до лікарні і це стало останньою краплею. Вийшовши з лікарні вона подалася у Прокуратуру й написала заяву з приводу погроз та невиплаченої заробітної плати. Звідти справу передали у міліцію, де було відкрито кримінальне провадження.
Чим ця історія закінчиться покаже час, але хотілося б вірити, що справедливість все ж таки візьме гору. Підсумовуючи все вище сказане, хотілося б звернутися до всіх жінок із запитанням: «Невже дружина – це раб? Невже у нашій країні ще й досі панують середньовічні закони, згідно з якими жінка ніхто і звуть її ніяк»?
Анастасія Тихович, Чортків
Коментарі вимкнені.