Тернополянин Віталій Барилко бореться за звання «МастерШеф’2»
У кулінарному шоу для кухарів-аматорів «МастерШеф’2» на телеканалі СТБ бере участь 23-річний тернополянин Віталій Барилко. За результатами двох кастингів хлопець потрапив до двадцятки найкращих кухарів України. І хоча проект уже завершився, але передачі ще транслюються по телевізору, тож Віталієві заборонено розповідати про результати шоу, однак охоче він поділився своїми враженнями від зйомок.
– Віталію, як ви зважилися взяти участь у проекті?
– Про проект мені розповіли колеги по роботі, які знають, що я дуже люблю готувати. Тоді подумав: «А чому б не спробувати?» і заповнив анкету на сайті. Через кілька днів мені зателефонували й запросили на кастинг до Києва. Я презентував коронну страву своєї матері – телятину, фаршировану горіхами, під вишневим соусом. Суддям моя страва сподобалася і вони запросили мене на другий кастинг. З-поміж сотні кухарів обирали двадцятку найкращих, відтак і завдання було нелегке: із зав’язаними очима треба було визначити на смак вісім овочів. Я тільки двічі помилився, адже овочі були дуже дрібно нарізані й розпізнати їх було дуже важко. Приємно було, що судді відзначили мій кулінарний талант. Коли повідомили, що я пройшов, – радості не було меж!
– За фахом ви економіст і працюєте в банку. Звідки у вас кулінарний талант і чому не пов’язали своє майбутнє з цим?
– Готувати мені подобалося завжди. Я називаю це мистецтвом малювання овочами. Талант, напевне, успадкував від матері, яка працює шеф-кухарем у ресторані «Джентльмен». Хоча, чесно кажучи, вона не була особливо в захопленні, що я йду на проект. А сестра і батько, навпаки, – дуже зраділи і усіляко підтримували мене. Однак тепер мама є палким прихильником шоу «МастерШеф’2», жодної програми ще не пропустила, вболіває за мене, вказує на мої помилки. У майбутньому я все ж таки старатимуся стати шеф-кухарем.
– Хто вдома у вас готує?
– Зазвичай, мати. Але після шоу я тепер намагаюся готувати щодня, коли є вільна хвилина. Не хочу втратити той рівень, який отримав на проекті. Щоб стати шеф-кухарем, треба не лише вміти смачно готувати, а й придумати якомога більше власних страв.
– Яка кухня вам найбільше до душі?
– Я не виділяю якоїсь однієї кухні, просто вибираю улюблені страви з кожної. Наприклад, я просто обожнюю італійську пасту та десерти, м’ясо по-азійськи, український борщ та вареники.
– Яка страва на проекті вам далася найважче?
– М’ясо з шоколадом. Приготувати азійський соус із арахісової олії, вина, хрону, шоколаду, меду та червоного перцю чилі – справа не з легких, однак цю страву судді визначили найкращою і признали мене капітаном команди. Не особливо люблю готувати солодощі та випічку, це як у хімії: не додаси чогось або щось внесеш своє — і кількагодинна праця може зійти нанівець. Я ж люблю імпровізувати і мені суворо дотримуватися рецепту досить важко. Найбільше мені до душі готувати страви з риби.
– Чи траплялися з вами якісь незвичайні чи курйозні ситуації?
– Проект «МастерШеф’2» – це суцільний курйоз, адже ніколи не знаєш, що готуватимеш. Тобі дадуть набір овочів, деякі з них взагалі вперше бачиш, і повинен зробити шедевр. Пам’ятаю, потрібно було приготувати десерт із різних видів цибулі… А найбільш неприємно було готувати жаб’ячі лапки. Уявляєте – відкривають перед вами бочку, а там плавають жаби! Деякі дівчата з команди навіть боялися брати їх в руки. Щоразу після завершення зйомок програми ми до ранку штудіювали Інтернет та кулінарні книжки. Один з учасників проекту, Олександр Бєлодєд, привіз з собою понад двадцять книг, однак буває, читаєш рецепти, намагаєшся знайти щось таке незвичайне, а тобі страва може не вдатися.
– Чи відчували конкуренцію і заздрість на шоу? Вдалося з кимось потоваришувати?
– Кожен із нас знав, чого прийшов на проект. Ми практично були рівні у своїх можливостях, а тому конкуренція була, але здорова. Заздрісників також вистачало, але я казав, що нічого не маю проти, придумайте свою страву, приготуйте так, щоб судді визнали її найкращою. Це все доволі просто. Хоча з усіма учасниками склалися доволі хороші стосунки, але найбільше я потоваришував з Ігорем Папаяні, Аллою Ковальчук та Тонею Марченко. Ми спілкуємося дотепер.
– Чи не шкодуєте, що взяли участь у проекті? Яким тепер бачите своє майбутнє?
– Звісно, ні! Це просто колосальний досвід, я багато корисного для себе взяв, навчився готувати нові страви та опанував різні техніки нарізки. Через доволі нестандартні завдання я тепер умію готувати страви з продуктів, які між собою не поєднуються. А найголовніше те, що тепер зрозумів, що кулінарія – це моє покликання. В майбутньому я мрію відкрити свій ресторан, де буду шеф-кухарем.
P.S. Шоу «МастерШеф» виходить в ефір на телеканалі “СТБ” щосереди. Переможець отримає півмільйона гривень і навчання у найпрестижнішій кулінарній школі Франції “Le Cordon Bleu”.
– Про проект мені розповіли колеги по роботі, які знають, що я дуже люблю готувати. Тоді подумав: «А чому б не спробувати?» і заповнив анкету на сайті. Через кілька днів мені зателефонували й запросили на кастинг до Києва. Я презентував коронну страву своєї матері – телятину, фаршировану горіхами, під вишневим соусом. Суддям моя страва сподобалася і вони запросили мене на другий кастинг. З-поміж сотні кухарів обирали двадцятку найкращих, відтак і завдання було нелегке: із зав’язаними очима треба було визначити на смак вісім овочів. Я тільки двічі помилився, адже овочі були дуже дрібно нарізані й розпізнати їх було дуже важко. Приємно було, що судді відзначили мій кулінарний талант. Коли повідомили, що я пройшов, – радості не було меж!
– За фахом ви економіст і працюєте в банку. Звідки у вас кулінарний талант і чому не пов’язали своє майбутнє з цим?
– Готувати мені подобалося завжди. Я називаю це мистецтвом малювання овочами. Талант, напевне, успадкував від матері, яка працює шеф-кухарем у ресторані «Джентльмен». Хоча, чесно кажучи, вона не була особливо в захопленні, що я йду на проект. А сестра і батько, навпаки, – дуже зраділи і усіляко підтримували мене. Однак тепер мама є палким прихильником шоу «МастерШеф’2», жодної програми ще не пропустила, вболіває за мене, вказує на мої помилки. У майбутньому я все ж таки старатимуся стати шеф-кухарем.
– Хто вдома у вас готує?
– Зазвичай, мати. Але після шоу я тепер намагаюся готувати щодня, коли є вільна хвилина. Не хочу втратити той рівень, який отримав на проекті. Щоб стати шеф-кухарем, треба не лише вміти смачно готувати, а й придумати якомога більше власних страв.
– Яка кухня вам найбільше до душі?
– Я не виділяю якоїсь однієї кухні, просто вибираю улюблені страви з кожної. Наприклад, я просто обожнюю італійську пасту та десерти, м’ясо по-азійськи, український борщ та вареники.
– Яка страва на проекті вам далася найважче?
– М’ясо з шоколадом. Приготувати азійський соус із арахісової олії, вина, хрону, шоколаду, меду та червоного перцю чилі – справа не з легких, однак цю страву судді визначили найкращою і признали мене капітаном команди. Не особливо люблю готувати солодощі та випічку, це як у хімії: не додаси чогось або щось внесеш своє — і кількагодинна праця може зійти нанівець. Я ж люблю імпровізувати і мені суворо дотримуватися рецепту досить важко. Найбільше мені до душі готувати страви з риби.
– Чи траплялися з вами якісь незвичайні чи курйозні ситуації?
– Проект «МастерШеф’2» – це суцільний курйоз, адже ніколи не знаєш, що готуватимеш. Тобі дадуть набір овочів, деякі з них взагалі вперше бачиш, і повинен зробити шедевр. Пам’ятаю, потрібно було приготувати десерт із різних видів цибулі… А найбільш неприємно було готувати жаб’ячі лапки. Уявляєте – відкривають перед вами бочку, а там плавають жаби! Деякі дівчата з команди навіть боялися брати їх в руки. Щоразу після завершення зйомок програми ми до ранку штудіювали Інтернет та кулінарні книжки. Один з учасників проекту, Олександр Бєлодєд, привіз з собою понад двадцять книг, однак буває, читаєш рецепти, намагаєшся знайти щось таке незвичайне, а тобі страва може не вдатися.
– Чи відчували конкуренцію і заздрість на шоу? Вдалося з кимось потоваришувати?
– Кожен із нас знав, чого прийшов на проект. Ми практично були рівні у своїх можливостях, а тому конкуренція була, але здорова. Заздрісників також вистачало, але я казав, що нічого не маю проти, придумайте свою страву, приготуйте так, щоб судді визнали її найкращою. Це все доволі просто. Хоча з усіма учасниками склалися доволі хороші стосунки, але найбільше я потоваришував з Ігорем Папаяні, Аллою Ковальчук та Тонею Марченко. Ми спілкуємося дотепер.
– Чи не шкодуєте, що взяли участь у проекті? Яким тепер бачите своє майбутнє?
– Звісно, ні! Це просто колосальний досвід, я багато корисного для себе взяв, навчився готувати нові страви та опанував різні техніки нарізки. Через доволі нестандартні завдання я тепер умію готувати страви з продуктів, які між собою не поєднуються. А найголовніше те, що тепер зрозумів, що кулінарія – це моє покликання. В майбутньому я мрію відкрити свій ресторан, де буду шеф-кухарем.
P.S. Шоу «МастерШеф» виходить в ефір на телеканалі “СТБ” щосереди. Переможець отримає півмільйона гривень і навчання у найпрестижнішій кулінарній школі Франції “Le Cordon Bleu”.
Нова Тернопільська
Коментарі вимкнені.