Тернопіль перейменують у рамках декомунізації

Хто б міг подумати, що демонтаж кількох кіосків на Театральному майдані викличе таку бурхливу дискусію. Хоча головною темою суперечок стали не самі малі архітектурні форми, а барельєф із зображенням нашої області, який багато років приховували. Дивно, що на це спромігся звернути увагу навіть війт наш, нехай ніколи не припадає пилом вкладена ним бруківка. І видав він розпорядження, згідно з яким подальшою долею знахідки повинна перейматися громада міста. Вмив, так би мовити, руки. І правильно, якщо будувати автомийку у сквері на Миру, то рішення приймає безпосередньо війт, нехай множаться квіткові ринки на шість поверхів, поки він при владі. Якщо ж щось зробити для міста, то хай голови у людей пухнуть.

А голови у людей – різні і думок у них безліч. Одні пропонують барельєф на місті залишити, інші кажуть, що варто було б знайти для нього місце десь інде, є такі, що не проти, щоб він прикрасив іспанський маєток нашого війта, нехай завжди поруч з ним будуть бажаючі щось збудувати у парковій зоні. А дехто наполягає на знищенні цієї «недокарти», бо створена вона у радянські часи, а все тогочасне варто пустити під екскаватор і відбійний молоток.

А знаєте, є у цій думці таки якесь раціональне зерно. Нам і справді варто позбутися всього радянського і то чим швидше. Он навіть назва міста нашого Тернопіль вже при «совєтах» з’явилася, у 1944 році. То давайте повернемо собі історичне ім’я – Тарнополь! Файне місто – Тарнополь». Звучить? Звучить!

І взагалі давайте містом пройдемося і подивимося, чого з минулої епохи варто позбутися. Хоча ні, краще глянемо, що у нас залишиться. Чого ж ми надбали за часи незалежності. Кілька десятків церков і супермаркети? А, ще ледь не забув про малі архітектурні форми. І, практично, все. Отже, доведеться нам озеро засипати, бо при комунізмі воно створене. Парки здебільшого всі вирубати, бо насаджені також у ті часи. Ото вже б радість була для війта нашого, нехай на його життєвому шляху буде багато біг-бордів з любов’ю до Тернополя чи Тарнополя.

А далі самі думайте, що б то ще знищити з того періоду. Фонтан «сльози Гронського»? Драмтеатр? Усі школи і дитячі дошкільні заклади?

Але і то ще не все. Сам не бачив, бо висоти боюся, але кажуть ніби на Східному деякі будинки збудовані так, що з висоти пташиного польоту можна прочитати напис «СССР». То людей з цих будинків виселити, самі будівлі зруйнувати і збудувати на тому місці супермаркет з багаторівневою автостоянкою?

Я аж ніяк не противник закону про декомунізацію. Але спочатку варто провести декомунізацію у деяких головах. Адже це саме комуністичний принцип – нищити все, що під руку трапиться. У нас є історія, якою б вона не була – вона наша. І ми повинні її знати і пам’ятати, хоча б для того, щоб не повторювати помилок минулого.

А щодо того, що барельєф отой буде ображати жителів Підгаєцького району, бо нема його на тій карті, хотілося б довідатися – а у самих жителів Підгаєччини хтось цікавився думками з цього приводу? А може їм навпаки буде приємно, приїхавши до обласного центру привести до того барельєфу дітей і внуків і сказати їм: «Дивіться, нащадки, у радянські часи нас не існувало і лише незалежність дала нам змогу з’явитися».
Андрій БЕРЕЗОВЧУК