Тетяна Колеснік: Усім, хто розмовляє до телевізора – присвячую!

Любі мої українці, скажу вам таку доволі неприємну, зате реальну річ, а раптом когось ще встигну врятувати від самодурства і деградації себе, як громадянина України. Не розумію Вас, панове. Складається враження, що нам дали безкоштовний абонемент на стирання національної пам’яті, генетичного коду, закладеного ще десятки літ тому, коли наші з Вами дідусі та бабусі від поганого життя не пакували речі до Португалії, де, підтираючи товсту дупу пані із Лісабону, кричали про солодке життя. Наші рідні якраз дбали аби на своїй землі хотілось жити, а не доживати, і вони, як на мене, зробили – основне, вигнали ворога ціною життя та молодості, полягли відважно і гордо. За ідею, за цінності й за нас, панове! Щоб ми  не перетворились на рабів, а залишились вільними, процвітаючими. «Маєм те, що маєм» любив повторювати Кравчук, от і вийшло. Незалежна Україна –  тільки тип прикметником і тішимось.. Та й то не наша заслуга. Звикли жити на чужих пожитках, мов кліщі впиватись у тіло, байдужі методи, головна мета – власне задоволення потреб. Хоч потреби ці у вас далеко не панські: сон, борщ і телевізор. Така то сакральна трійка. Два перші, щоб не подохли своєчасно, а третій – для безпосередньої участі Вас у державотворчому процесі, її розвитку та регулювання. Кому б Ви розказували про поганих політиків, низькі заробітні плати та пенсії, ціни та лікування, як не цьому абсолютно безкорисному шматку пластмаси?!

А на ЗАГАЛ СВОЮ Думку сказати СЛАБО? Звичайно, моя хата скраю… Напевно, друга фраза після Кравчука, за якою й живемо.

Один мій друг сказав, що уся народна думка не виходить за межі кухні, тому й політика у нас «кухонна». Так воно і є, насправді.

Між черепків й горнят запалюється дух боротьби, там й гасне. І так по колу: все погано, депутати – суки, президент – ..уй. Але, перепрошую, а  хто Вас змушував їх обирати, а тим паче – терпіти?

Кажуть, що чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. Так ось я скажу, що нам час перестати смітити і прибрати  нарешті в країні. Це ж наш  дім! Хіба ж Ви вдома чекаєте, поки прийдуть сусіди й помиють підлогу, а до того жаліємось на пил та бруд, що  заполонив будинок й самому його не збороти. Брехня.  Ми все можемо, лише викинувши байдужість до оточення, держави й самого себе. Лише тоді в «хаті» буде чисто.

Телевізор вміє слухати, але змінити щось можемо лише ми самі!!

Тетяна Колеснік