Він схожий на голівудського актора, з нього можна писати ікони, а він наш – владика Нестор!
Витончений, елегантний, завжди усміхнений він полонить «теплим» поглядом. При першій зустрічі він видався мені схожим на самого Ісуса Христа – навіть запитала, чи не надходили йому пропозиції стати обличчям якогось релігійного полотна. Потім від спільних знайомих дізналася, що друзі вважають, що він схожий на відомого актора Джонні Деппа. Для себе вирішила, що щось у цьому є, і подумала – чому б не написати про Владику Нестора, єпископа Тернопільського і Бучацького?
Ангельський шлях
Родом Владика з смт. Підволочиськ Тернопільської області, був єдиною дитиною у у скромній сім’ї бібліотекарки та будівельника. У роду Андрія Писика (світське ім’я Владики Нестора) не було священиків. Та змалечку його не можна було назвати хуліганом, адже ріс послушною дитиною
– Я свідомо прийшов до церкви, коли мені виповнилося шістнадцять років. Я відчув, що мені тут добре. Отець Тарас Махніцький дав мені послух допомагати дякові, я відчув, що служіння Богу – моє покликання. Хоча я постійно їздив на якісь олімпіади від свого класу, був залучений до шкільного самоврядування, закінчив школу із золотою медаллю, та іншого шляху у житті вже не бачив. У мене була схильність до технічних наук, однак по закінченню школи я вступив у Київську Духовну Семінарію, після закінчення якої в 1999 р. продовжив навчання в Київській Духовній Академії.
Вже під час навчання на другому курсі Андрій прийняв чернечий постриг. Юнакові виповнився лише двадцять один рік, та він вже чітко усвідомив, чого прагне у житті.
Я відчув, що це мій шлях, і до зараз мої думки про це рішення не змінилися. Є земний шлях,а є ангельський. Прийняття чернечого життя – це прийняття ангельського шляху. Я постійно служу Богові, віддаю йому все життя, не розриваюся між Богом та власною сім’єю, – пояснює Владика, – мій дім – єпархія, священики – моя сім’я. У мене немає тілесних дітей, проте я маю багато духовних синів і дочок, які постійно потребують підтримки. При цьому я щиро радію за тих священиків, які мають сім’ю, дітей. Однак обрав інший життєвий шлях.
Чернечий постриг
При постризі, який відбувся у Києві, Андрій Писик отримав нове ім’я – Нестор, що і уособлює в собі початок нового життя.
– Про ім’я ніхто не знає до самого моменту постригу, – розповідає Владика, – його обирають по імені святого, пам’ять якого святкується в день постригу або в якийсь з близьких днів часто виходить, що воно відображає характер ченця. Я тоді ніс послух у бібліотеці, можливо й тому обрали моїм небесним покровителем преподобного Нестора Літописця. Постриг відбувся двадцять шостого жовтня 2000 року, а день Нестора – дев’ятого листопада. В перекладі з грецької ім’я означає «той, що повертається на батьківщину» – так воно згодом й сталося.
Зараз прийнято висвячувати в єпископи священнослужителів не молодших 30 років і дехто з духовенства не схвалював хіротонію, оскільки Несторові на той момент виповнилося лише двадцять сім років, та п’ятого березня 2006 року його все ж рукоположили в єпископи та направили до Тернополя.
Батьки не відразу прийняли рішення сина стати на священицький шлях, а ще важчим для них було рішення Андрія постригтися в монахи, адже мріяли про внуків. Однак вони ніколи не відмовляли його від цього кроку, хоча, як син відчував, що мати внутрішньо не згідна із його рішенням. Проте зараз він переконаний, що вона вже остаточно змирилася із таким рішенням Нестора. І, хоча в присутності чужих людей батьки звертаються до нього шанобливо «Владико», однак, його мама часто телефонує, щоб потурбуватися про сина. Запитати, чи тепло вбраний, чи пообідав, що планує робити…
Замість ряси – класичний костюм
Владика Нестор, виходячи у «світ», одягає класичний костюм, і зізнається, що джинси не любить з дитинства. «Ряса – для богослужіння, – пояснює він, – підрясник – повсякденний одяг та для різних неофіційних зустрічей. Ряса, доповнена клобуком (циліндр з наміткою) – для офіційних заходів. Є ще такий одяг, як «скуфія» – це вже для менш офіційних зустрічей. Для мене це вже зручний, звичний одяг. Є спеціальні майстри, які шиють одяг для священнослужителів, адже для нього існують певні вимоги. Зокрема – однотонна чорна тканина, хоча дехто шиє собі підрясники червоного, синього та інших кольорів. Світлим, сірим, як правило буває літній варіант підрясника». Наважуюся озвучити питання, яка «турбує» мене ще з дитинства: чи усі священики носять штани під рясою. Нестор сприймає моє запитання з гумором, і пояснює, що без штанів мабуть ніхто не ходить.
Іноді, одягнувши костюм, Владика зустрічається із друзями за кавою. Раніше полюбляв ходити у театр, коли ще директором був Ігор Сачко, однак зараз не має бажання туди йти в зв’язку з тим, що там коїться останнім часом. Оскільки живе сам, то і їжу готує для себе, і у квартирі прибирає. «Особливих пристрастей у їжі не має. Люблю щось традиційно-українське. Готую я поганенько, – посміхається він, – та іноді щось виходить. Приміром, смажена картопля». Полюбляє слухати класичну музику – Баха, Генделя, Бетховена, Моцарта . А ще йому до душі справжні українські пісні у виконанні лірників та кобзарів.
Замість телевізора – «скайп» та «фейсбук»
Владика фактично не дивиться телевізор (вважає, що там надто багато негативу), хоча дуже полюбляє читати. Зокрема – українську класичну та сучасну літературу. Зачитується творами Олесандра Дюма, Джоном Рональдом Толкієном, Іваном Франком, Іваном Нечуєм-Левицьким та іншими. Із сучасних авторів полюбляє Марію Матіос та Харукі Мураками. Сам книжок не пише, хоча займається науковою роботою. За допомогою сучасних комунікацій викладає у Чернівецькому національному інституті імені Федьковича на філософсько-теологічному факультеті дисципліну «аскетика». Той же предмет читає і для студентів, які навчаються у Волинській православній богословській академії у Луцьку.
Владика Нестор «дружить» із комп’ютером. Для нього це не лише «вікно» для роботи із студентами, але й можливість поспілкуватися із друзями. Владику Нестора, приміром, можна знайти на «Фейсбуці», куди до нього часто звертаються люди із різними запитаннями.
Більшість друзів Владики Нестора залишилися у Києві, адже там прожив десять років. Та Бог розпорядився так, що повернувся у рідну область, і зараз є одним з наймолодших архієреїв України.
Оля Терещук
Дуже цікаво. Цікава постать