Як повстанці на Тернопільщині в енкаведистів викрадали зброю

(Стаття підготовлена на основі матеріалів архівних кримінальних справ, які зберігаються в Управлінні СБУ Тернопільської області)

Протокол допиту свідка Тимчук Івана Івановича, місто Чернівці. 3 січня 1989 року. Старший слідчий відділу УКДБ УССР по Чернівецькій області майор юстиції Рашковський.

Я, Тимчук Іван Іванович, з 1939 року служив в органах державної безпеки. У січні 1948 року з Полтавської області мене перевели у Вишнівецький РВ МДБ Тернопільської області, де я працював старшим оперуповноваженим до 1953 року. Під час моєї служби по вказаному РВ МДБ у 1949 році мені прийшлося займатися арештом і проведення першопочаткових слідчих дій групи людей, які проживали у містечку Вишнівець та у щонайближчому селі Лози. Ця невелика група складалася з шести чоловік. Я їх усіх пам’ятаю, а саме: Головатюка Назара, Філика Степана, Вороніна. Я добре пам’ятаю, що Філик Степан був без ноги, яку втратив коли приймав участь в УПА. Ці люди поширювали у Вишновецькому районі націоналістичні листівки та бандерівську літературу, займалися підпалом соломи та викраденням у працівників МВД зброї. Члени цієї групи зробили напад на працівника Вишнівецького РВ МДБ Паращука, у якого забрали автомат. Цей автомат вони поміняли у бандитів на німецький і зберігали його у колгоспній конюшні. Один із членів цієї групи, а саме Воронін показав місце зберігання автомата. Також він показав місце зберігання двох пістолетів у фундаменті церкви в селі Мухавець. Воронін був поранений в плече місцевим міліціонером. Я допитував цих арештованих разом з начальником Вишнівецького РВ МДБ Подмазовим. Я на допитах до них не застосовував фізичної сили. Тимчук І.І. Місце проживання село Ново-Григорівка Криворізький район Дніпропетровської області”.

Протокол допиту свідка Горбачова Миколи Ілліча, 1923 року народження. Освіта вісім класів. Старший слідчий Умеєвського РВ КДБ Куйбишевської області капітан Воропаєв. 13 лютого 1989 року.

“Я Горбачов Микола Ілліч, з 1945 по 1950 роки працював слідчим філії слідчого відділу УКДБ УССР в Тернопільській області у Кременецькому районному відділені цього управління. Філика Степана, Головатюка Назара, Вороніна Євгена, Савчука Миколу, Волохатого Володимира, Філика Федора, я не пам’ятаю і про них нічого не знаю. Я за місяць закінчував до 20-25 справ. Тому я не можу пам’ятати всіх своїх підсудних. Фізичних дій до своїх підлеглих я ніколи не приміняв і психологічно на них ніколи не діяв”. Протокол допиту вів капітан Воропаєв.

Протокол допиту 3 січня 1949 року, місто Вишнівець.

Я старший оперуповноважений Вишнівецького РВ МДБ старший лейтенант Дорошенко допитував у якості свідка Кулачинську Анастасію Максимівну 1900 року народження.

“У мене на квартирі протягом чотирьох років проживає співробітник Вишнівецького РВ МДБ лейтенант Паращук. 2 січня 1949 року коло 19 00 годин Паращук пішов з квартири, залишивши свою зброю, а саме автомата в квартирі, тобто в мене в дома. Виходячи з хати, він сказав що ночувати прийде. Через деякий час я почула шум на дворі, коли вийшла то побачила невідомих людей, які сказали щоб я зайшла з ними до хати. Вони були озброєні гвинтівками і запитали мене де знаходиться Паращук. Я відповіла що його немає в дома і де він знаходиться я не знаю, бо він мені ніколи не каже куди йде. Вони приказали мені погасити лампу і віддати автомат Паращука. Автомат висів у кімнаті коло ліжка. Я зняла автомат і віддала одному з тих чоловіків, що прийшли. Він взяв автомат і сказав що цим автоматом був вбитий “Сокіл” і з цього автомата буде вбитий Паращук. Вони всі вийшли з хати. З тих людей я нікого не впізнала. Через годину після цього прийшов Паращук на квартиру. На квартирі є телефон але я ніколи ним не користувалася бо не знаю як”. Старший лейтенант Дорошенко.

Протокол допиту. 3 січня 1949 року. Місто Кременець.

Я, слідчий слідчої групи Кременецького РВ МДБ Тернопільської області старший лейтенант Горбачов допитав в якості свідка Кулачинську А.М.

“2 січня у вечорі до мене прийшли до хати Климчук Олександра та Рейтирович Ганна. Через декілька хвилин в хату зайшли невідомі чоловіки. Один з них зайшов до кімнати Паращука і заставив мене зняти автомата який висів над ліжком. Я не можу сказати скільки їх було бо дуже перелякалася. Один з них пригрозив мені зброєю яку тримав в руках щоб я відала автомат”.

Протокол допиту. З січня 1949 року. Місто Кременець.

Я старший слідчий Кременецького РВ МДБ Тернопільської області старший лейтенант Власов допитав Паращука Миколу Ульяновича, 1919 року народження в селі Божня Манського району, Красноярського краю оперуповноваженого Вишнівецького РВ МДБ Тернопільської області.

“На мою думку автомата забрали члени боївки кущового провідника “Залізняка”. Я в цей вільний від роботи час ходив в кіно і тому автомата з собою не ношу а тримаю на квартирі. Бандити за зброєю приходили і на квартиру старшого уповноваженого Бокова”.

Протокол допиту Головатюка Назара Михайловича.

“В жовтні 1944 року Вишнівецький районний воєнкомат призвав мене на службу до Червоної армії, а звітам я був демобілізований у грудні 1945 року. В січні 1946 року я почав працювати у Вишнівецькому райвоєнкоматі начальником воєнно-облікового столу. На цій посаді я працював до 29 жовтня 1949 року. Філика Степана Григоровича, Філика Федора Дмитровича, Вороніна Євгена Ігнатовича я знав як односельців з молодих літ. З Волохатим Володимиром Петровичем я познайомився в 1946 році, так як він інвалід Вітчизняної війни, проходив перереєстрацію у Вишнівецькому райвоєнкоматі, а з Савчуком Миколою Антоновичем в травні чи в червні 1946 року, коли я ходив в село Лози. Всі вони були засуджені разом зі мною 14 лютого 1950 року. Нас судили по одній кримінальній справі. Я був засуджений на 25 років позбавлення волі за проведення антирадянської націоналістичної діяльності. В ОУН я був загітований Філиком Степаном Григоровичем, який мав антирадянські націоналістичні погляди і направив мене на проведення антирадянської діяльності. Ще у лютому 1948 року Філик Степан при зустрічах зі мною почав цікавитись як у мене йдуть справи на роботі у воєнкоматі. Потім він повідомив що працівники Вишнівецького РВ МДБ вбили сотника “Сокола” в селі Кунинець. В своїй розмові зі мною він говорив, що за Самостійну Україну гинуть найсміливіші хлопці, а ми по Вишнівеччині сидимо і нічого не робимо. Він мені постійно говорив що до мене люди не мають довіри, бо я працюю у райвоєнкоматі. В грудні 1948 року Філик Степан сказав мені, що потрібно викрасти з воєнкомату чистий бланк воєнного білета. Та цього завдання я виконати не міг, так як ці документи були строгої звітності. Одного разу в лютому 1949 року, коли я проходив по вулиці села Муховець, коло будинку Філика Степана, то він мене зупинив і покликав до себе додому. Там після розмови вручив мені “грипс”, це лист. Він мені сказав щоб я передав в село Лози Волохатому Володимиру, або Савчуку Миколі. Через місяць, у березні 1949 року я зустрівся на базарі Волохатим Миколою. Він вручив мені купу паперу в якому були надруковані антирадянські націоналістичні листівки. Він сказав мені щоб я передав ці листівки Філику Степану, а потім ще раз мною Філик Степан передавав листівки Волохатому. В останні дні місяця червня 1949 року, Філик прийшов до мене і сказав що ми повинні підготуватися до святкування світа. На це свято ми повинні розвісити по селу Мухавець та у Вишнівці листівки. На другий день Степан дав мені 20-ять листівок, в яких було звернення до жителів не поступати в колгосп. Я цих листівок не розвішував, а передав Філику Федору, який розвісив коло криниць. У квітні 1949 року я випадково знайшов автомат і передав його Філику Степану. У липні 1949 року Філик Степан у своїх хаті показав мені пістолет, яких витягнув із солом’яного матраса і похвалився ним. Протягом 1949 року я три рази зустрічався з бандерівцями. Перший раз у липні 1949 року я зустрівся з Пограничним Сергієм. Він сам родом із села Діброва. У нього був обріз. Я його впізнав відразу так як він був у воєнкоматі та там проходив військове навчання. Він мені сказав, щоб я у воєнкоматі дістав автомат. Через три дні він загинув. Його застрілили при облаві. У серпні 1949 року Філик Степан сказав мені, що я повинен передати бандерівцям автомат. Автомат я передавав разом з Вороніним Євгеном. Перед тим, автомат зберігався на господарстві Кукурика Михайла, в одному із хлівів на сіні. Там лежав автомат ППД і пістолет, який раніше тримав Філик Степан. Цей автомат раніше у січні 1949 року був забраний у працівника Вишнівецького РВ МДБ Паращука. Автомат ми передали трьом бандерівцям, які були на дорозі в напрямку села Малий Кунинець”.

Допит проводив старший слідчий УКГБ УССР по Тернопільській області майор Шлапак

Протокол допиту Савчука Миколи Антоновича

“В ОУН я був прийнятий у вересні 1945 року. Мене загітували бандерівці Дячина Тимофій та Бовтун Констянтин. У мене була військова форма в якій я прийшов з армії, то вони мені сказали що вона потрібна повстанцям і зобов’язали віддати. Зі мною провели бесіду про те. Як я повинен допомагати націоналістам і боротися всіма силами за Незалежну Україну. Мені тоді дали кличку “Орест”.За короткий термін я загітував у організацію Волохатого Володимира. Після того мені вручили пачку агітаційних листівок для розповсюдження. Частину я передав на село Муховець. З Головатюком Назаром я познайомився у 1946 році у воєнкоматі. Коли я загітував Волохатого Володимира то йому дали кличку “Кум”. Про роздачу листівок, про агітаційу роботу і зустрічі з членами нашої організації я писав у звіті про свою роботу. В квітні 1949 року я зустрічався з Лукащуком Платоном “Чайка”, жителем села Лози і “Чорноусенком” призвища не знав. Я часто носив документи “грипси” на село Мухавець до Філика Степана та Головатюка Назара. Коли я зустрічався в літом з бандерівцями то бачив що вони босі. Це напевно ходили босими, щоб не відрізнятися від місцевого населення, яке жило в бідноті. 30 червня 1949 року я провів зустріч з “Чорноусенком”, Філиком Степаном, Головатком Назаром та іншими патріотично настроєними хлопцями. Збори були присвячені 8-ій річниці проголошення “Самостійної України” в Львові у 1941 році. Ці збори ми провели коло лісу села Лози. Другу зустріч була з “Чорноусенком” в серпні 1949 року. Він прийшов з двома своїми озброєними вояками. Він мені сказав щоб я на черговий раз прийшов з Філиком Степаном. Через декілька днів я прийшов з Степаном.. Зустріч відбулася коло крейдяної гори між селами Лози і Бодаки. Один з бандерівців дав Степанові пістолета з боєприпасами, а мені дав лист, який я мав передати благочинному та священику у селі Бодаки. Я через декілька днів прийшов в село Бодаки до священика, але він відмовився взяти листа, мотивуючи мені що це кримінал. Але я залишив йому цей лист. Псевдо Філика Степана було “Корінь” і його часто повстанці передавали листи через мене. Також багато листів через мене передавалось Головатюку Назару”.

Допитував та складав протокол старший слідчий Шлапак.

Протокол допиту Волохатого Володимира Петровича.

“Я став членом ОУН у 1942 році. Тоді я співпрацював з бандерівцями у сусідньому селі Борщівка, а потім у Дедеркалах. Тоді ми там були озброєні німецькими автоматами та ручними кулеметами. Ми воювали з німцями та радянським партизанами, яких було багато. Партизани з німцями воювали дуже мало і більше грабували місцеве населення. Потім я пішов на фронт. Коли прийшов з фронту то познайомився з Назаром Головатюком. Через деякий час поступив в повстанську організацію, яка своєю метою ставила побудову Самостійної України. Я багато передавав листівок на села Муховець, Бодаки, Кривчики, Котюжино. Листівки отримував від Бреги Анисима, які він мені приносив у нічний час”.

Допитував та складав протокол старший слідчий Шлапак.

Протокол допиту Волинського Миколи Володимировича.

“ 17 березня 1944 року я був мобілізований до Червоної армії. Разом зі мною призвали також інших жителів Вишнівця віком від 18 років до 50 років Там був призваний Філик Степан. Я з ним служив у 375 запасному стрілецькому полку. 30 червня нас почали відправляти на фронт. В цей день мене заарештували органи контрозвідки за приналежність до ОУН. 10 березня 1945 року мене засудили на 10 років позбавлення волі. Я з Філиком Степаном та Головатюком Назарем не перебував в цей час ні у якій націоналістичній організації. В час німецької окупації у селі Муховець головою організації був Борейко Федір Федорович 1922 року народження. Його заарештували у 1944 році, коли був призваний до лав Червоної армії. Всі письмові справи у Мухавецькому ОУН вів Борейко Анатолій Романович. Членами організації були Козубський Василь Григорович, Борейко Іван Єфремович, Слюсарчук Олександр Петрович. Всі вони були засуджені. В нашій організації за німців Головатюк Назар і Філик Степан не перебували. Я відсидів 10 років і був звільнений 1954 році, але ще два роки перебував в Комі АССР. В 1956 році мене пересилили у Кемеровську область, а в 1958 році перебрався у село Муховець.

Допитував та складав протокол старший слідчий Шлапак.

Протокол допиту Філика Степана Григоровича.

“23 березня 1944 року Вишнівецьким районним воєнкоматом я разом з односельцями був відправлений на службу до Радянської армії. На початку служби я в складі 4 маршрутної роти прибув Калінінський район, де нам видали зброю, а саме автомат. Потім нас відправили на територію Латвії. У першому бою від розриву міни мене тяжко поранило. Мені відірвало ліву ступню. Мене санітари перев’язували і залишили лежати на місці бою. Зі мною, тут на місці бою були мої земляки, а саме Волинський Микола Григорович, Забрамний Володимир Федорович, Чернявський Олександр Григорович. Вони бачили, як я лежав поранений. Через три години я побачив Чернявського Олександра Олексійовича. Він мені також не допоміг. Через три, чи чотири години місцеві жителі побачили мене лежачого і віднесли до місцевої лікарні. В лікарні було багато поранених солдат і було багато цивільних. Там я пролежав до двадцяти днів. Мені зробили операцію і сказали що мене переведуть в другу лікарню. Я з лікарні втік і перебрався до якогось чоловіка. Я там підлікувався і поїхав додому. У Вишнівець я прибув у жовтні 1944 року. 29 жовтня 1949 року я був арештований, а 14 лютого 1950 року був засуджений за проведення антирадянської націоналістичної діяльності на 25 років. Нас разом судили: Філика Федора Дмитровича, Вороніна Євгена Ігнатовича, Головатюка Назара Михайловича, Волохатого Володимира Петровича, Вороніна Євгена Ігнатійовича, Савчука Миколу Олександровича. Нас всіх заставили підписати протоколи де були неправдиві дані. Мене допитував слідчий Горбачов і заставляв мене підписувати ці протоколи. Він розпочинав допити над мною о 23 00 ночі і закінчував над ранок, вимагаючи у мене неправдивих показів. Часто мене бив кулаком. Одного разу на допиті в денний час в кабінет до слідчого де був я, зайшов начальник Кременецького РВ МДБ і вдарив рукояткою пістолета мене по лиці. Цим ударом він відбив мені 4 зуби. В камері в якій я сидів під час слідства нікого по моїй справі не було. Всі вони виділи окремо один від одного. На початку 1944 року в моєму будинку був організований оунівський пункт зв’язку. Після повернення з лав Радянської армії Савчук Микола з села Лози сказав мені щоб я цю справу продовжив. Тоді для конспірації я мав кличку “Корінь”. Мені Савчук Микола постійно поставляв антирадянську літературу. Для розповсюдження літератури я заагітував Головатюка Назара, який працював у Вишнівецькому райвоєнкоматі. 2 січня 1949 року Головатюк Назар і Філик Федір дав мені на зберігання автомат ППД з боєприпасами, який вини вилучили у працівника МДБ Паращука. Я цю зброю сховав в хліві по сусідстві у священика Кукуріка. В 1949 році я три рази передавав листівки Головатюку Назару для розповсюдження їх у Вишнівці та Мухавці. Крім автомата ППД наша група мала ще німецький автомат, який зберігав Головатюк Назар, та пістолет який нам видав повстанець “Чорноусенко”.

Допитував та складав протокол старший слідчий Шлапак.

Протокол допиту 13 січня 1950 року. Слідчий Горбачов. Місто Кременець.

“ Я. Головатюк Назар Михайлович, в грудні 1948 року при зустрічі з Філиком Степаном отримав інформацію про те, що Паращук, працівник Вишнівецького РВ МДБ з своєю групою бійців вбив сотника УПА “Сокола”, і тому я повинен, щоб то не було, викрасти з кімнати Паращука автомат. Я спочатку відмовився це зробити, та Філик Степан сказав що це завдання треба виконати. 2 січня 1949 року я з Філиком Федором у вечорі викрали автомат з квартири Паращука і передали Філику Степану на зберігання. Автомат був з круглим диском”.

“Я, Філик Степан Григорович, 2 січня 1949 року отримав автомат від Головатюка Назара та Філика Федора. Де вони його взяли я не знаю і їх не питав”.

Допитав і склав слідчий Горбачов.

Матеріали підготував Олег Кривокульський