У майбутньому медичний туризм в Україні стрімко розвиватиметься, — лікар із Тернополя Світлана Сміян

Нещодавно “Погляд” спілкувався з лікарем та науковцем Світланою Сміян. Вона — завідувач кафедри – доцент медичних наук, професор, заслужений дiяч науки i технiки України, лікар-ревматолог вищої категорії, голова обласного товариства терапевтів.

Розмова відбулася у робочому кабінеті Світлани Сміян в Тернопільській університетській лікарні. За словами інтерв’юерки, більшість свого часу вона проводить в обходах хворих, в роботі зі студентами, адже викладає студентам-іноземцям, тож речей у світлому і компактному кабінеті Світлани Іванівни небагато: ноутбук, куди записує цікаві випадки, завантажує фото, рентгени, готується до лекцій, пише наукові статті, читає дисертації. Помітно, що лікарка любить кімнатні рослини, особливо орхідеї. Поруч зі столом є кушетка для огляду пацієнтів. На стіні закріплено дві картини, одну з них, із зображенням мальовничої природи Тернопілля, Світлані Іванівні подарував професор ТДМУ Петро Ковалик, він сам її намалював. На полицях у папках — різна документація, додаткові матеріали для студентів.

Нотатки з розмови – до послуг читачів «Погляду».

Світлано Іванівно, розпочнемо інтерв’ю з вашої персональної історії: ви завжди мріяли присвятити життя медицині?

Я з дитинства знала, що буду лікарем, бо сама зростала в лікарській сім’ї: тато і мама працювали педіатрами. Коли настав час обирати виш, старший брат уже закінчив медичний ВНЗ, він теж був прикладом для мене. Вдома усі розмови були про медицину, друзі сім’ї, які приходили до нас в гості, здебільшого теж були лікарями. Часто бувала на роботі у батьків, навіть на чергування з мамою ходила. Але це повпливало на мене таким чином, що я ніколи не хотіла стати дитячим лікарем, оскільки мене дуже ранили хвороби дітей.

З чого починали реалізацію своєї мрії?

Я закінчила Тернопільський медінститут (зараз державний медичний університет ім. І. Горбачевського). Коли була студенткою, проходила субординатуру – весь останній рік ми вивчали терапію. Будучи на 6-му курсі, проходила практику саме в ревматологічному відділенні. Мені імпонувала ревматологія, тому приділяла їй багато часу. Втім, після закінчення інституту впродовж року працювала в відділенні гастроентерології у київській лікарні. Коли повернулася зі столиці до Тернополя, продовжуючи навчання в клінічній ординатурі на кафедрі внутрішньої медицини (тоді кафедра факультетської терапії), під керівництвом завідуючого кафедрою професора Миколи Шведа написала кандидатську дисертацію і була розподілена в ревматологію, звідки й почала свій шлях, тут залишилася вже назавжди.

Над якими розробками працюєте зараз як науковець Тернопільського державного медичного університету ім. І. Горбачевського?

Ми займаємося проблемами ревматичних захворювань. Зокрема коморбідними станами. Оскільки ревматологія – одна із галузей, де в світі, в тому числі і в Україні, розроблені протоколи надання допомоги, є чіткі критерії діагнозу, то теперішні наукові розробки більше спрямовані на те, як подовжити життя пацієнтів. Ця тривалість у великій мірі залежить від супутніх станів. Відповідно науковими розробками нашої кафедри є вивчення супутніх станів при всіх ревматологічних хворобах.

У нашому університеті вперше в Україні використовувався рентгенівський денситометр (DXA). Денситометрія як основний із методів ранньої діагностики дозволяє виявити схильність до захворювання та його глибину і своєчасно застосувати комплекс лікувально-профілактичних заходів для уникнення тяжких наслідків.

Ми першими в Україні почали розробку проблеми остеопорозу, яка посідає чільне місце щодо смертності внаслідок ускладнень після переломів стегна. А ще наш університет працює над  розробкою алгоритмів превентивної діагностики і лікування хвороби Лайма в рамках міжкафедральної наукової роботи, в якій ми беремо активну участь.

Щодо становища в області, які ревматичні хвороби найчастіше тут поширені?

Найбільш поширеними хворобами серед населення Тернопільщини є остеоартроз і остеопороз (особливо у жінок після 50 років). Великою є частка чоловіків з подагрою. Є хворі на анкілозивний спондилоартрит – захворювання хребта в молодих хлопців, рання діагностика якого покращилася загалом на Україні  під час мобілізації українців при обов’язковому медичному огляді. Для Західної України, в тому числі  нашої області притаманна хвороба Лайма, яка  належить до групи природно-вогнищевих зоонозів з трансмісивним механізмом передачі збудників. Скарги на скелетно-м’язові болі, які пов’язані з хворобою Лайма, підштовхують пацієнтів звертатися до лікарів, тим більше, що на сьогодні відомим є факт великої поширеності інфікування серед кліщів. Тож якщо когось кусає кліщ, обов’язково слід пройти профілактичне лікування і віднести цього кліща в санстанцію на обстеження. Позаяк можуть виникнути серйозні хвороби, в тому числі і ревматичні, причому вони можуть проявитися навіть впродовж 10 років після укусу кліщем. Багато пацієнтів не вказують на момент укусу кліща, який можуть не відчувати і не пам’ятати, тому проживання в ендемічній зоні (до якої ми відносимося) є показанням при визначених станах до обстеження на Лайм-Бореліоз.

Хворобу Лайма в сучасних умовах можна вилікувати повністю?

Якщо вона не перейшла в хронічну форму, її можна позбутися. Хронічні форми лікуються гірше, до того ж може залишитися постлаймський синдром. В окремих випадках, інфекція є потужним механізмом виникнення інших захворювань. Але це вже окрема тема, якої вистачить на цілу лекцію.

Розкажіть, будь ласка, про сучасні технології, які є в межах університетської лікарні.

У нас є всі можливості і технічне оснащення для того, аби встановити діагноз, надати медичну допомогу. В зв’язку із високою мобільністю українців, які спробували іноземні медичні послуги, багато хто вертається з цією метою в Тернопіль, більше того привозять із собою іноземців. Думаю, в майбутньому медичний туризм в Україні буде стрімко розвиватися.

Коли є проблеми з суглобами, часто люди практикують лікування у термальних джерелах. Дехто каже, що це не завжди корисно і навіть небезпечно…

Насамперед, має значення, яким є захворювання суглобів – запальне чи дегенеративне (тобто через вік). При остеохондрозі ці процедури корисні. Однак термальні джерела носять симптоматичний характер – трішки знеболюють, покращують якість життя, але саму хворобу не лікують. Для хворих із запальними захворюваннями суглобів будь-які теплові процедури протипоказані. Якщо говорити мовою доказової медицини, лікування термальними джерелами не включене в жодні протоколи.

Проблема самолікування суспільством – за вашу практику вона якось змінилася?

Вона змінюється поступово, але дуже слабо. Самолікування розвинуто в нашому менталітеті дуже широко. Завдяки тому, що багато українців працюють закордоном, де лікарі не сприймають самолікування, ця проблема вирішується. Люди, які отримували лікування закордоном, думають вже інакше про своє здоров’я. Прикро, але багато українців орієнтовані на зняття болю, ніж на лікування. Лікарі – це остання інстанція, куди звертаються хворі, часто вже в дуже важкому стані. Лікар-google має у них, напевно, більший авторитет, ніж кваліфікований лікар.

Цікаво, що ви думаєте з приводу медреформи в Україні?

Безумовно, медична реформа в будь-якому вигляді потрібна. Тому що теперішній варіант медицини не влаштовує вже ні пацієнтів, ні самих лікарів. Маю на увазі не професійні здібності лікарів, а те, що наші пацієнти фінансово неспроможні забезпечити собі лікування. З цим щось треба робити. Як на мене, реформі потрібні не тільки час, а й гроші, які слід виділяти не тільки на медицину, а й створити умови для того,  щоб працездатне населення залишалося на Україні, отримувало достойну зарплатню, з якої могло б платити страхові внески, щоб це все, в свою чергу, забезпечило адекватне обстеження і  лікування.

Бліц-інтерв’ю

Чи були у вашій практиці ситуації, що запам’ятались найбільше?

На думку спав показовий випадок про те, що українці чомусь вірять будь-кому, але не лікарям. Якось до нас звернулася жінка, яка знайшла в собі підозри на лептоспіроз. Ознаки, які вказують на цю недугу, вона почула… в своїй сільській церкві від священика під час літургії. Відтак звернулася в лікарню. Завдяки цьому в результаті залишилася жива і вилікувалася. У неї дійсно був лептоспіроз.

Здоровий спосіб життя і ви – наскільки сумісні?

Скажу чесно, намагаюся підтримувати здоров’я. Правильне харчування в себе в сім’ї запровадили, практикую фізичні навантаження, тривалі прогулянки. Постійно кажу про це своїм пацієнтам.

Улюблений засіб для спілкування?

Найбільше люблю спілкуватися у реальному просторі.

Яку цікаву книгу прочитали останнім часом?

Мені подобається художня література. Якраз закінчую читати книгу про Ілона Маска. Йому навіть нема 40 років, а вже встиг підкорити світ, як відомо тяжкою працею і правильною філософією буття. Життєвий девіз Маска: «Працюй 100 годин у тиждень. Відпочинок тебе вбиває». Впевненість у своїх силах, віра в свої знання, потреба змінити світ на краще – мені імпонують такі люди. Це особлива постать в нашому сьогоденні, можна сказати – геніальна.

Також читаю і перечитую книжки свого батька. Крім наукових праць, мій тато лікар – педіатр, вчений на заслуженому відпочинку почав писати філософсько-життєві твори (на 90 році життя він вже написав понад 30 книг), які розраджують мене в проблемні хвилини, дають наснагу на творчу працю і оптимізм.

Підготувала Ірина Юрко.

Фото автора.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *