«Мені не буває забагато свят, навіть якщо б вони тривали весь січень», – психотерапевт Марія Хомів

Кожне Різдво є цікавим та особливим, адже більше ці моменти не повторяться.

Намагаючись поринути в минуле,  я згадую ті часи, коли донька була ще дошкільнятком, і ми маємо такі різдвяні вертепні фігурки,  які надягаємо на пальчики. Згадую,  як ми  всі грали в театральні ролі,  залежно від персонажей і співали коляди. Це було дуже душевно та щиро.

Якось,  коли моя донька була маленька, ми відкрили двері для вертепу і до нас завітав такий дивний вертеп з таким старшним верскливим чортом, що ми усі піввечора відходили від стресу. Було не так сумно, як дивно за те, що навіть таке свято можна зіпсувати. На жаль.

Різдво – це особливий, мій улюблений час, він сповнений невловимим відчуттям дива і радості від народження Спасителя.  І я як була так і зараз є зачудованою перед цією таємницею. Я вірю, я маю надію,   що це свято дає нам велику надію.  Душевності додає як віра, так і власна налаштованість.  І, звісно,  сімейні традиції . У них є своя особлива сила – наших предків, наших звичаїв, нашого коріння роду. Бережімо їх.

Дуже подобається піднесена та велична колядка «Нова радість стала», вона дозволяє забути усі негаразди і справді повірити в  дива. А також сучасна на слова І.Малковича «Хтось із дитям удвох», дуже ніжна та ласкава пісня.

Мені не буває забагато  свят, навіть якщо б вони тривали весь січень. Я б знайшла чим зайнятись. Тому що в цей час  займаюсь плануванням року.  Готуюсь і аналізую рік,   який минув, навожу лад  в квартирі, приділяю багато уваги близьким. Це час для себе і для родини.

На роботі я не відчуваю особливого святкового настрою, радше налаштовуюсь що треба допомогти, адже я працюю з глибинними потребами людей. Якщо хтось потребує мене  саме  у ці дні, це означає,  що моя робота  чи присутність може бути для них підтримкою і  просвітом. На жаль, так багато людей на Різдво залишаються на самоті та у сльозах і бідності.  Шкода що так є.

На щастя, поки ще є мої батьки,  а цього року їм по  70, ми сім’єю ходимо до них  на гостину. Моя мама не виготовлює чогось надзвичайного і ми не привчені до цього. Не бачимо в тому потреби. 12 пісних страв, з яких моєю улюбленою є вареники з капустою, а  чоловіка – борщ з вушками з грибною начинкою. Донька ж полюбляє кутю.

А я готую вже на Марії – 8 січня. Тоді  квартира наповнюється колядами і радістю від зустрічей з близькою родиною. Фірмовим назвати щось важко – адже частина страв  усе ще різдвяні. Для різноманітності намагаюсь додати щось легке – різного типу салати і закуски.

З усіх свят найбільше люблю Різдво, це для мене особливий час. У ці дні я читаю казки, легенди та притчі.

Цитати про Різдво від Марії Хомів

«А після вечері, коли жінка вже лаштувалася спати, кіт сказав: – Сьогодні я ночуватиму у вертепі. Недобре буде, коли в самісіньке Різдво ангели спустяться з неба і побачать, що Ісус замерз. Я цілу ніч співатиму йому свою пісеньку й зігріватиму його – своєю шубкою і своїм диханням. І зранку він буде щасливий та веселий, як і личить малому Цареві світу…»

Богдана Матіяш, «Казки Різдва»

«Різдво!.. Ви чуєте? Лишень від звуків цього чарівного слова у небі починають співати невидимі дзвіночки, і здається, що от-от станеться дещо казкове. Чуєте?»

Сашко Дерманський, «Крамничка тітоньки Мальви»

«На Святвечір на столі – 12 страв, які нагадують про 12 апостолів. Христос, коли виріс, став їхнім учителем – а без наставників ми не пізнаємо найголовнішого. Під скатертину кладуть трохи сіна, аби нагадати про стаєнку у Вифлеємі. Вона одного дня стала найсвітлішим місцем на землі. Бо не важливо, де ти народився, головне – хто ти є і ким ти станеш.»

Мирослав Лаюк, «Різдво Христове»

«Ось хоча б і Різдво. Зате який відчуваєш священний трепет, якими добрими поривами повнишся! Я завжди чекав цих днів як найкращих у році. Це радісний час – дні милосердя, доброти, всепрощення. Це єдині дні у всьому календарі, коли люди, наче за мовчазною згодою, вільно розкривають один перед одним свої серця і бачать у своїх ближніх, – навіть у незаможних і знедолених, – таких же людей, як і вони самі, що бредуть однією з ними дорогою до могили, а не якихось істот іншої породи, яким варто йти інакшим шляхом. А тому, дядечку, хоча це й правда, що на Різдво мені ще жодного разу ні золота, ні срібла не додалось, я все одно вірю, що воно приносить мені добро і буде приносити добро. Тож хай живе Різдво!»

Чарльз Діккенс, «Різдвяна історія»