Обличчя Тернополя: яких студентів любить викладач Боднар Ярослав

Він любить дискусію та студентів які задають багато питань. Є автором і співавтором 219 наукових праць, 8 патентів на корисну модель. Підготував 1 доктора і 8 кандидатів наук, а також видав багато книг з патологічної анатомії. Він має чудове хобі – малювання, а його картини прикрашають університетські коридори та навчальні кімнати. Про все це ви зможете прочитати в ексклюзивному інтерв’ю Боднара Ярослава Ярославовича, професора ТДМУ ім. І. Я. Горбачевського.

Боднар Ярослав Ярославович
Народився: 9 листопада 1945 року в с. Торгів Золочівського району Львівської області.
Освіта: в 1970 році здобув вищу медичну освіту в Тернопільському медичному інституті за спеціальністю «Лікувальна справа».
Вчений ступінь: професор, доктор медичних наук, завідувач кафедри паталогічної анатомії з секційним курсом та судової медицини (з 1994 р. по теперішній час).
В нашому університеті працює : 43 роки
Сімейний стан: одружений, має двох дітей та трьох внуків.
Знак зодіаку: скорпіон
Улюблений колір: жовтогарячий
Життєве кредо: Ніколи нікому не роби нічого поганого і якщо можеш допоможи.

– Яких принципів Ви дотримуєтесь в роботі?

Стараюсь кожен раз сказати студентам щось нове, щоб зацікавити. Дуже люблю дискусію та студентів які задають багато питань і опираються на інформацію з різних джерел, а не тільки з підготовки до заняття. Особливо люблю коли мені заперечують, тоді в нас виходить дискусія на рівних.

– Яким на вашу думку має бути ідеальний студент?

Він має бути в першу чергу студентом, який вчиться, вміє відпочити, і разом з тим вміє так викручуватись на парі, щоб викладач не зміг здогадатись, що той не готовий! Студент повинен жити тим чим живе молодь, а не закриватися від світу з книжками і комп’ютером.

-Яким Ви бачите наш університет через 10 років?

Я думаю, що це буде передовий національний університет підготовки студентів.

– Чи відрізняються студенти попередніх поколінь від теперішніх студентів?

Значно відрізняються! Це проявляється тим, що колись студенти точно знали чому вони сюди прийшли, що хочуть досягнути і більше хотіли побачити все практично і менше теоретично. А теперішні студенти відмовляються від практики, приходять на заняття і кажуть, що готові, тому що вони написали «Мудли». Але в загальному, сучасні студенти молодці, вони гарно орієнтуються у всіх новітніх технологіях, водночас не забувають відвідувати театри чи філармонію.

– А як ви ставитесь до «Мудлів»?

Я вважаю, що при оцінюванні студента повинний бути зворотній контроль. Тобто потрібно не тільки давати відповідь, а й на випадок, коли студент помиляється, потрібно йому це пояснити, або ж разом прийти до спільного консенсусу.

– Який момент у роботі приносить Вам найбільше задоволення?

Практичні заняття з студентами.

-Чому Ви обрали саме цю професію?

Будучи студентом ІІІ курсу пішов в гурток під керівництвом Л.М. Давидової, власне вона мені прищепила любов до гістологічного дослідження при різних захворюваннях. Моїм головним науковим напрямком були проблеми клініко-морфологічних проявів патології серця.

(Хоч Ярослав Ярославович є дуже скромною людиною і не хвалиться своїми досягненнями, нам відомо, що він є автором і співавтором 219 наукових праць, співавтор 8 патентів на корисну модель. Підготував 1 доктора і 8 кандидатів наук, а також видав багато книг з патологічної анатомії ).

– Чим Ви найбільше гордитесь в своєму житті?

Своїми дітьми і внуками. Моя дружина доцент на кафедрі терапії Людмила Петрівна, дочка доцент на кафедрі терапії №2, а син асистент на кафедрі хірургії, також має звання кандидат медичних наук.

-Ким Ви мріяли стати в дитинстві?

Я завжди мріяв стати хорошим лікарем, це моє покликання.

– Яку Ви любите музику?

Виключно класичну.

– Чи займались ви танцями або ж спортом?

Нажаль, я не міг нічим займатися, тому що у віці чотирьох місяців я перехворів поліомієлітом, і до сих пір залишились наслідки.

– Яке ваше хобі?

Малювання це хобі всього мого життя. Наша батьківщина дуже мальовнича, і кожен раз коли я бачу якийсь новий пейзаж, мені хочеться відтворити його на своєму полотні. Але найбільше мені до вподоби малювати осінь, ці яскраво-гарячі насичені тони зачаровують мене. До речі, мої картини прикрашають наші коридори і навчальні кімнати.

– Розкажіть найкумедніший випадок з Вашої викладацької практики.

Якось я запитав в студентки в якому віці розвивається аденома простати. Вона довго дивилася на мене, червоніла і не могла відповісти. Я її ще раз спитав: «Ну нарешті, Ви мені можете сказати в якому віці найчастіше розвивається аденома простати?»
А вона мені каже: «В такому як і Ви!»

– Чи отримували Ви коли-небудь двійки?

А як же! Який студент без двійок? Розкажу про одну із них.
Якось мене призначили першим оперуючим хірургом на кафедрі топографічної анатомії. Я робив резекцію і вшивання кишки собачці. Операція вже пройшла вдало, а доцент Лойко ходив за мною і сказав: «Дивись який бідний песик, ти ж його так порізав…для того щоб допомогти хоч якось йому, щоб швидше загоїлось, на тобі стрептоміцин, посип рану», я не подумавши вхопив баночку і «роз стерилізувався». Тут він мене підловив і зразу ж поставив «2».

– Що Ви можете побажати нашим студентам?

Насамперед, не забувати, що студентські роки найкращі! Вчитись і кохати!

Обличчя ТДМУ

Comments are closed.