Обличчя Тернополя: яких студентів любить викладач Боднар Ярослав
Він любить дискусію та студентів які задають багато питань. Є автором і співавтором 219 наукових праць, 8 патентів на корисну модель. Підготував 1 доктора і 8 кандидатів наук, а також видав багато книг з патологічної анатомії. Він має чудове хобі – малювання, а його картини прикрашають університетські коридори та навчальні кімнати. Про все це ви зможете прочитати в ексклюзивному інтерв’ю Боднара Ярослава Ярославовича, професора ТДМУ ім. І. Я. Горбачевського.
Народився: 9 листопада 1945 року в с. Торгів Золочівського району Львівської області.
Освіта: в 1970 році здобув вищу медичну освіту в Тернопільському медичному інституті за спеціальністю «Лікувальна справа».
Вчений ступінь: професор, доктор медичних наук, завідувач кафедри паталогічної анатомії з секційним курсом та судової медицини (з 1994 р. по теперішній час).
В нашому університеті працює : 43 роки
Сімейний стан: одружений, має двох дітей та трьох внуків.
Знак зодіаку: скорпіон
Улюблений колір: жовтогарячий
Життєве кредо: Ніколи нікому не роби нічого поганого і якщо можеш допоможи.
– Яких принципів Ви дотримуєтесь в роботі?
Стараюсь кожен раз сказати студентам щось нове, щоб зацікавити. Дуже люблю дискусію та студентів які задають багато питань і опираються на інформацію з різних джерел, а не тільки з підготовки до заняття. Особливо люблю коли мені заперечують, тоді в нас виходить дискусія на рівних.
– Яким на вашу думку має бути ідеальний студент?
Він має бути в першу чергу студентом, який вчиться, вміє відпочити, і разом з тим вміє так викручуватись на парі, щоб викладач не зміг здогадатись, що той не готовий! Студент повинен жити тим чим живе молодь, а не закриватися від світу з книжками і комп’ютером.
-Яким Ви бачите наш університет через 10 років?
Я думаю, що це буде передовий національний університет підготовки студентів.
– Чи відрізняються студенти попередніх поколінь від теперішніх студентів?
Значно відрізняються! Це проявляється тим, що колись студенти точно знали чому вони сюди прийшли, що хочуть досягнути і більше хотіли побачити все практично і менше теоретично. А теперішні студенти відмовляються від практики, приходять на заняття і кажуть, що готові, тому що вони написали «Мудли». Але в загальному, сучасні студенти молодці, вони гарно орієнтуються у всіх новітніх технологіях, водночас не забувають відвідувати театри чи філармонію.
– А як ви ставитесь до «Мудлів»?
Я вважаю, що при оцінюванні студента повинний бути зворотній контроль. Тобто потрібно не тільки давати відповідь, а й на випадок, коли студент помиляється, потрібно йому це пояснити, або ж разом прийти до спільного консенсусу.
– Який момент у роботі приносить Вам найбільше задоволення?
Практичні заняття з студентами.
-Чому Ви обрали саме цю професію?
Будучи студентом ІІІ курсу пішов в гурток під керівництвом Л.М. Давидової, власне вона мені прищепила любов до гістологічного дослідження при різних захворюваннях. Моїм головним науковим напрямком були проблеми клініко-морфологічних проявів патології серця.
(Хоч Ярослав Ярославович є дуже скромною людиною і не хвалиться своїми досягненнями, нам відомо, що він є автором і співавтором 219 наукових праць, співавтор 8 патентів на корисну модель. Підготував 1 доктора і 8 кандидатів наук, а також видав багато книг з патологічної анатомії ).
– Чим Ви найбільше гордитесь в своєму житті?
Своїми дітьми і внуками. Моя дружина доцент на кафедрі терапії Людмила Петрівна, дочка доцент на кафедрі терапії №2, а син асистент на кафедрі хірургії, також має звання кандидат медичних наук.
-Ким Ви мріяли стати в дитинстві?
Я завжди мріяв стати хорошим лікарем, це моє покликання.
– Яку Ви любите музику?
Виключно класичну.
– Чи займались ви танцями або ж спортом?
Нажаль, я не міг нічим займатися, тому що у віці чотирьох місяців я перехворів поліомієлітом, і до сих пір залишились наслідки.
– Яке ваше хобі?
Малювання це хобі всього мого життя. Наша батьківщина дуже мальовнича, і кожен раз коли я бачу якийсь новий пейзаж, мені хочеться відтворити його на своєму полотні. Але найбільше мені до вподоби малювати осінь, ці яскраво-гарячі насичені тони зачаровують мене. До речі, мої картини прикрашають наші коридори і навчальні кімнати.
– Розкажіть найкумедніший випадок з Вашої викладацької практики.
Якось я запитав в студентки в якому віці розвивається аденома простати. Вона довго дивилася на мене, червоніла і не могла відповісти. Я її ще раз спитав: «Ну нарешті, Ви мені можете сказати в якому віці найчастіше розвивається аденома простати?»
А вона мені каже: «В такому як і Ви!»
– Чи отримували Ви коли-небудь двійки?
А як же! Який студент без двійок? Розкажу про одну із них.
Якось мене призначили першим оперуючим хірургом на кафедрі топографічної анатомії. Я робив резекцію і вшивання кишки собачці. Операція вже пройшла вдало, а доцент Лойко ходив за мною і сказав: «Дивись який бідний песик, ти ж його так порізав…для того щоб допомогти хоч якось йому, щоб швидше загоїлось, на тобі стрептоміцин, посип рану», я не подумавши вхопив баночку і «роз стерилізувався». Тут він мене підловив і зразу ж поставив «2».
– Що Ви можете побажати нашим студентам?
Насамперед, не забувати, що студентські роки найкращі! Вчитись і кохати!
Коментарі вимкнені.