Обличчя АТО: отець Віталій, «Камікадзе» та Микола Питель

Весна на полях Сходу капризна. Від дощів та коліс військових вантажівок – барикади болота. Наш приємний супутник на одну з ліній оборони – отець Віталій, капелан 80 (тепер 81) бригади. Знаю отця всього лише від Різдва, втім майже щоденне спілкування з цим відкритим та душевним священиком надає нашому знайомству відтінку давнини. Отець Віталій Кестер є парохом малої жменьки парафіян такої ж невеличкої греко-католицької церкви-каплиці у Костянтинівці на Донеччині. Сам родом з Івано-Франківська, дружина Наталя – з Косова. Ось уже дев’ять років душпастирського служіння вони наповнюють цю заскорузлу атеїстичну буденність Сходу  здоровим карпатським духом і окриленою рідними традиціями душею. Нелегко їм тут, на чужині, але з покорою і вдячністю приймають від Бога всі труднощі й терпіння, а разом з ними – цінні миті правдивої радості за наших солдатів.

…Воїни захотіли посвятити свої пасочки на Великдень у касках! Цим унікальним видовищем не можна було не намилуватись: у приміщенні, пристосованому на базі частини під каплицю, кілька десятків касок, наповнених святковими пасками, пахучими ковбасками, писанками та свічечками терпеливо очікували від отця Віталія благодатного освячення. Як тут душа не наповниться світлом!

Аж ось поворот і кінцева! Щоб добратися на позиції до хлопців, відвантажуємо все необхідне й пересідаємо на УРАЛа. Наш отець давно звик до екстремальних умов, після яких доводиться ретельно відпирати від болота підрясник і штани. А інколи й сушити та відчищувати служебник, з якого навіть під дощем  відправляє в полі святу Літургію. Серед суцільного дощу, каже отець, тричі засвітило сонце! Коли читав Євангеліє, виголошував проповідь та коли солдати приступали до сповіді. Це ж небо раділо! Такою чистою дитинною радістю ділилася лагідна душа священика, який кожну світлу мить життя вміє сприймати як безцінний дарунок Божий!

Саморобну польову дерев’яну каплицю на фронтовому полі бачу вперше. Її автор – Роман, командир взводу (позивний Камікадзе). Питаю, чи ще щось виготовляв колись своїми руками. Ні, не доводилось. Роман – львів’янин, працював до війни барменом. Патріот і глибоко віруюча людина. Свого часу побував у кількох святих місцях світу. Подарував своєму капеланові, отцю Віталію, святий хрест з Єрусалиму із вміщеними туди реліквіями. Та й на війні, зрештою, виміряв боями не один населений пункт, зокрема аеропорт, Піски, Водяне, Опитне тощо. На свій молодий вік тримає у взводі міцну дисципліну, однак дуже хоче додому. Роман подарував на пам’ять (можливо для майбутнього музею) свою бойову патріотичну футболку, яка пройшла з ним всіма дорогами пекла і вберегла, як він вважає, із Божої ласки йому життя. Щиро вдячна за такий безцінний дарунок! Так хочеться, щоб це молоде світле життя було наповнене найпрекраснішими подіями!

У взводі Романа – співучі й веселі хлопці. Без смачного обіду й теплої пісні не відпустили. Щира українська пісня разом з молитвою біля каплиці тут є пристанню для втомленої душі та наснагою бойового духу. Вони не знають, що їх очікує завтра. Але всі одностайно впевнені  в одному – ні кроку не поступляться назад! Вони тут до кінця – за своїх рідних, за нас, за Україну! Бережи їх під своїм Покровом, Заступнице наша Небесна!

Повернулися з полів на базу 80-ки, що в Костянтинівці. Допоки спілкувалися із знайомими вояками з Тернополя та Львівщини, на територію частини під’їхала потужна вантажівка. З кабіни вистрибнув водій, чоловік середніх років. Легко приєднався до розмови про стару та розбиту військову техніку, яку ледве доводять до пуття, однак виїжджати на лінію оборони так і нема з чим. Водій Микола, поглядаючи на свою слухняну машину, майже беземоційно пригадував численні фронтові виїзди у гарячі місця аеропорту та околиць. Найчастіше на максимальній швидкості, яку тільки можна розвинути, під зливою та ураганами  свинцю й літаючих осколків. Адже завантажений вщент боєприпасами! Краще не уявляти про наслідки хоча б одного попадання… Але з ним у дорозі нерозлучно перебував у кабіні, мабуть, сам святий Миколай! Бо жодного разу за півроку смертельних маршрутів машину не зачепило. Відповіддю на запитання, звідкіля цей відважний водій, була приємно шокована: з Товстолуга Тернопільського району.  Микола Питель, наш земляк! Ось яке буває перехрестя доріг! Хай з Божою опікою щасливо повертається після служби додому, до рідних, які його з нетерпінням чекають.

Хай живими й здоровими повертаються з війни усі! З перемогою й вірою у свою країну, у свій народ! І нехай усі щирі побажання воїнам,  продиктовані  кожним небайдужим серцем,  стануть нашою спільною молитвою за них!

Світлана Гоч

Дороге товариство! Ми знову в пошуку необхідної спецформи для наших розвідників із 128 бригади. Потрібно придбати КЗС (костюми захисні сітчасті) 15 комплектів. Завдяки мішковинній структурі тканини, у спекотну пору тіло дихає й не запарюється. А це швидша мобільність і здоров’я солдатів! Проблема в тому, що необхідного третього розміру в такій кількості ніде немає, окрім того ціна такого розміру від 400 грн. Але шукаємо і з вашою допомогою знайдемо! Прошу сердечно скласти посильну вам пожертву на КЗС. Маємо зібрати 6000 грн. Маємо на початок 30 євро від тернополянки Руслани Вітик. Вірю, ми зможемо спільно одягнути на літо 15 солдатів.
Номер картки Приватбанку 6762468317085953, на ім’я Гоч Світлана Василівна.