Ірина Мацко: «Мій перехідний вік триває»

«В особі Ірини Мацко поєдналися талант і працелюбство. Її талант від Бога, а працелюбності можна тільки позаздрити. Тернопіль знає небагато прикладів такого швидкого творчого зростання», – сказав письменник Богдан Мельничук під час перезентації нової книжки авторки «Перехідний вік… моєї мами» у книгарні «Є».

«Перехідний вік… моєї мами» — твір для підлітків, і про підлітків, а проте він буде цікавий не лише їм, а й їхнім батькам – бо, як пояснила на зустрічі авторка, – це книжка про стосунки мами та доньки.

Тож поспілкувалася із Іриною Мацко про перехідні періоди та особливості їх прохлдження.

— Перед «Перехідним віком… моєї мами» читачі знайомилися з вашими оповіданням у збірках «Шпинат для мізків» і «Мигдаль для серця». Це ваш перший досвід великого твору? Чому вирішили написати текст саме для підлітків?

— Так, це мій перший досвід такого великого за обсягом твору. Захотіла спробувати себе не тільки в коротеньких казках і новелах. Ну, а чому підлітковий твір? Тут усе просто – у мене ростуть діти-підлітки — синові дванадцять, дочці чотирнадцять. Тож живу їхніми проблемами, труднощами, шукаю шляхів порозуміння з ними. І це все вилилося у текст.

— Скільки часу ви працювали над твором?

— Задумала написати книжку ще два роки тому, тоді ж з’явилася назва. «Перехідний вік… моєї мами» написала у травні-червні цього року. З керівником «Академвидаву», де твір побачив світ, запланували випустити його до книжкового форуму у Львові. Тому текст оперативно вичитали, відредагували, зверстали, створили обкладинку. Я задоволена співпрацею із видавництвом – там працюють високопрофесійні люди із серйозним підходом до літератури, яку випускають.

— Тож який він, перехідний вік?

— У Алі це час, коли все перевертається з ніг на голову, змінюється тіло та думки, треба шукати свою дорогу у житті. В її мами — час, коли треба навчитися сприймати дочку як дорослу людину. А тому слід по-іншому будувати стосунки з нею, зокрема, не вказувати, що треба робити, не читати моралі, не тиснути. Але найголовніше, і найважче — знаю це із власного досвіду — відпустити. Як каже головна героїня твору, Аля (і я з нею погоджуюся) — перехідний вік полягає в тому, щоби зрозуміти, відпустити і прийняти свою дитину вже зовсім інашою, дорослою людиною.

Зрештою, таких перехідних періодів у житті є дуже багато, і вони приходять щоразу, коли ми щось переосмислюємо. Тому не можу сказати, що я вже пройшла перехідний період, – це безкінечний процес. Тож мій перехідний вік триває.

— Що, перш за все, ви хотіли показати у книжці?

— Головне, щоби після прочитання побільшало взаєморозуміння. Мені було важливо показати не тільки те, як дорослішає дівчинка, а як це сприймає мама — щоби читачі зрозуміли, що їй теж нелегко. Звичайно, в образі мами Алі багато від мене — від моїх переживань. Не дивно, що книжка завершується тим, що головна героїня та її мама стали подругами. І я б дуже хотіла, щоби так було в усіх, і в тому числі в мене.

— У книжці ви торкаєтеся тих атрибутів перехідного віку, які ще кілька років тому на публіці не обговорювали…

— Нині підлітки набагато швидше дізнаються відповіді на ті питання, які раніше пізнавали лише «підглядаючи» в книжки, або почувши перекази подруг. Нині про це говорять, є багато інформації в Інтернеті. Та все ж, думаю, і фізіологічні, і поведінкові речі треба проговорювати батькам і дітям. У тексті я говорю і про перше кохання, і про поцілунки, і перших п’ятдесят грам. Хочу донести до підлітків: коли їм щось пропонують, варто керуватися здоровим глуздом і не боятися відмовитися, коли вони чують щось про когось, не варто довіряти чуткам… У книжці багато різних життєвих ситуацій. Деякі взяла зі свого досвіду, деякі з життя моєї доньки, щось із почутого та побаченого… Це коктейль спостережень, досвідів, відчуттів.

— А як книжку сприйняла вашу донька?

— Вона читала її ще в рукописі, сказала, що сподобалося.

— Проходячи із нею перехідний вік, чи користувалися літературою із психології, чи використовували її під час написання книжки?

— Так, маю цілу бібліотечку видань, що стосуються психології стосунків. Тож, коли писала книжку, вже мала цей матеріал у голові, і не хотіла використовувати цитати чи вкраплення із такої літератури, адже вони виглядали б штучно. Крім того, це ж книжка про підлітків та для них.

— А як відбувається перехідний період у сина?

— Син молодший і його дорослішання для мене ще складніше. Адже на місці своєї дочки я була, а на місці свого сина – ні. І зрозуміти, що він переживає та переживатиме, знайти підхід до нього мені набагато важче. Тут знову ж таки допомагає література. На форумі видавців прозвучала пропозиція від мам написати книжку про дорослішання хлопчика, як то бачить мама. І думаю, така книжка потрібна, але на неї ще потрібно зважитися, бо це набагато важче.

P.S.

Наступні зустрічі за книгою та знайомство із серією книжок для підлітків від ВЦ Академія відбудуться 28 вересня о 15:30 в бібліотеці для дорослих № 5 по вулиці Злуки, 33 та 29 вересня о 13:00 в центральній міській бібліотеці по вулиці Руській, 31 — на цій зустрічі буде присутній видавець.

Спілкувалася Анна Золотнюк.

Коментарі вимкнені.