Cекретар міської ради Ігор Турський про проект «100 кращих тернополян»

Пропонуємо нашим читачам познайомитись ще з одним кандидатом у список “100 кращих тернополян”. Це  секретар Тернопільської міської ради Ігор Турський.

1. Вашу кандидатуру було висунуто тернополянами до участі в громадському проекті-праймерізі «100 кращих тернополян». Чи знали Ви про це та чи очікували таку підтримку, адже до фінального голосування допущені лише ті, хто набрав п’ятдесят та більше висунень?

Мені щиро приємно було дізнатись, що пройшов у другий тур. Чесно кажучи, не дуже слідкував за проектом спочатку. Навіть друзів не раз відмовляв, щоб не голосували за мене. Знаєте, як воно буває завжди кажуть: якщо політик пройшов далі, то точно все підкупив. Через це я максимально відсторонився від «ТОП100», аби хоч для себе побачити, чи підтримують мене тернополяни, чи я працюю не дарма. Зараз також не хочу займатись агітацією чи просити когось проголосувати. Навіщо? Думаю, організатори в ідеалі хотіли, щоб народ був зацікавлений обрати для себе кращих без стороннього впливу. Хоча, і «кращий» – це дуже умовне поняття. У кожного свої критерії оцінки. Хочеться вірити, що фінал буде чесний і справедливий.

2. Яка Ваша думка в цілому про громадський проект «100 кращих тернополян»?

Я поважаю тих, хто не займається популізмом, а щось роблять для людей. На жаль, зараз у нас це рідкість. Проект «ТОП100» все ж, я надіюсь, має благі наміри, і націлений розворушити в нас громадське суспільство. Суспільство, що відповідатиме за власний вибір, кожен голос, яке не робить нічого бездумно. Це хороша практика. І зараз головне організаторам не спаплюжити почату справу. Вони взяли на себе велику відповідальність, бо оперують такими поняттями як «чесність», «відкритість» та «прозорість». Якщо люди побачать, що їх надурили і при цьому «зіграли» на довірі, то навряд найближчим часом зможуть повірити, що від них бодай щось залежить. А це біда для України – що люди не вірять у власну значимість, нехтують тими ж виборами, голосуючи абияк. Надіюсь, організатори розуміють, за яку серйозну справу взялись і виправдають сподівання.

3. Ми намагаємось знайомити читачів з номінантами даного рейтингу і тому пропонуємо Вам трішки розповісти про себе. Який Ваш основний рід занять? Які інші сфери інтересів? Хто Ви за професією?

Хороше питання. Родом я з села Теребовлянського району. Навчався в ТНЕУ за спеціальністю «Фінанси та кредит», пізніше «Менеджмент організацій». Певний час працював викладачем кафедри менеджменту, де захистив кандидатську дисертацію. Зараз же є секретарем Тернопільської міської ради. Крім роботи секретаря, я ще курую управління соціальної політики. Люди приходять зі справжніми бідами і кожному намагаюсь по можливості допомогти. Така робота дуже важка, бо всьому місту допомогти нереально, хоч і хочеться. Приходжу додому морально виснажений, але в мене є маленькі рятівники. Це мої діти. Вони є основною сферою інтересів для мене. Скажу вам відверто, без них не уявляю свого життя, дуже їх люблю і попри щільний графік в міській раді, намагаюсь максимально долучатись до їх виховання. Саме в дітях я черпаю енергію на кожен новий день. Ще багато читаю, здебільшого наукову літературу. Ціную в людях в першу чергу чесніть та справжність.

4. Яка Ваша думка про ситуацію в країні? Як вважаєте: країні та владі потрібен час на зміни та реформи, чи все ж при ефективному керівництві революція вже мала дати успішні результати?

Ви й самі бачите, що ситуація надскладна. З одного боку війна, з іншого криза на всіх рівнях. Зрозуміло, що після Майдану лише мрійник міг надіятись на швидке безхмарне майбутнє. В реальності такого не буває ніколи. Проте, від керівництва теж багато залежить. Час на зміни однозначно потрібен, проте «списувати» помилки влади на війну також не можна. Ми знаємо багато країн, які роками живуть в умовах воєнних конфліктів і разом з тим проводять вибори, впроваджують зміни. Я реаліст, тому розумую, що навряд моє покоління ще встигне насолодитись щасливою, благополучною Україною, але є надія, що ми зможемо забезпечити це дітям. Жити в період змін – це дуже важко. Та потрібно не здаватись самим і не давати час на перерву тим, хто взяв на себе відповідальність творити майбутнє.

5. Що думаєте про поточний стан справ у Тернополі? Якщо варто щось змінювати, то що саме?

Змінювати завжди варто, бо ідеалу не існує. Як на мене, щоб будувати зміни, слід бути до них готовими психологічно. Бо найстрашніша зброя та, яка закладена у нас в голові, а із собою боротись дуже важко. Тому в першу чергу нам пора зрозуміти (і це не лише Тернополя стосується), що крім нас самих, ніхто нам допомагати не буде. Поки не почнемо брати на себе відповідальність, не вирішувати проблеми, а тільки говорити про них, доти жодні реформи не матимуть сенсу. «Хата скраю» згоріла на барикадах Майдану. Все, немає її. Політика – це лише одне з облич суспільства. Є ми і є «зараз», яке залежить в першу чергу від кожного з нас.

6. Якби мали можливість звернутися до більшості тернополян, що б їм побажали чи запропонували?

Так, як наближається головна подія для всіх християн – Воскресіння Христове, то в першу чергу хочу побажати тернополянам провести ці святкові дні в теплій родинній атмосфері. Навряд нам вдасться хоч на мить забути, що там Сході точиться війна, що далеко не кожна сім’я отримала те свято, на яке заслуговує, без втрат і сліз. Але здаватись ми немає права. Просто, не заслужили на щось інше, окрім як на перемогу. Як писав свого часу Багряний: «Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами». Я вірю в це. Ми мужні і вистоїмо. Бажаю усім сили та витримки. Вона нам просто необхідна.