Марк Лівін везе до Тернополя “Бабине літо”

Презентаційний тур книги «Бабине літо» Марка Лівіна, відомого арт-блогера та маркетинг-директора «Громадського телебачення», сьогодні у самому розпалі. Автор їздить містами України, презентуючи автобіографічну оповідь про своє дитинство. Про те, як одне літо стало гіркішим за попередні, тому що його батьки розлучилися. Ініціатором туру стало видавництво Vivat.

Марк Лівін 26 квітня – 18 травня об`їде 14 українських міст, аби поговорити про деталі нашого дитинства, про ігри, в які ми грали, про можливості і таланти, які перед нами відкривалися. А також про вибір, який доводиться робити дитині при  розлученні батьків, з ким жити?

Марк Лівін – письменник, блогер. За 5 років встиг видати 3 книги, одна з них стала дуже успішною – «Життя та інша хімія» – тричі входила до списку найпопулярніших книг мережі «Є». Засновник соціальної ініціативи #bookchallenge_ua, обличчя молодіжного бренду одягу HEYDAY, маркетинг-директор Громадського телебачення, постійний автор порталу buro 24/7. Часто виступає на профільних заходах перед бізнес-аудиторією.

Повість «Бабине літо» – це прорив в сучасній українській прозі. Книжка вийшла друком у видавництві Vivat. Ця добра і сумна книжка розповідає про 10-літнього хлопчика Ждана, який приїхав на літо до бабусі й дідуся, бо мама з татом вирішили розлучитися. Він дивиться на світ, ніби такий звичний, і розуміє — світ змінюється, його чому? і як? уже значно складніші.

Так настає дорослішання. Але є тут і машинки-паровози, футбол і збиті коліна, найкращий друг на літо — усе, що робить наші спогади про дитинство такими добрими і сумними.

Любко Дереш:

«Бабине літо» — це схема того, як можна мислити по-іншому. Або, кажучи прямо, — як можна мислити по-своєму. Бути гранично відданим тому способу, яким наділений саме ти, і з його обмеженого лексикону можливостей витворювати власні замки, армії, королівства.

Це і є, як на мене, виявом доброго тексту: коли ти, послуговуючись, скажімо, червоним і синім, змушуєш читача бачити усю експресію кольорів. Або як за допомогою усього двох-трьох логічних ходів заводиш людину в такий глибокий ліс знаків запитань, що хто зна, як із нього вийти.

Катерина Бабкіна:

…Ця книжка про те, як автор бере нас за руку і приводить у свій світ — світ формально дорослого, а насправді у світ хлопчика… Нічого в цьому світі не стається так, як мало би статися. Усе — минуще, як коротка пора початку осені, усе непевне, як маленька рибка на гачку дідусевої вудки. Усе, що ми насправді можемо залишити собі, — це досвід.

Уривок з повісті «Бабине літо»:

«Ніщо не стається так, як мало би статися. Мама й тато не сплять в одному ліжку. Герой не стає переможцем серед старших хлопців і не досягає мети в намаганні помирити батьків. Загублені іграшки не знаходяться. Футбольний матч не має фінального рахунку…»