На Тернопільщині хочуть “вижити” монастир?

Понад 300 тернополян та іванофранківців колядували у Язловцях.

Згуртував усіх осередок монахинь-непорочниць, які з року в рік організовують фестиваль колядки. Тут дорослі та діти демонстрували свої таланти, тим самим, підтримали народні традиції святкування Різдва.

В переддень Щедрого Вечора (за Візантійським обрядом – ред.), 17 січня у язловецькому монастирі співали у вишиванках, грали на різних музичних інструментах, інсценізували Вертеп і просто весело проводили час колядники з Івано-Франківська, Бучача, Борщова, Чорткова, Трибухівців, Заліщиків та Кам’янця-Подільського.

Від великого до малого у святі брали участь й місцеві – малята з садочку, школярі, вчителі з язловецької музичної школи.

Це вже 16 фестиваль колядки в Язловцях. Перший раз у стінах монастиря заколядували у 2000-му році. Відтоді це стало традицією.

Праця монахинь у Язловцяв має давню історію. Сестри-непорочниці почали свою місійну діяльність у мальовничому селищі на Поділлі ще у 1863 році. Заснувала згромадження сестер блаженна Марцеліна Даровська. Тут монахиня заснувала й школу для дітей різних віросповідань із навколишніх сіл.

 У 1946 році радянська влада закрила школу і монастир. Лише через 50 років сестрам вдалося повернути каплицю, частину кімнат і усипальницю (так званий гробівець) де спочивають сестри, а у 1996 році папа Йоан Павло ІІ проголосив Марцеліну Даровську блаженною.

Сьогодні до язловецького монастиря на молитву з’їжджаються звідусіль, просити в Бога необхідні благодаті за заступництвом блаженної Даровської. Як розповідають сестри, за час своєї діяльності тут, у Язловці вони були світками не одного зцілення та духовного навернення.

У монастирі сестри приймають паломників, організовують різноманітні реколекції та навчання, а головне займаються розвитком молодого покоління. Монахині організовують реколекції, допомагають дітям із малозабезпечених сімей, організовують кваліфікаційне навчання за педагогічною методикою Марцеліни Даровської.

Монастир у Язловці розташований серед мальовничих лісів біля старовинного замку. Й хоча монастир заснувала монахиня, а територія нотаріальним та й історичним правом належить сестрам, для багатьох територія монастиря, після відновлення стала ласим кусочком. Як наслідок, “вижити” монахинь намагаються різними способами, на що непорочниці лише знизують плечима і відповідають з легкою усмішкою: “Ми просто виконуємо, наскільки можемо свою місію, до якої покликав нас Бог. Передусім чого ми тут? Тут є наша блаженна Мати Марцеліна, тут є наше покликання і завдання”.

Зараз, після фестивалю колядок, сестри готуються організувати ще один фестиваль  – “Марійної пісні”. І це буде, як сподіваються монахині, відбудеться вже у травні.

Колядуючи з року в рік, для місцевих мешканців дім сестер-непорочниць став осередком християнської пісні, а для мандрівників язловецький монастир залишається духовним осередком до якого хочеться приїздити знову і знову.

Джерело: http://www.buchachnews.com/